Вирок № 88543771, 20.03.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3443/19

1-кп/405/114/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2020 р. м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі: головуючого судді Загреби А.В., секретар судового засідання Булькач С.С., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019120020000193, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, із середньою освітою, не одруженого, раніше судимого:

-15.09.2015 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт;

-12.05.2016 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці 15 днів;

-07.07.2017 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; звільнений 19.08.2017 по відбуттю строку покарання;

-02.11.2018 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, який 17.01.2019 ухвалою Кропивницького апеляційного суду залишено без змін,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Клєвцової В.О.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

захисника-адвоката Комишана С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 приблизно о 04 годині 09.01.2019 перебував у своїх знайомих в домоволодінні АДРЕСА_2 . В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні вищевказаного будинку, діючи умисно, повторно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власної наживи злочинним шляхом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи що його протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу, викрав звідти мобільний телефон «HUAWEI Y 5 2017, модель MYA-U29, сірого кольору», вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 327 від 08.04.2019 року складає 1733,33 грн. та грошові кошти у розмірі 600 грн.

У подальшому з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 2333,33 гривень.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, 09.03.2019 року близько 05 години, ОСОБА_1 перебував біля кафе «Куба 1», що по вул. Чорновола м. Кропивницькому, де побачив раніше невідому ОСОБА_4 , яка знаходився біля входу тримаючи мобільний телефон «Samsung J5» в правій руці та в цей час у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, відкрито, повторно та цілеспрямовано, переслідуючи мету власної наживи, з корисливих спонукань, достовірно знаючи те, що дівчина супротиву спричинити не зможе, підійшов до потерпілої ОСОБА_4 та шляхом ривка вихопив з руки останньої мобільний телефон «Samsung J5», вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 328 від 08.04.2019 року складає 3214,17 грн.

Заволодівши у вказаний спосіб майном потерпілої ОСОБА_4 , ОСОБА_1 втік з місця скоєння злочину, тим самим заволодів майном потерпілої.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 3214,17 грн.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення, яке підтримане прокурором під час судового розгляду, в тому, що 13.01.2019 близько 03:45 год., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 перебував біля АДРЕСА_5, де помітив на паркані камеру зовнішнього спостереження, належну потерпілій ОСОБА_2 цей час у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 діючи умисно, цілеспрямовано, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власної наживи, злочинним шляхом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи що його протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу підійшов до паркану та викрав звідти камеру зовнішнього спостереження марки «DigiGuard» DG -2523P, вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 329 від 08.04.2019 складає 564 грн. У подальшому з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 564 гривень. Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 по епізодах таємного викрадення мобільного телефону HUAWEI та відкритого викрадення мобільного телефону Samsung вину у вчинених кримінальних правопорушень визнав повністю, не заперечував щодо фактичних обставин кримінального правопорушення та пояснив, що 09.01.2019 року близько 04 години перебував у своїх знайомих по АДРЕСА_2 та таємно викрав мобільний телефон HUAWEI та грошові кошти, чим розпорядився на власний розсуд. Крім того, пояснив, що 09.03.2019 року близько 05 години перебував по вул. Чорновола в м. Кропивницький біля кафе «Куба 1» побачив раніше незнайому йому дівчину, яка тримала в правій руці мобільний телефон та шляхом ривка вихопив з руки останньої мобільний телефон Samsung, з місця скоєння злочину втік, викраденим розпорядився на власний розсуд. У вчиненому щиро кається.

За епізодом таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої повторно, а саме камери зовнішнього відеоспостереження марки «DigiGuard» DG -2523P, належної потерпілій ОСОБА_2 , допитаний ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що вказаний злочин він не скоював, при цьому пояснив, що дійсно продав камеру свідку ОСОБА_5 , але це не та камера, не стосується даного кримінального провадження, не викрадав камеру у потерпілої ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 .

Враховуючи те, що учасники провадження не оспорюють обставини справи по епізодам таємного викрадення мобільного телефону та грошових коштів у ОСОБА_3 , що мало місце 09.01.2019 та відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_4 , що мало місце 09.03.2019, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд кримінального провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням характеризуючих даних на особу, визнавши недоцільним вивчення письмових доказів у провадженні по вказаним епізодам. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам процесу роз`яснено.

Разом з тим, по епізоду таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_2 суд, з урахуванням думки учасників судового провадження, встановив порядок дослідження доказів у повному обсязі, а саме: допитат обвинуваченого, потерпілу, свідка, дослідження письмових доказів по даному епізоду.

Стороною обвинувачення на підтвердження вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України по зазначеному епізоду надані та досліджені в судовому засіданні такі докази:

- показання потерпілої ОСОБА_2 , яка під час допиту в судовому засіданні пояснила, що взимку 2019 року за місцем її проживання, а саме по АДРЕСА_3 , на паркані було викрадено камеру зовнішнього спостереження, марку вона не пам`ятає, камера знаходилася на висоті 1,5 метра, була скручена, її вирвали. Хто це зробив не знає, під час досудового розслідування повідомляла слідчого, що в неї є підозри на ОСОБА_7 . Відеозапис з камер надавала слідчому, на якому було видно, що невідомий чоловік із закритим обличчям зняв відеокамеру та пішов до вул. 40 років Перемоги ;

- показання свідка ОСОБА_8 , який під час допиту в судовому засіданні пояснив, що знає обвинуваченого приблизно рік, зустрів його біля магазину «Альф» та під час розмови сказав, що йому потрібна камера, на що ОСОБА_9 повідомив, що його товариш має камеру, де він її взяв не цікавився. Після чого, вони поїхали по вулиці Яновського, проїхавши другий поворот, він зупинився на прохання ОСОБА_9 , який пішов по дорозі та повернувся хвилин через 10-15 з камерою сірого кольору, яку він придбав у нього за 200 грн. Камера була не нова, раніше використовувалась, проте ціла, без пошкоджень, кріплення не зламані. Потім відвіз ОСОБА_9 до магазину «Альф», після чого вони розійшлися. Камера йому не підійшла та він перепродав її раніше не знайомому чоловікові на «Європейському ринку». Під час надання свідку ОСОБА_5 фото, що мається у висновку експерта, для перегляду камери, свідок вказав що камера зображена на фото не така, як він придбав у ОСОБА_9 , це не вона.

- заява ОСОБА_10 від 13.01.2019 року, згідно з якою ОСОБА_2 звернулася до органів поліції з метою притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 13.01.2019 року близько 3 год.45 хв. по АДРЕСА_3 , таємно викрала камеру відео спостереження Model DG-2523Р, чим завдала матеріальної шкоди на суму 2000 грн (а.п. 35);

- протокол огляду місця події від 13.01.2019 року, відповідно до якого проведено огляд паркану та ділянки місцевості, 2х10 м. що розташована біля паркану будинку АДРЕСА_3 , паркан довжиною 10м, висотою 3м та ворота, на яких знаходиться поштова скринька, між парканом та воротами наявна ніжка та пошкоджений провід від відеокамери зовнішнього спостереження. Поверхня землі біля паркану покрита снігом. Під час огляду місця події слідів, предметів, які мають криміналістичне значення не виявлено (а.п.36);

- копія документу (талону), на якому зазначено: «Видеокамера высокого разрешения» Model:DG-2523P (а.п.40);

- протокол перегляду відеозапису від 16.03.2019 року, з якого вбачається, в приміщенні службового кабінету №416 Кропивницького ВП проведений перегляд відеозапису по кримінальному провадженню № 12019120020000324 від 14.01.2019 року, на диску формату DVD-R, відеозаписи, що являють собою записи із камери відео спостереження від 13.01.2019 року, що розташовані біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 , під час перегляду відеозаписів 1.01.2019 року о 03 год. 45 хв. невідома особа перебувала за вказаною адресою та підійшла до паркану вищезазначеного будинку, взяла обома руками відеокамеру, яка знаходилася на паркані. Через декілька хвилин дана особа пошкодивши проводку до даної камери зриває її з кріплення до паркану та йде у невідомому напрямку (а.п. 42).

В судовому засіданні також досліджувався зазначений DVD-R диск, який є речовим доказом та зберігається при матеріалах кримінального провадження. Разом з тим, при перегляді спеціалістом інформаційних технологій повідомлено про те, що зазначений DVD-R диск пустий та не містить жодних файлів з відеозаписами.

- Висновок експерта №329 від 08.04.2019 року, відповідно до якого ринкова вартість станом цін на 13.01.2019 року, не представленої на дослідження кольорової вуличної (зовнішньої) відеокамери високої роздільної здатності DigiGuard DG-2523P, у технічно-справному стані, в повній комплектації, придбаної новою у липні 2018 року може складати 564, 00 грн (а.п.100-102).

З`ясувавши позиції прокурора та обвинуваченого, потерпілих, суд дійшов висновку про правильність кваліфікації досудовим слідством дій ОСОБА_1 по епізодам таємного викрадення мобільного телефону та грошових коштів у ОСОБА_3 , що мало місце 09.01.2019 та відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_4 , що мало місце 09.03.2019, за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, та за ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

Безпосередньо дослідивши всі обставини кримінального провадження по епізоду таємного викрадення чужого майна, у потерпілої ОСОБА_2 , що мало місце 13.01.2019 року та оцінивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про те, що зазначені докази зі сторони обвинувачення не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не підтверджують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема виходячи з наступного.

Пунктом 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Принцип презумпції невинуватості закріплено статтею 62 Конституції України, як нормою прямої дії та нормами Кримінального процесуального Кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, та ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Частина 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд оцінюючи усі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення Суду від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Відповідно до ст.ст. 370, 373 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, обґрунтованим - на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КК України, вмотивованим - в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. Суд зазначає, що достовірність доказів в загальному розумінні означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди. Доказуванням є дія по встановленню істинності будь - якого судження, положення (тези) на підставі інших суджень, істинність яких перевірена, за допомогою аргументів (посилок), істинність яких встановлена. Очевидно, що використання в доказуванні сумнівних, недостовірних даних може викликати помилкові висновки. Логічно зробити висновок, що доказова інформація повинна мати ознаки достовірності. Тільки за такої умови вона може бути покладена в основу висновків у справі, використана як засіб доказування.

Як пояснив в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 він у потерпілої ОСОБА_2 камеру не викрадав, при цьому допитана потерпіла ОСОБА_2 , зазначила, що нею на підтвердження обставин викрадення камери, було надано слідчому відеозапис, на якому було видно, що чоловік із закритим обличчям зриває з паркану камеру зовнішнього спостереження та йде в іншу сторону. Хто це зробив вона не знає.

Разом з тим, оцінюючи протокол перегляду відеозапису від 16.03.2019 року та додатку до нього оптичного диску, з точки зору належності, допустимості та достовірності суд бере до уваги наступне.

Оптичний диск, що долучений до справи та є додатком до даного протоколу - порожній, будь-яких файлів не містить, прокурором до закінчення стадії з`ясування обставин справи та перевірки доказами копію такого диску суду не надано, прокурором висловлена думка про відсутність доповнень судового розгляду, завершення стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами та переходу до судових дебатів.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 85 КПК України суд визнає додаток до протоколу огляду предмета неналежним доказом, оскільки такий не містить будь-якої інформації, яка прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (а.п. 42-43).

Разом з тим, протокол огляду місця події та огляду відеозапису лише підтверджує існування певних обставин, що підлягають доказуванню, а саме:подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопрушення) та в будь якому випадку не вказують на ОСОБА_1 як на особу яка вчинила кримінальне правопорушення.

Щодо пояснень свідка ОСОБА_8 , то останній зазначив про те, що дійсно придбав камеру зовнішнього спостереження у ОСОБА_9 , між тим, зазначена камера була цілою та неушкодженою, без подряпин та тріщин, кріплення були не пошкодженими, та суд погоджується із стороною захисту, що оскільки камеру було зірвано, то вона не могла бути цілою та неушкодженою, що також підтверджується протоколом огляду місця події.

Що стосується висновку експерта №329 від 08.04.2019 року, вказаним доказом встановлена вартість камери, при цьому на запитання сторони обвинувачення під час пред`явлення свідку ОСОБА_8 фото із зображенням відеокамери, що є додатком до вказаного висновку, чи таку камеру він придбав у ОСОБА_9 , свідок заперечив та зазначив, що це була інша камера. При цьому, суд звертає увагу, що до висновку експерта додається витяг цін із мережі Інтернет, як джерело цінової інформації.

Суд визнає показання потерпілої особи ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_8 та фактичні дані, які містить заява ОСОБА_2 , протокол огляду місця події, висновок експерта та показання обвинуваченого ОСОБА_1 належними, допустимими та достовірними доказами.

Оцінивши вказані докази в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку між собою, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують винуватості ОСОБА_1 , спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 , які між собою узгоджені, послідовні, логічні, і свідчать про наявність сумніву щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення по епізоду таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у потерпілої ОСОБА_2 , який в силу ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України тлумачиться на його користь. Та у суду відсутні дані ставити під сумнів показання обвинуваченого, потерпілого, свідка, щодо їх достовірності.

З огляду на викладене, стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що кримінальне правопорушення по вказаному епізоду вчинене обвинуваченим, а тому ОСОБА_1 підлягає виправданню на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії умисних корисливих середньої тяжкості та тяжкого злочинів. ОСОБА_1 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, бажає виправитися, розкаявся у вчиненому, офіційно не працює, неодружений, раніше судимий за умисні корисливі злочини, злочин вчинив маючи незняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, а також суд враховує позицію потерпілих щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , які винесли розгляд даного питання на розсуд суду.

Обставиною, відповідно до ст.66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, відповідно до ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, у виді позбавлення волі в межах санкції статтей ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, остаточний строк якого визначити відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке є необхідним та достатнім, на думку суду, для його виправлення та попередження нових злочинів.

Беручи до уваги, що 02.11.2018 вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.01.2019 року вказаний вирок залишено без змін, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України.

Підстави для призначення ОСОБА_1 покарання більш м`якого ніж передбачено законом або звільнення від відбування покарання з випробуванням відсутні, оскільки раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за злочини проти власності, висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став.

До набрання вироком законної сили до обвинуваченого ОСОБА_1 застосувати запобіжний захід тримання під вартою.

Цивільні позови не заявлялися.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №327 від 08.04.2019 року в сумі 572,00 грн., судово-товарознавчої експертизи №328 від 08.04.2019 року в сумі 572,00 грн., а всього 1144 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_9 визнано невинуватим за епізодом таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про віднесення витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи №329 від 08.04.019 року в сумі 572,00 грн, за рахунок держави.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення 13.01.2019 року, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення в якому він обвинувачується.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання:

за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02.11.2018 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 23.03.2019 року, зарахувавши строк відбування покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.11.2018 року.

Цивільний позов не заявлявся.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 1144,00 (одна тисяча сто сорок чотири) грн.

Процесуальні витрати в розмірі 572,00 грн. віднести за рахунок держави.

Речові докази:

DVD-R диск, з території домоволодіння, який був оглянутий 16.03.2019 року, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Андрій Віталійович Загреба