Ухвала суду № 88543059, 02.03.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0523/15159/2012

Провадження № 2-в/185/29/20

У Х В А Л А

02 березня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Врони А.О., за участю секретаря судового засідання — Зубкової П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження питання про відновлення втраченого судового провадження цивільній справі № 0523/15159/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Банк Розвитку” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року доручено Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області вирішити питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 0523/15159/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Банк Розвитку” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за ініціативою суду.

На підставі розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14, справи, підсудні Київському районному суду м.Донецька підсудні Павлоградському міськрайонному суду Донецької області.

В архіві Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області відсутня вищевказана справа.

Учасники справи повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились, заявник просив розглянути справу за його відсутності, інші учасники справи про причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Враховуючи категорію даної справи, суд на підставі п. 4 ч. 5 статті 12 ЦПК сприяє встановленню фактів та обставин, необхідних для відновлення втраченого судового провадження.

Також суд при вирішенні даної заяви враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

Враховуючи встановлені ч. 3 ст. 493 ЦПК України обмежені терміни розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження, суд має констатувати вжиття всіх можливих заходів, направлених на відновлення втраченого судового провадження.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні наступні судові рішення:

- ухвала Київського районного суду м.Донецьк від 23 жовтня 2012 року, якою відкрито провадження у справі за позовною заявою ПАТ “ВБР” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;

- рішення Київського районного суду м.Донецьк від 22 лютого 2013 року, яким позов Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Банк Розвитку” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково;

- ухвала судді апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2013 року, якою поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

- ухвала апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2013 року, якою справу призначено до розгляду в Апеляційному суді Донецької області на 03 квітня 2013 року на 12:40 год.;

- ухвала апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року залишено без змін.

- ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2013 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Банк Розвитку” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При вирішенні питання щодо можливості відновлення втраченого судового провадження судом врахована наявність судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вивчивши отримані судом матеріали, проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до висновку про достатність зібраних судом матеріалів для відновлення втраченого судового провадження в частині судового наказу.

Керуючись ст. 13, 81, 89, 258, 260, 493-495 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження справи № 0523/15159/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Банк Розвитку” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині:

- ухвали Київського районного суду м.Донецьк від 23 жовтня 2013 року у справі № 0523/15159/2012, згідно тексту якої

“Справа № 2/0523/3107/2012

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року суддя Київського районного суду м. Донецька Чальцева Т. В., розглянувши позовну заяву ПАТ «ВБР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовну заяву подано із додержанням вимог ст.ст.119, 120 ЦПК України, з дотриманням правил підсудності.

Керуючись ст.ст.11, 122 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Відкрити провадження у справі за позовною заявою ПАТ «ВБР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Призначити по справі судове засідання на 30.10.2012 року о 10.00 год. в приміщенні суду.

Пропонувати відповідачу в строк до 30.10.2012 року подати до суду свої письмові заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

Роз`яснити сторонам, що згідно ч.2 ст.27, ст.131 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов`язані подати суду усі наявні у них докази до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням цих вимог, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Сторони до початку розгляду справи по суті зобов`язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Роз`яснити сторонам, що згідно ч.2 ст.136 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до початку розгляду справи по суті.

Роз`яснити сторонам, що згідно ч.1 ст.137 ЦПК України клопотання про витребування доказів має бути подано до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Апеляційну скаргу на ухвалу в частині недотримання правил підсудності може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом п`яти днів з дня її проголошення, а в разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційну скаргу може бути подано протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Т. В. Чальцева”

- рішення Київського районного суду м.Донецьк від 22 лютого 2013 року у справі № 0523/15159/2012, згідно тексту якого

“Справа № 2/257/312/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Чальцевої Т. В.,

при секретарі Лук`янченко Ю. Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В

Позивач Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернувся до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним.

13.01.2010 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк розвитку» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IKIZG.241.001. Згідно приписів банк виконав свої зобов`язання у повному обсязі, та надав ОСОБА_1 суму у розмірі 90 000 грн.

Відповідач свої зобов`язання не виконує. Станом на 19.10.12. р. заборгованість по сплаті кредиту становить 68249,39 грн.

Відповідачу направлялись повідомлення вих. № Р. 09/1356 від 19.06.12. р. та № Р.09Ї1247 от 07.06.12 з вимогою достроково повернути суму заборгованості за кредитом у 30-ти денний строк. Відповідач вимоги банку не виконав.

Станом на 24.12.12 р. загальна заборгованість Відповідача по кредитному договору № IKIZG.241.001 від 13.01.10 р., становить 60 290, 90 грн., а саме:

- поточна заборгованість по тілу кредиту –51 660,33 грн.;

- прострочена заборгованість по тілу кредиту – 2 608, 22грн.;

- поточна заборгованість за процентами – 590,54 грн.;

- сума пені – 1 832,8 грн.;

- сума штрафу – 3 599,01 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 60 290, 90 (шістдесят тисяч двісті дев`яносто ) грн. 90 коп. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.01.2010 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк розвитку» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IKIZG.241.001. ( а. с. 8-11 ).

Згідно приписів банк виконав свої зобов`язання у повному обсязі, та надав ОСОБА_1 суму у розмірі 90 000 грн. (а. с. 20)

У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 своєчасно не виконував зобов`язання за кредитним договором, відповідачу направлялись повідомлення вих. № Р. 09/1356 від 19.06.12. р. та № Р.09Ї1247 от 07.06.12 з вимогою достроково повернути суму заборгованості за кредитом у 30-ти денний строк. Відповідач вимоги банку не виконав. ( а. с. 13-17)

У судовому засіданні встановлено, що станом на 24.12.12 р. загальна заборгованість Відповідача по кредитному договору № IKIZG.241.001 від 13.01.10 р., становить 60 290, 90 грн., а саме:

- поточна заборгованість по тілу кредиту –51 660,33 грн.;

- прострочена заборгованість по тілу кредиту – 2 608, 22грн.;

- поточна заборгованість за процентами – 590,54 грн.;

- сума пені – 1 832,8 грн.;

- сума штрафу – 3 599,01 грн. ( а. с. )

Відповідач ОСОБА_1 звертався до Банку з заявою, в якій просив провести реструктуризацію боргу. Питання щодо можливості реструктуризації кредитного договору № IKIZG.241.001 від 13.01.10 р. було розглянуто малим кредитним комітетом ПАО « ВБР», про що свідчить відповідний протокол за № 101 від 10.01.2013р., та ОСОБА_1 було відмовлено у зазначеному клопотанні (а.с. ).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Крім того, п. 5. 2 Кредитного договору та ст.ст. 651, 1050 ЦК України передбачено, що в разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків згідно графіку, кредитор набуває право вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Крім того, за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачене державне мито при зверненні до суду та судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Разом з тим, суд встановивши підстави для застосування відповідальності Відповідача за невиконання ним договірних зобов`язань, лише частково погоджується з нарахованими Банком сумами штрафних санкцій так як Банк, діючи у протиріччя до положень ст. 549 ЦК України, необґрунтовано нарахував Відповідачеві як пеню, так і штраф одночасно, які по своїй юридичній природі є лише різновидами неустойки.

Так, за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності за порушення договірних зобов`язань, а не окремими видами штрафних санкцій.

За змісту положень ст.611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов`язання натають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема (крім іншого)- сплата неустойки.

З позову та розрахунків вбачається, що Банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов`язання (прострочення виконання грошового зобов`язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, вимоги Банку про застосування до ОСОБА_1 подвійної відповідальності не ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню частково відповідно до закону - в частині застосування відповідальності.

З огляду на вищевказане суд не вбачає законних підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу, а тому відмовляє Банку у задоволенні цих вимог.

Крім того, з матеріалів справи – зокрема з квитанції № 272781 від 05.02.2013р. вбачається, що 05.02.2013р. ОСОБА_1 було сплачено 2 800, 00 ( дві тисячі вісімсот ) грн.. в рахунок погашення заборгованості по кредиту згідно договору № IKIZG.241.001 від 13.01.10 р. ( а.с. ), у зв`язку з чим суд вважає за необхідне врахувати дану обставину при вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог . Отже, розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню загалом становить 53 891 ( п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто одна ) гривня 89 коп., в тому числі:

- 48 860, 33 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят ) гривень 33 копійки – поточна заборгованість по тілу кредиту;

- 2 608,22 ( дві тисячі шістсот вісім ) гривень 22 копійки – сума простроченої заборгованості по тілу кредиту;

- 590,54 ( п`ятсот дев`яносто ) гривень 54 копійки - поточна заборгованість за процентами;

- 1 832, 8 ( одна тисяча вісімсот тридцять дві ) гривні 80 копійок – сума нарахованої пені.

Інших обставин, які мають значення у справі судом встановлено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 549, 611, 612, 1054, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором IKIZG.241.001 від 13.01.2010 р. у сумі 53 891 (п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто одна) гривня 89 коп., в тому числі:

- 48 860, 33 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень 33 копійки – поточна заборгованість по тілу кредиту;

- 2 608,22 (дві тисячі шістсот вісім) гривень 22 копійки – сума простроченої заборгованості по тілу кредиту;

- 590,54 (п`ятсот дев`яносто) гривень 54 копійки – поточна заборгованість за процентами;

- 1 832,80 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) гривні 80 копійок – сума нарахованої пені.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» витрати по сплаті судового збору в сумі 706,22 (сімсот шість) грн. 22 копійки.

Повний текст судового рішення виготовлено 27.02.2013 р.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т. В. Чальцева”

- ухвали апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2013 року у справі № 0523/15159/2012, згідно тексту якої

“Головуючий в 1 інстанції Чальцева Т.В.

У Х В А Л А

про відкриття апеляційного провадження

22 березня 2013 року суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області Никифоряк Л.П. розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року позов публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» задоволено частково. Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка разом із справою надійшла до апеляційного суду Донецької області. У той же час апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вважає, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 був присутній під час ухвалення рішення суду та після звернення до канцелярій суду отримав копію повного тексту рішення лише 28 лютого 2013 року і відповідно не зміг подати обґрунтовану апеляційну скаргу в строк, у зв`язку з чим апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції після спливу строку на апеляційне оскарження. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року, ОСОБА_1 був пропущений з поважних причин, тому він підлягає поновленню. Апеляційна скарга оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 ЦПК України. Керуючись ст. 297 ЦПК України.

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року.

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію апеляційної скарги та додані до неї матеріали направити особам, які беруть участь у справі та надати строк для надання заперечень на апеляційну скаргу до 03 квітня 2013 року .

Суддя Никифоряк Л.П. ”

- ухвали апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2013 року у справі № 0523/15159/2012, згідно тексту якої

“Головуючий в 1 інстанції Чальцева Т.В.

Доповідач Никифоряк Л.П.

У Х В А Л А

про призначення справи до розгляду в апеляційному суді

27 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:головуючого: Краснощокової Н.С.суддів: Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідь судді Никифоряка Л.П.,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року позов публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» задоволено частково.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка разом із справою надійшла до апеляційного суду Донецької області.

По справі проведено підготовчі дії у відповідності до вимог ст. 301 ЦПК:- з`ясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі;- визначено характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює;- з`ясовано обставини, на які посилаються сторони, інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;- з`ясовано, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами, та іншими особами;- проведено інші підготовчі дії.

Справа підлягає призначенню до розгляду в апеляційному суді.

Керуючись ст. 302 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Справу призначити до розгляду в Апеляційному суді Донецької області на 03 квітня 2013 року на 12 : 40 год., про що повідомити сторони.

Головуючий:

Судді”

- ухвали апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року у справі № 0523/15159/2012, згідно тексту якої

“головуючий в I інстанції Чальцева Т.В.

Категорія 27 суддя доповідач Никифоряк Л.П.

____________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2012 року публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» /надалі Банк/ подано в суд позов, в якому Банк просив стягнути з позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2010 року, що виникла станом на 19 жовтня 2012 року через неналежне виконання зобов`язань за договором у сумі 68249,39 грн.

В подальшому Банк уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість яка виникла станом на 21 грудня 2012 року в загальному розмірі 60290,90 гривен, із яких 51660,33 грн. поточна заборгованість по тілу кредиту, прострочена заборгованість по тілу кредиту 2608,22 гривни, поточна заборгованість за процентами 590,54 гривни, сума нарахованої пені 1832,8 гривен та сума штрафу 3599,01 гривна.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором всього 53891,89 гривен, в тому числі 48860,33 грн. поточна заборгованість по тілу кредиту, прострочена заборгованість по тілу кредиту 2608,22 гривни, поточна заборгованість за процентами 590,54 гривни та суму нарахованої пені 1832,8 гривен.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодився відповідач, в апеляційній скарзі останній просив рішення скасувати, посилаючись на те, що суд не повно з`ясував обставини у справі та не взяв до уваги того, що позичальник під час розгляду справи частково сплатив кошти в рахунок погашення заборгованості, які Банк в порушення умов договору самостійно направляв в рахунок погашення штрафу та пені, з огляду на що, суд необґрунтовано визначив суму заборгованості на підставі розрахунку заборгованості від 21 грудня 2012 року.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Банку та пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково, виходячи з того, що договір кредиту № ІКІZG.241.001 від 13 січня 2010 року /надалі Кредитний договір/ укладений між Банком та ОСОБА_1 на суму 90000,00 гривен з кінцевим терміном повернення до 12 січня 2015 року із сплатою відсотків у розмірі 2,083 % на місяць /надалі Кредитний договір/ відповідає вимогам матеріального права, та мало місце неналежне виконання позичальником взятих на себе за договорами зобов`язань, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку суд стягнув з відповідача частково, за вирахуванням сум сплачених позичальником під час розгляду справи та відмовивши в стягненні штрафу.

Рішення суду у частині відмови в задоволенні вимог Банку про стягнення сум штрафу не було оскаржено, та зазначені висновки не можуть бути предметом розгляду в апеляційному суді.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, та вірно застосував норми матеріального права.

Прововідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року /надалі Закон № 2121-ІІІ/ відповідно до статті 2 якого банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Та правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір, та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно чинного законодавства кредитний договір набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов /ч.1 ст. 638 ЦК України/ та істотними умовами кредитного договору є предмет, строк повернення та його ціна /розмір процентів/.

Та за загальним правилом договірне зобов`язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладення договору. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит в сумі 90000,00 гривень з кінцевим терміном повернення до 12 січня 2015 року.

Однією з істотних умов кредитного договору, яка чітко зазначена в договорі є порядок погашення заборгованості за цим договором, відповідно до п. 8.1 Кредитного договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати з «01» по «05» число кожного місяця, а саме позичальник сплачує відсотки, винагороди розраховані відповідно до договору та платежі в розмірі та строки відповідно до графіку погашення.

Згідно досягнутих домовленостей кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку, далі пені, простроченої комісії, простроченої винагороди, прострочених відсотків, простроченої заборгованості за кредитом, комісії, винагороди, відсотків, кредиту, частина суми що залишилася направляється на погашення заборгованості за кредитом /пункт 3.2 Кредитного договору/.

Відповідно до наявних у справі письмових доказів, Банк видав кредитні кошти в розмірі згідно умов договору 90000 грн., ОСОБА_1 зазначені кошти отримав та коштами розпорядився, з огляду на що, вимоги Банку про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

При цьому судом першої інстанції враховано, що такі дії Банку узгоджуються із умовами Кредитного договору, відповідно до якого передбачено право банку вимагати, та обов`язок позичальника достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісію та інші платежі, що визначені цим Договором у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше як на один календарний місяць /пункт 2.3.3 Кредитного договору/.

Разом з тим, з урахуванням наведених обставин сума заборгованості за кредитом Банком вірно визначена судом із вирахуванням суми сплаченої 05 лютого 2013 року відповідно до наданого розрахунку з урахуванням пені, визначеної відповідно до п. 5.2 Кредитного договору.

У той же час, із встановлених у справі обставин вбачається, що позичальнику, ще до звернення Банку до суду було відомо про неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, однак в передбачений договором строк заборгованість не сплачена, при цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на існування інших поважних причин щодо несплати платежів за Кредитним договором, оскільки наведені причини були предметом розгляду та Банком прийнято рішення про відмову в реструктуризації кредитного договору /а.с. 65/.

У зв`язку з наведеним суд задовольнив позов відповідно до норм матеріального права, та висновки суду узгоджуються із фактичними обставинами у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, відповідач не довів ті обставини на які він посилався як на підставу своїх заперечень, з огляду на що, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: ”

- ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ від 18 червня 2013 року у справі № 0523/15159/2012, згідно тексту якої

“ У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року

м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ Журавель В.І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2012 року ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, укладеним 13 січня 2010 року між останнім та фінансовою установою, в сумі 68 249,39 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2010 року в сумі 53 891,89 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження по вищевказаній справі слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суди попередніх інстанцій правильно застосували правові норми та ухвалили правильні по суті судові рішення, підстав для скасування яких не вбачається.

Доводи скарги такі висновки не спростовують і зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ В.І. Журавель”

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: А. О. Врона