
Справа №: 343/668/17
Провадження №: 1-кп/0343/28/20
У Х В А Л А
про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
01 квітня 2020 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
судді – Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України,
за участю: прокурора - Попадинець О.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Керницького В.М.,
В С Т А Н О В И В:
у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою суду від 30.03.2020 постановлено судове засідання по даному об`єднаному кримінальному провадженню, яке призначене на 1 квітня 2020 року о 10.00 годин, прововодити в режимі відеоконференції з Державною установою "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)".
10 січня 2019 року ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12018090160000705 від 13.11.2018 за ст. 185 ч.2, ст.186 ч.2 КК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався 27 лютого 2019 року, 17 квітня 2019 року, 7 червня 2019 року, 30 липня 2019 року, 17 вересня 2019 року, 11 листопада 2019 року, 17 грудня 2019 року та 5 лютого 2020 року. Запобіжний захід продовжений ухвалою суду від 05.02.2020 діє до 4 квітня 2020 року.
26 березня 2020 року через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке одночасно з поданням до суду було направлено для вручення обвинуваченому. Останній підтвердив в судовому засіданні про отримання клопотання прокурора.
Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні відкритого заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, незаконному заволодінні паспортом та іншим важливим особистим документом, грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, неодноразовому таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно. 27.03.2018 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним правом внесення застави. 30.02.2018 ОСОБА_1 звільнений з-під варти у зв`язку зі внесенням застави. Однак він продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, тому 10.01.2019 йому знову обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вже в іншому кримінальному провадженні, які в даний час об`єднані в одне.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинені злочини у виді позбавлення волі; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, в тому числі після пред`явлення йому підозри по деяких з них та під час застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів. Наведені обставини дають підстави вважати про неможливість запобігання ризикам, передбаченим у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому до ОСОБА_1 є доцільним застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Беручи до уваги зазначені ризики, а також неможливість розглянути кримінальне провадження до закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, виникла необхідність у продовженні строку вже обраного запобіжного заходу ОСОБА_1 на 60 днів.
Прокурор Попадинець О.В. в судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримала з підстав, наведених у ньому. Вказала, що вважає наявними всі законні підстави для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 до 60 днів, оскільки не перестали існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо продовження строку тримання його під вартою, зазначивши, що він не може вже впливати на свідків та потерпілих, оскільки такі допитані, а щодо можливості продовжити вчиняти злочини - це тільки припущення прокурора, яке нічим не підтверджене. Просив обрати йому більш м`який запобіжний захід.
Захисник Керницький В.М. просив змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на більш м`який, оскільки наявність ризиків не обгрунтовані прокурором, всі його твердження базуються на припущеннях. ОСОБА_1 до взяття його під варту мав місце роботи, був офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, тому не буде скриватися від суду. Навпаки він має намір з`являтися в судові засідання, щоб довести свою невинуватість. В даний час відсутнє транспортне сполучення, крім власного, якого в нього немає, що свідчить, що він не може нікуди скритись. У кримінальному провадженні вже досліджені всі докази, тому ОСОБА_1 не може перешкоджати йому. Вважає доцільним змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 04.04.2020, однак судовий розгляд даного провадження не закінчено, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити з таких підстав.
Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України,).
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як визначено в ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В силу положень ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Чеботарі проти Молдови», п. 48, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в його рамках 05.02.2020 ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 04.04.2020 включно.
У судовому засіданні знайшли підтвердження доводи прокурора про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень проти власності, громадського порядку, за які, у разі визнання його винуватими, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що деякі з ризиків, передбачені ст. 177 КПК України, які встановлені під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати.
Підставами вважати, що ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від суду є те, що він в минулому був затриманий та вийшовши під заставу, знову обвинувачений у вчиненні аналогічних злочинів, в тому числі, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, тому в даний час, усвідомлючи неминучість покарання за інкриміновані йому злочини, може переховуватись від суду.
Підставами вважати, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що він обвинувачується у вчиненні злочинів, які відноситься, в тому числі, і до категорії тяжких, тому, усвідомлюючи неминучість покарання за них, може перешкоджати кримінальному провадженню, так як ще не досліджені та не надані суду речові докази, частина з яких повернута потерпілим на зберігання.
Підставами вважати, що ОСОБА_1 може вчиняти інші злочини, є те, що, незважаючи, що на розгляді Долинського районного суду знаходилися 3 обвинувальні акти щодо нього за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України, його обвинувачено у продовженні вчиняти нові злочини, по яких до суду поступили обвинувальні акти, обставини за якими досліджуються вже в об`єднаному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зокрема домашнього арешту, про який клопотала сторона захисту, суд враховує, що ОСОБА_1 не має постійного джерела прибутку, обвинувачується у вчиненні злочинів, які відносяться, в тому числі, до категорії тяжких злочинів, усвідомлює неминучість покарання за них, а також те, що більш м`який запобіжний захід не виключатиме ризиків переховування від суду, іншого перешкоджання кримінальному провадженню чи вчинення нових злочинів, оскільки до обвинуваченого застосовувалися більш м`які запобіжні заходи в даному кримінальному провадженні, однак під час них йому поставлено в провину вчинення нових злочинів, що послужило підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, а тому доводи захисника та обвинуваченого щодо обрання більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, є недостатніми та необґрунтованими.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, а також, беручи до уваги відомості щодо особи обвинуваченого, його поведінку як під час досудового слідства та під час судового розгляду кримінального провадження, та те, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно нього спливає, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу на даний час не в змозі гарантувати його належну поведінку. Окрім цього, жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Беручи до увагинаявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, є достатні підстави, щоб клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, ст.ст. 177, 196, 197, 199, 205, 336, 376, 395, 532, 534 КПК України та керуючись ст. 331 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів - до 30 травня 2020 року включно.
Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали в частині продовження строку тримання під вартою доручити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", якому направити копію даної ухвали.
Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: С.М. Монташевич
Судове рішення № 88543058, Долинський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 01.04.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 343/668/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: