Рішення № 88542744, 30.03.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7299/19

2/215/979/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі : головуючого, судді – Коноваленка М.І.

секретар судового засідання – Таран О.В.

розглянувши в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 року позивач ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом, який уточнено 14.02.2020 р., до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ПАТ «ПівнГЗК») про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку. В обгрунтування вимог вказує, що протягом часу з 18.05.1981 р. по 22.01.2009 р. працював у відповідача водієм з перевезення гірничої маси в квар`єрі. 22.01.2009 р. був звільнений за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України. Відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 р.р. позивачу мало бути сплачено одноразову допомогу при виході на пенсію у розмірі трьох середьомісячних плат, оскільки він працював на підприємстві відповідача більше 20 років. Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача невиплачену при звільненні одноразову допомогу при звільненні на пенсію в розмірі 3014,97 грн., середній заробіток за час затримки виплати одноразової допомоги за період часу з 23.01.2009 р. по 19.02.2016 р. в розмірі – 82954,16 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 (а.с.35 – довіреність) не з`явились, суду надана заява про розгляд справи за їх відсутності з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.73).

Представник відповідача ПАТ «ПівнГЗК» Доценко Т.Ю. (а.с.57 – довіреність) в суд не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.75)

15.01.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що

Колективним договором, дійсно, передбачена виплата працівникам, які досягли пенсійного віку при виході на пенсію за власним бажанням, одноразову допомогу в розмірі, залежному від безперервного стажу роботи на підприємстві, зокрема від 20 років трьохмісячної середньої заробітної плати працівника (від 55 років, чоловікам від 60 років). Оскільки позивачу на момент звільнення було 57 років 09 місяців, то і одноразова допомога йому не виплачувалась. Також, щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач звернулась до суду з пропуском строку позовної давності. Передбачена колективним договором одноразова допомога, яка виплачується працівникам при звільненні на пенсію, не є заробітною платою. Вважає, що даний трудовий спір не є спором про оплату праці і до нього має застосовуватись загальний тримісячний строк позовної давності (а.с.47-49).

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача, представника позивача, представника відповідача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористався своїми процесуальними правами.

Ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Коноваленка М.І. від 17.12.2019 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 (а.с.12 – копія паспорта) у період з 18.05.1981 року по 22.01.2009 року перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с. 5-6 – копія трудової книжки). 22.01.2009 року позивач звільнений за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію (а.с.6).

Відповідно до довідки ПрАТ «ПівнГЗК» № 1469 від 14.11.2019 року, середньогодинна заробітна плата становить 5,86 грн., а середньомісячна – 1004,99 грн. (а.с.7).

Як слідує з п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки, зобовязання роботодавця виплачувати працівникам, які досягли пенсійного віку (жінки 55 років, чоловіки 60 років) при виході на пенсію за власним бажанням одноразову допомогу в розмірі, залежному від безперервного стажу роботи на комбінаті: від 20 і більше років - тримісячної середньої заробітної плати працівника.

Водночас, згідно до п.7.5 Колективного договору на 2007-2008 роки між генеральним директором та обєднаним представницьким органом профспілкових комітетів ВАТ «Північний ГЗК», передбачено виплату підприємством одноразової допомоги при виході на пенсію за умови, що працівники звільняються за власним бажанням протягом одного місяця після досягнення ними пенсійного віку (для жінки - 55 років).

Відповідно до положень ст.13КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Згідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевими (регіональними) угодами.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Також, стаття 9 цього Закону передбачає, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

З урахуванням викладеного і того, що колективний договір ПрАТ «Північний ГЗК» погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умовами Галузевої угоди, оскільки встановлює обовязковість до віку особи, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин умов саме Галузевої угоди, виконання якої є обовязком для відповідача.

Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту), яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві без встановлення віку особи.

ОСОБА_1 відпрацював на підприємстві відповідача гірничо-металургійного комплексу більше 28 років та був звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію .

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( із змінами та доповненнями) затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія п.6.1 Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України, оскільки він був звільнений, у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.6 - копія трудової книжки), та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі двох середньомісячних заробітних плат, що становить: 1004,99х3=3014,97 грн.

Приписами ст.47 КЗпП України встановлений обов`язок для власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Положеннями ст.117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно до ст.117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки передбачені в ст.116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу від 17.07.1997 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта вимог ст.41 Конституції України, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки за період з 23.01.2009 р. по 19.02.2016 р., за 14156 робочих години, відповідно до довідки № 1469 від 14.11.2019 р. (а.с.7), положень Листів Мінпраці та соціальної політики України про розрахунки норми тривалості робочого часу в період 2009-2017 р.р. (а.с.14-20), у розмірі 82954,16 грн., з яким суд погоджується.

Доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст.233КЗпП України роз`яснив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Рішенням №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, статей 1,12 Закону України «Про оплатупраці» Конституційний Суд України розяснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року, дає підстави вважати, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Також, згідно ст.2З Закону України «Про оплау праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Оскільки вихідна допомога є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, а тому позовні вимоги щодо її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати , тому судовий збір за позовну заяву відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України стягується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року, з відповідача в розмірі 768,40 грн. в дохід держави.

На підставі ст.ст.47, 97, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.4,12,23,76-83,141,258,259,263,264,265,268,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку,- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , невиплачену одноразову допомогу при виході на пенсію у розмірі 3014,97 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 23.01.2009 р. по 19.02.2016 р. у розмірі 82954,16 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023, судовий збір в сумі 768,40 грн. в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено та підписано суддею 30.03.2020 року.

СУДДЯ: