Рішення № 88542674, 31.03.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7583/19

Провадження № 2/202/648/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 28.09.2006 року між акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на день смерті, у неї виникла заборгованість у розмірі 17 934, 98 грн., яка складається з: 2 567, 17 грн. - заборгованості за кредитом, 15 367, 81 грн. - заборгованості за відсотками, просив стягнути вказану заборгованість зі спадкоємця кредитора ОСОБА_1 , а також сплачений судовий збір при подачі позовної заяви.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність, у якій проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.09.2006року між акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Згідно розрахунку наданого позивачем заборгованість ОСОБА_2 за договором від 28.09.2006 року становить - 17 934, 98 грн., яка складається з: 2 567, 17 грн. - заборгованості за кредитом, 15 367, 81 грн. - заборгованості за відсотками.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Суд виходить з того, що за змістом зазначених вище норм матеріального права при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, 27.08.2015 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За претензією від 04.06.2018 року акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 563/2016.

Згідно з копією спадкової справи, яка витребувана судом, спадкоємці померлої ОСОБА_2 за заповітом чи за законом із заявами про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не звертались, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалось.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За такою ж адресою був зареєстрований і відповідач ОСОБА_1 .

Однак, згідно довідки від 16.03.2020 року, виданої адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС УДМС України в Дніпропетровській області, гр. ОСОБА_1 зареєстрованим в Дніпропетровській області не значиться, у зв`язку із чимсуд вважає, що факт спільного проживання за однією адресою відповідача з спадкодавцем позивачем не доведений.

Отже, сам факт спільного проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме він є спадкоємцем та прийняв після померлої спадщину.

Згідно копії паспорту ОСОБА_2 , що міститься в матеріалах справи між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30.06.1988 року був зареєстрований шлюб, який 24.04.2001 року було розірвано.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідач є спадкоємцем померлого позичальника на підставі відносин спорідненості або шлюбу, дійсного на момент відкриття спадщини.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши надані позивачем докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог банку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України слід віднести за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.В. Бєсєда