Рішення № 88542536, 01.04.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1016/20

№ провадження 2-а/208/65/20

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

за участю секретаря Федик Н.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектора реагування патрульної поліції №3 Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Павлюка Кирила Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області «Про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень»,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову інспектора сектора реагування патрульної поліції №3 Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Павлюка Кирила Віталійовича від 30.01.2020р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. на користь держави;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, вищевказану постанову прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на підставі чого просить суд визнати дане рішення відповідача протиправним та скасувати.

Водночас, позивач зазначає, що, 30.01.2020р., його, під час керування автомобілем Toyota Camry, було зупинено відповідачем в районі перехрестя пр.-ту.Свободи та пр.-та.Шевченка, та, за невиконання вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Оскільки у зазначеному у постанові місці та часі вимоги дорожнього знаку 2.2 ним були виконані, він повідомив про це відповідачу, а також зазначив про це в оскаржуваній постанові. Разом з цим, відповідач на надані ним пояснення уваги не звернув, та, не з`ясувавши усіх обставин справи, прийняв оскаржуване рішення. Крім того, відповідач не звернув уваги на неналежну організацію дорожнього руху, зокрема, на те, що, дорожній знак 2.2 ПДР України в районі перехрестя пр.-ту.Свободи та пр.-та.Шевченка повністю закритий деревами, що грубо порушує п.8.2-1 ПДР України.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також суду зазначив про те, що, 30.01.2020р., у зазначеному у постанові місці та часі, він виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 ПДР України, а саме здійснив зупинку автомобіля перед вказаним знаком.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, відзив на позов суду не надав. Водночас, надав суду письмову заяву, у якій зазначив про те, що, позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позову та здійснити розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не з`явився, надав суду письмові пояснення, у яких зазначив про те, що, вищевказаний позов вважає не обгрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає.

Згідно ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст.79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд встановив, що, згідно постанови серії ДПО18 №364933 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.01.2020р., відповідач – інспектор сектору реагування патрульної поліції №3 Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Павлюк К.В. притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за порушення позивачем п.2.2 ПДР України, оскільки встановив, що позивач, 30.01.2020р. о 22.55 год. у м. Кам`янське, керуючи автомобілем Toyota Camry, в районі перехрестя пр.-ту.Свободи та пр.-та.Шевченка, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Як випливає з матеріалів справи, жодного, передбаченого ст.251 КУпАП, доказу на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, відповідач суду не надав.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, позивач просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на те, що, вказане рішення прийняте відповідачем не обґрунтовано, без об`єктивного з`ясування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

З вищевикладених обставин, встановлених судом, суд вбачає, що, між сторонами виник публічно-правовий спір, який регулюється нормами КАС України, КУпАП, ЗУ «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Зокрема, згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З вищенаведених норм чинного законодавства випливає, що, відповідач, являючись посадовою особою, яка безпосередньо здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, та, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийняти рішення, що відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач прийняв оскаржуване рішення, оскільки встановив факт порушення позивачем п.2.2. ПДР України.

Згідно п.2.2. Розділу 33 ПДР України, дорожній знак "Проїзд без зупинки заборонено", забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.

Як зазначає позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, 30.01.2020р. він, керуючи автомобілем, здійснив зупинку у м. Кам`янське в районі перехрестя пр.-ту.Свободи та пр.-та.Шевченка, без порушення вимог, передбачених п.2.2 розділу 33 ПДР України.

Разом з цим, як встановлено судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач не прийняв до уваги пояснення позивача, та, прийняв оскаржуване рішення без жодного, передбаченого ст.251 КУпАП, доказу, який би міг підтвердити факт порушення позивачем п.2.2 ПДР України.

При цьому, суб`єктивне сприйняття відповідачем певних обставин не може вважатися належним доказом в адміністративній справі, адже такими доказами можуть бути лише передбачені ст.251 КУпАП пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Водночас, суд ставиться критично до наданої позивачем у якості доказу газети «Любимый город» (а.с.52), оскільки вказана газета не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП.

Крім того, суд ставиться критично до наданого позивачем у якості доказу відеофайлу (а.с.50), оскільки вказаний матеріал не було покладено відповідачем в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги, те що, на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відповідач не надав суду жодного, належного та допустимого доказу, суд, дослідивши матеріали справи, та, оцінивши у сукупності наявні у справі докази, дійшов висновку про те, що, оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки є прийнятим відповідачем без об`єктивного з`ясування обставин справи та оцінки належних і допустимих доказів.

Водночас, задовольняючи позов, та, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, враховуючи надані позивачем: дублікат квитанції від 06.02.2020р.; копію договору №01/01-31 про надання правничої допомоги від 31.01.2020р.; копію додаткової угоди №1 до договору №01/01-31; копію Акту виконаних робіт; опис наданих послуг та виконаних адвокатом робіт; дійшов висновку про наявність передбачених ст.139 КАС України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім та документально підтверджених витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 1000,00 грн.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст.ст.2, 5, 246, 268, 286 КАС України, -

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до інспектора сектора реагування патрульної поліції №3 Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Павлюка Кирила Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області «Про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень – постанову інспектора сектора реагування патрульної поліції №3 Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Павлюка Кирила Віталійовича серіїДП18 №364933 від 30.01.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. на користь держави.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1000 (однієї тисячі)грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою складення повного судового рішення є 01.04.2020р.

Суддя Нельга Д. В.