Рішення № 88541779, 01.04.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1124/20

2/212/1637/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді Пустовіт О.Г., за участю: секретаря судового засідання Мігрін Н.С., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконання трудових обов`язків,

встановив:

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карнаух Т.В., звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із ушкодженням здоров`я при виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що позивач працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 3 роки 1 місяць: 18.10.2004 р. - 03.12.2007 р. - підземний прохідник, ш. Октябрьська, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». У жовтні 2018 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 1563 промислової медицини йому були встановлені професійні захворювання: 1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). 2. Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях. 3. Хронічний пиловий бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня.

Оскільки позивач втратив своє здоров`я та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. За висновком МСЕК від 29.01.2019 року серії 12 ААА № 054309 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 65% (15 % - радикулопатія, 10% - хронічний бронхіт, 40% - вібраційна хвороба) та 3 група інвалідності первинно з переоглядом у січні 2020 року. Довідкою МСЕК серія 12 ААА № 078713 від 28.01.2020 року позивачу повторно встановили 65% (15 % - радикулопатія, 10% - хронічний бронхіт, 40% - вібраційна хвороба) та 3 група інвалідності з переоглядом в 2023 р. Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує «забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування».

Таким чином в наслідок отримання професійних захворювань позивач став інвалідом та не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Змінилися його образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Працювати позивач не може, навіть допомогти по господарству своїй родині він також не має змоги, бо відчуває біль у попереково-крижовому та шийному відділах хребта, з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху у плечових, ліктьових та колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, кашель з харкотинням. Все це ставить під загрозу його життя. Це не просто слова позивача - це висновки лікарів, що підтверджуються виписками з його медичної карти. 3 роки та 1 місяць позивач працював на підприємстві відповідача, був опорою і підтримкою для своєї сім`ї. Фактично він був годувальником своєї родини, тепер же за станом здоров`я він не може повноцінно забезпечувати свою сім`ю, усі державні компенсації ідуть на медичну реабілітацію та придбання ліків, крім того, родина позивача тепер несе додаткові витрати на нього. Від цього він почуває себе неповноцінною людиною. При захворюванні позивача повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє йому моральні страждання. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 188920,00 грн., яку просив стягнути з відповідача. Крім того просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з надання правової допомоги у розмірі 3900,00 грн.

19 лютого 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі доказами.

Ухвалою суду від 18 березня 2020 року продовжено позивачу строк для подачі відповіді на відзив.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що загальний стаж позивача у шкідливих умовах праці становить 22 роки 2 місяці, з яких лише 3 роки 2 місяці (з18.10.2004р. по 03.12.2007р.) позивач працював на підприємстві відповідача. Звільнився ОСОБА_1 . З ПАТ "Кривбасзалізрудком" за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, а не внаслідок погіршення здоров`я. крім того, той факт, що ОСОБА_1 після роботи на підприємстві відповідача продовжив роботу у шкідливих умовах праці на ш. ім. Фрунзе ПрАТ "Суха Балка" свідчить задовільний стан його здоров`я. також доказів того, що позивач почав хворіти на професійне захворювання під час роботи на підприємстві відповідача, ним не надано, а виписні епікризи додані до позову вказують на те, що позивач почав хворіти саме під час роботи на ш. ім. Фрунзе ПрАТ "Суха Балка".

Також зазначив, що відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку настанням шкоди не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров`я позивача. Вважає, що позивач з власної волі виконував важку роботу, свідомо порушував законодавство у сфері охорони праці, що виразилося у недбалому ставленні до свого здоров`я, та як наслідок і спричинило виникнення у нього професійного захворювання. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу.

18 березня 2020 року надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, зобов`язання позивача надати для огляду оригінали документів та визнання явки позивача в судове засідання обов`язковою.

Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року в задоволенні клопотань представника відповідача від 18 березня 2020 року відмовлено.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з вересня 1997 року по жовтень 2004 року працював на посадах підземного гірноробітника, прохідника ш. "Фрунзе" АТ "Суха Балка". З жовтня 2004 року по березень 2007 року на посаді прохідника ш. "Октябрьська" ВАТ "КЗРК". З жовтня 2007 року по березень 2018 року на посаді підземного прохідника ш. "Фрунзе" ПрАТ "Суха Балка".

Працюючи протягом тривалого часу в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, позивач отримав професійне захворювання, зокрема:

1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня).

2. Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях.

3. Хронічний пиловий бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня.

Відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії від 29 січня 2019 року серії 12ААА № 054309 ОСОБА_1 первинно встановлено 3 групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності (15 % - радикулопатія, 10% - хронічний бронхіт, 40% - вібраційна хвороба), з переоглядом у січні 2020 року.

Довідкою МСЕК серія 12 ААА № 078713 від 28.01.2020 року позивачу повторно встановили 65% втрати професійної працездатності (15 % - радикулопатія, 10% - хронічний бронхіт, 40% - вібраційна хвороба) та 3 група інвалідності з переоглядом в 2023 р. Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує «забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування».

Згідно пунктів 16, 17 акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 листопада 2018 року, причиною професійного захворювання позивача є важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 50 кг., при нормі 30 кг.; робоча поза - не зручна 40,6% тривалості зміни при гранично допустимій до 25%; величина статистичного навантаження при утриманні вантажу двома руками становила 72413 кг/с, при нормі до 70000 кг/с; зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну при регіональному навантаженні з переважною участю м`язів рук та плечового суглоба для чоловіків - 46,5 Вт при гранично допустимому до 45 Вт; показник загальної вібрації становив 57 дБ, при нормі 50дБ; вміст пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зонив 3,35 рази перевищує ГДК. Підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: 22.09.1997-18,02.1998 - підземний гірничий робітник, шахта імені Фрунзе, ВАТ "СУХА Балка"; 18.10.2004-03.12.2007 - підземний прохідник, шахта «Октябрьська» ВАТ «Кривбасзалізрудком».

Відповідно до пункту 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р.№472 /далі Правила/ право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як видно з зазначених доказів право на відшкодування моральної шкоди виникло у ОСОБА_1 з моменту первинного встановлення йому втрати професійної працездатності – 29.01.2019, саме з цього моменту він мав право звернутися з вимогою про відшкодування моральної шкоди.

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов`язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв`язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно зі ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України – власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу ОСОБА_1 , як вказувалося раніше згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання встановлене професійне захворювання, виробничими факторами, що спричинили захворювання є важкість праці. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 17 років, з яких 3 роки 2 місяці – на шахті «Октябрьська» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», що не заперечується відповідачем.

Суд при вирішення спору керується роз`ясненнями п.п.5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. При вирішення спору керується тими нормами законодавства, яке діяло на час спірних правовідносин

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов`язаного з обмеженням в пересуванні та фізичних навантаженнях, фізичних і моральних страждань позивача в зв`язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків, що наступили, які підтверджуються медичними документами, період роботи на підприємстві відповідача, що позивач тривалий час працював і на іншому підприємстві у шкідливих умовах, позов слід задовольнити частково та стягнути з ПАТ"Криворізький залізорудний комбінат" на користь позивача 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, виходячи з законодавчо встановленого максимуму який обмежує суд при визначенні шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840,80 грн.

За правилами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 07.02.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Карнаух Т.В. укладено договір про надання правової допомоги, до якого додано детальний опис наданих адвокатом послуг, а також надана копія квитанції про оплату позивачем вказаних послуг в розмірі 3900 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає необґрунтованими вимоги в частині стягнення 1200 грн., пов`язаних з представленням інтересів позивача в суді, оскільки справа розглядається без участі сторін і вказана послуга фактично позивачу не надавалась.

Виходячи з наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на надану професійну правничу допомогу в сумі 2700 грн. (3900грн.-1200грн.).

Керуючись ст.ст.153, 2371 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконання трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 гривень (десять тисяч) 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство « Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева,1 ЄДРПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 01 квітня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт