Рішення № 88538914, 30.03.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6934/19

пр.№ 2/464/354/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30.03.2020 року

Сихівський районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Стецьків Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 19.12.2019 р. звернувся в суд із позовом, у якому просить, із врахуванням поданої уточненої позовної заяви, зняти арешт із майна ОСОБА_1 , на яке було такий накладено на підставі рішення у справі №2п-37/10, розглянутої Сихівським районним судом м.Львова 14.09.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебувала цивільна справа №2-1589/09 та у зв`язку із ухваленням заочного рішення у справі, судом видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором. Даний виконавчий лист було пред`явлено до виконання, у зв`язку з чим накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 . У подальшому вищевказане заочне рішення було судом скасоване, а справа залишена без розгляду. У відповідь на запит, представником позивача отримано відповідь заступника начальника Управління – начальника відділу примусового виконання рішень ГТУ юстиції у Львівській області про те, що виконання виконавчого листа №2-1589/09 від 25.01.2010 р. припинено у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», арешт із майна не знято. Обтяження у вигляді арешту майна створює перешкоди позивачу у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Оскільки на даний час виконавче провадження, в ході якого було накладено арешт на майно позивача, завершене, вважає, що наявні всі підстави для скасування такого арешту.

Ухвалою від 24.12.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків такої.

Ухвалою від 31.01.2020 р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, від представника позивача ОСОБА_2 20.02.2020 р. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 31.01.2020 р. про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області не надано суду відзив на позовну заяву без поважних причин, у судове засідання представник не з`явився повторно, будучи повідомленим про дату, час та місце проведення такого.

Із врахуванням наведеного, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебувала цивільна справа №2-1589/2009 р. за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 14.10.2009 р. вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» 266944, 61 грн. заборгованості по кредитному договору, 1700 грн. у відшкодування сплаченого судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду (а.с.4-5).

Згідно із постановою державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Шалай В.Я. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.05.2010 р., накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 в ході примусового виконання виконавчого листа №2-1589, виданого Сихівським районним судом м.Львова 25.01.2010 р. (а.с.22).

Встановлено, що вищевказане заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 14.10.2009 р. скасоване ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 09.06.2010 р. та в подальшому дана цивільна справа залишена без розгляду. Вказане підтверджується ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 18.03.2013 р. (а.с.6).

Відповідно до листа в.о. заступника начальника Управління – начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області В.Берегових №В-3/5319 від 01.04.2019 р. відповідно до пошуку інформації в ВП-спецпідрозділ щодо виконання виконавчого листа №2-1589/09 від 25.01.2010 р., виданого Сихівським районним судом м.Львова про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості, встановлено, що 26.09.2011 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Однак зазначена норма Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна (а.с.9).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із п.7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно із ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав,

державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, арешт на майно позивача ОСОБА_1 був накладений державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП №18354433 про стягнення з нього заборгованості на користь ВАТ КБ «Надра», виконавчий лист було повернуто стягувачу 26.09.2011 р., повторно пред`явлений виконавчий лист до виконання не був, оскільки рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист, скасоване 09.06.2010 р. та в подальшому дана цивільна справа залишена без розгляду.

Таким чином, підстава для арешту майна позивача відпала, наявність такого арешту порушує права позивача ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю, внаслідок чого його права підлягають захисту шляхом зняття арешту з майна, накладеного постановою державного виконавця від 19.05.2010 р. у ВП №18354433, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263 – 265, 274-279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений постановою державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Шалай В.Я. від 19.05.2010 р. на все майно боржника ОСОБА_1 в ході примусового виконання виконавчого листа №2-1589, виданого Сихівським районним судом м.Львова 25.01.2010 р. (ВП №18354433).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Клострейх ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ідентифікаційний код юридичної особи 34942940, м.Львів, вул.Шашкевича, 1.

Суддя Д.Ю. Теслюк