Рішення № 88538528, 27.03.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 335/386/20

2/337/679/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участі секретаря – Бойко Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ПАТ «Банк «Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, місце знаходження: м.Київ, вул..Т.Шевченко, б.35, ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», місце знаходження: м.Київ, вул..Німанська, б.3, ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.», місце знаходження: м.Київ, вул..О.Теліги, б.6, про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020р. позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 04.11.2015р. між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений кредитний договір №200374308, відповідного до якого вона отримала в кредит грошові кошти в сумі 18780,71грн. на строк 1096днів, а саме до 04.11.2018р. зі сплатою процентів у розмірі 0,001% річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% від загальної суми заборгованості. Кредитний договір складається з Заяви (оферти), Умов надання та обслуговування кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» та Графіка платежів. Кредитні кошти отримані нею на споживчі потреби, у зв`язку з чим на виниклі між сторонами правовідносини розповсюджується ЗУ «Про захист прав споживачів». Так, вважає, що при укладенні зазначеного кредитного договору були порушені її права як споживача, оскільки вона не була належним чином ознайомлена з умовами кредитування, реальною сукупною вартістю кредиту. Такими діями представники Банку ввели її в оману щодо реальних умов кредитування та її обов`язків, що вплинуло на її волевиявлення. Скориставшись її правовою необізнаністю, ПАТ «Банк Михайлівський» включив до кредитного договору умову про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% від загальної суми заборгованості, не зазначивши, які саме послуги надаються за вказану комісію, що є порушенням ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. У зв`язку з цим, пункт кредитного договору, яким встановлено її обов`язок зі сплати зазначеної вище комісії є несправедливим і недійсним в силу Закону.

Просить визнати недійсним умови кредитного договору №200374308 від 04.11.2015р., викладені в п.2 Заяви, в частині нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% від загальної суми заборгованості.

Ухвалою суду від 05.02.2020р. відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено підготовче судове засідання.

21.02.2020р. від відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 з посиланням на те, що 3-річний строк загальної позовної давності за цими вимогами почався з наступного дня після укладання кредитного договору, тобто з 05.11.2015р. і сплив 05.11.2018р. Поважних причин пропуску цього строку позивачкою не зазначено. У зв`язку з цим позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. підготовче провадження закрито і призначено відкрите судове засідання.

05.03.2020р. до суду надійшли заперечення представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» на позовну заяву, в якій відповідач позов не визнав повністю та зазначив, що вони набули право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №200374308 від 04.11.2015р. на підставі Договору факторингу №1 від 20.05.2016р., укладеного з ТОВ «ФК «Плеяда». Останній набув право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу №1905 від 19.05.2016р., укладеного з ПАТ «Банк Михайлівський». Вимоги про визнання кредитного договору частково недійсним вважають безпідставними, оскільки Банк на виконання ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» перед укладанням кредитного договору ознайомив позивачу з усією необхідною інформацією, що підтверджується її підписом на Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту. Підписавши кредитний договір, сторони таким чином підтвердили свою згоду щодо всіх істотних умов такого договору, в т.ч. щодо розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Встановлення такої комісії є правом Банку. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості, встановлена кредитним договором, включає в себе послуги з надання клієнтам на їх запит до Контакт-центру банку інформації по кредитному договору щодо фактичного залишку на рахунках, наявності надходжень на рахунок, поточного розміру заборгованості тощо. Надання такої інформації передбачено пп.6.1.6, 6.2.8, 6.4.5 Умов надання та обслуговування кредитів Банком, що є складовою частиною кредитного договору. Ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» містить перелік умов, які є несправедливими. При цьому, обмежень щодо встановлення Банком розміру ціни послуги (процентної ставки, комісії) та платежів за супутні послуги як то комісійної винагороди за видачу кредиту та обслуговування кредитної заборгованості цей перелік не містить. Просить в позові відмовити.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У вказаній заяві також зазначила, що заява ПАТ «Банк Михайлівський» про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки відповідачі продовжують нараховувати їй комісійну винагороду, тобто наслідки оспорюваного правочину є триваючими. Крім того, правова невизначеність щодо того, хто на законних підставах наділений правом вимоги за вказаним кредитним договором та позиція Фонду гарантування вкладу фізичних осіб щодо невизнання угоди між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор», є обставинами, які не залежали від її волі і є об`єктивними. Позиція ТОВ «ФК «Фагор», що право Банку на отримання комісійної винагороди та її розмір визначені в договорі, тому є законними, не спростовують викладені в позовній заяві обставини щодо несправедливості цих умов. ТОВ «ФК «Фагор» заяви про застосування строку позовної давності не заявляло. ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» на даний момент ніяких послуг ПАТ «Банк Михайлівський» не надає, у зв`язку з чим має бути виключений зі складу відповідачів.

Представники відповідачів - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаних осіб за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Суд встановив, що 04.11.2015р. між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений кредитний договір №200374308.

Вказаний кредитний договір є договором приєднання і складається із Заяви (оферти) позичальника, Умов надання та обслуговування кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» та Графіка платежів.

Відповідно до п.2 Заяви (оферти), Довідки про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту, Графіку платежів позивачка отримала на споживчі потреби кредит в сумі 18780,71грн. на строк 1096днів, а саме з 04.11.2015р. до 04.11.2018р., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,001% річних, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% від загальної суми заборгованості з 1 місяця строку дії кредитного договору та до закінчення строку його дії, комісії за видачу кредиту 1,5% від початкової суми наданого кредиту одноразово, плата за послугу «СМС-сервіс» - 12,00грн. щомісячно. Сукупна вартість кредиту – 207,92% або 31189,31грн.

Повернення кредиту позивачка зобов`язувалась здійснювати щомісячними платежами до 04 числа кожного місяця рівними частинами – по 1284,00грн., в т.ч. на погашення основної суми позики – по 522,65грн., щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості – по 749,35грн., плати за послугу «СМС-сервіс» -12,00грн.

Згідно наданих позивачкою ОСОБА_1 квитанцій вона сплатила на погашення кредиту 03.02.2016р. – 1300,00грн., 04.03.2016р. – 1295,00грн., 05.04.2016р. – 1350,00грн., 04.05.2016р. – 1295,00грн.

19.05.2016р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» був укладений договір факторингу №1905, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №200374308 від 04.11.2015р. на загальну суму 15644,81грн.

За договором факторингу №1 від 20.05.2016р. ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» передала ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №200374308 від 04.11.2015р. на загальну суму 15644,81грн.

На даний момент ПАТ «Банк Михайлівський» перебуває в стадії ліквідації.

Згідно листів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 19.07.2019р., 03.09.2019р., 16.09.2019р. ОСОБА_1 має заборгованість перед Банком за кредитним договором №200374308 від 04.11.2015р., зокрема, станом на 16.09.2019р. в загальній сумі 36651,98грн., яка складається з суми простроченого боргу за кредитом – 15590,81грн., нарахованих процентів – 21061,17грн.

ТОВ «ФК «Фагор» також направляло на адресу ОСОБА_1 листи-претензії з вимогою сплатити заборгованість за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними умовами для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст.204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 ЦК України).

За змістом ст.11, 202,626 ЦК України договір є правочином.

При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3,6,627,629 ЦК України).

Ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Так, згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладання між сторонами кредитного договору) відповідно до договору про надання споживчого кредиту кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ч.4 ст.11 зазначеного Закону споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.11 та ст.18 цього ж Закону до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним умов кредитного договору №200374308 від 04.11.2015р. в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% від загальної суми заборгованості, позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що таке положення не відповідає нормам чинного на час укладання кредитного договору законодавства, є незаконним і несправедливим.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 суд не знаходить.

В даному випадку суд вважає встановленим та доведеним, що ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський», діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір, який складається з Заяви (оферти) позичальника, оформленої письмовим документом і підписаною сторонами, Умов надання та обслуговування кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», Графіку платежів.

За змістом кредитного договору вбачається, що сторонами обумовлені усі істотні умови кредитного договору - сума кредитних коштів, порядок їх надання Банком позичальнику, строк, порядок та умови повернення кредиту позичальником, розмір відсотків за користування ними, відповідальність за порушення зобов`язань, тобто кредитний договір є укладеним і обов`язковим для виконання.

Також кредитним договором встановлено право Банку як кредитодавця на отримання та відповідний обов`язок ОСОБА_1 як позичальника на сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% від загальної суми заборгованості.

Право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за цим кредитним договором на даний час належить ТОВ «ФК «Фагор», який набув це право в порядку уступки права вимоги за відповідним договором факторингу.

Зазначені обставини сторонами у справі не оспорюються, у зв`язку з чим відповідно до ст.82 ЦПК України не підлягають доведенню іншими належними засобами доказування.

Також обставини справи свідчать про те, що позивачка ОСОБА_1 неналежним чином здійснювала погашення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості за зазначеним кредитним договором і пред`явлення до неї вимог щодо сплати заборгованості, в яку, в т.ч., включаються платежі за комісією з обслуговування кредитної заборгованості.

Розмір заборгованості за кредитним договором не є предметом доказування у даній справі, але за змістом позовних вимог ОСОБА_1 не погоджується з включення до неї щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у зв`язку з недійсністю відповідної умови кредитного договору.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності включення до кредитного договору умови про нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд виходить з того, що в силу вимог ст.47,55 «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час укладання між сторонами кредитного договору) Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в законі. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

При цьому, за змістом п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладання між сторонами кредитного договору) послугою визнається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В даному випадку послугою є надання Банком споживчого кредиту. За надання такої послуги Банк має право отримати плату у вигляді процентів за користування кредитом.

Оскільки надання кредиту – це обов`язок Банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Такий висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019р., справа №524/5152/15-ц.

За змістом укладеного між позивачкою та ПАТ «Банк Михайлівський» кредитного договору встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості без визначення переліку відповідних послуг, які надаються Банком за таку плату. Крім того, враховуючи зазначене вище, суд вважає, що обслуговування кредитної заборгованості само по собі не є окремою послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а пов`язано з реалізацією прав та обов`язків сторін за кредитним договором.

Посилання представника відповідача ТОВ «ФК «Фагор» на пп.6.1.6, 6.2.8, 6.4.5 Умов надання та обслуговування кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» в даному випадку суд вважає безпідставним, оскільки цими положеннями лише визначено обов`язки та права сторін кредитного договору, зокрема, обов`язок Банку надати і право Клієнта отримати при зверненні до Контакт-центра Банку по телефону інформацію по договору згідно запиту щодо фактичного залишку на рахунку, наявності надходжень на рахунок, поточного розміру заборгованості, тощо (пп.6.1.6, 6.4.5); обов`язок Клієнта телефонувати з зареєстрованого Банком номеру телефону та повідомляти співробітнику банку верифікаційні дані для отримання інформації в Контакт-центрі Банку щодо договору та/або рахунку (п.6.2.8), тобто фактично мова йде про моніторинг заборгованості за кредитом, яка не є послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь Банку.

Таким чином, встановивши у кредитному договорі умову про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, відповідач ПАТ «Банк Михайлівський» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачці. При цьому, відповідачі ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Фагор» нарахували, а позивачка частково сплатила таку комісію, що є незаконним в силу вимог ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв`язку з цим умова кредитного договору, яка передбачає сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка не є послугою у визначенні зазначеного Закону, є нікчемною.

Разом з тим, вимога позивачки ОСОБА_1 про визнання відповідних положень кредитного договору недійсними не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вже зазначалось, суд захищає порушені, оспорювані, невизнані права, свободи та інтереси у належний спосіб, який повинен бути ефективним, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Визнання правочину недійсним в судовому порядку відбувається за позовом особи, яка заперечує його дійсність із встановлених законом підстав, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом. Якщо ж недійсність правочину прямо встановлена законом, він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р., справа №463/5896/14-ц, та від 04.06.2019р., справа №916/3156/17.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, підстав для визнання умов кредитного договору про встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% від загальної суми заборгованості недійсними немає, оскільки такі умови є нікчемними (недійсними в силу вимог ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів») з моменту укладення кредитного договору і визнання їх недійсними судом не потребується.

Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з цих підстав.

Доводи відповідача ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку про застосування строку позовної давності не підлягають розгляду, оскільки позовна давність не може бути застосована до необґрунтованих вимог.

Керуючись ст.15,16,202-205,215-217,626,627,629,638,1054 ЦК України, ст.1,11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.04.2020р.

Суддя Н.А.Мурашова

27.03.2020