Ухвала суду № 88537856, 01.04.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/514/20

Номер провадження 2-с/489/11/20

УХВАЛА

Іменем України

01 квітня 2020 року місто Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Кокорєв В. В., розглянувши заяву заявника - ОСОБА_1 , про скасування судового наказу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.02.2020 у справі № 489/514/20

встановив

Заявник звернувся до суду із заявою про скасування вищевказаного судового наказу.

У заяві вказує, що вона не згодна із судовим наказом і заборгованістю, має обґрунтовані заперечення проти вимог стягувача, а тому просить суд скасувати вказаний судовий наказ. Також подано клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.

У заяві про поновлення строку звернення до суду заявник вказує, що у передбачений законом 15-денний строк вона направила до суду, через засоби поштового зв`язку, заяву про скасування судового наказу від 19.02.2020, який вона отримала 03.03.2020. Однак ухвалою суду заяву було повернуто через відсутність доказів направлення копії заяви стягувачу.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 21) заявник отримала судовий наказ 03.03.2020. Заяву про скасування судового наказу подано до відділення поштового зв`язку 16.03.2020 (а. с. 30), тобто в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії судового наказу.

Ухвалою суду від 23.03.2020 заяву повернуто заявнику на підставі ч. 4 ст. 184 ЦПК України у зв`язку з ненаданням заявником доказів направлення заяви стягувачу. Матеріали справи не містять доказів отримання ухвали заявником.

31.03.2020 заявник повторно звернулась із заявою про скасування судового наказу, додала клопотання про поновлення строку та докази направлення копії заяви стягувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

За таких обставин, суддя вважає поважними причини пропуску строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, а строк таким, що підлягає поновленню.

У заяві про скасування судового наказу заявник вказує, що вимоги не є безспірними, тому що заявник ніколи не проживала у квартирі, договір зі стягувачем не укладала, не погоджується із розрахунком інфляційних втрат.

Дослідивши заяву, додані до неї документи та справу, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Заява про скасування судового наказу має містити, зокрема, зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 171 ЦПК України).

Враховуючи, те, що в порядку наказного провадження підлягають розгляду безспірні вимоги та як зазначено у п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України, обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті судом не розглядається, суд вважає, що наявність заперечень боржника є підставою для скасування судового наказу.

Керуючись ст. ст. 170, 171 ЦПК України суддя

ухвалив

Скасувати судовий наказ Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.02.2020 за заявою ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за спожиту теплову енергію.

Роз`яснити ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" право на звернення із тими самими вимогами до суду в позовному провадженні.

Ухвала набирає законної сили в момент її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Кокорєв