Рішення № 88537297, 16.03.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10231/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року Галицький районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря Волошин Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) до Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (79005, м.Львів, вул.Мартовича, 2), Першої Львівської державної нотаріальної контори (79005, м.Львів, вул.Саксаганського, 6) про зняття заборони на нерухоме майно шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицького ВП ГУНП у Львівській області та Першої Львівської ДНК, в якому просить зняти заборону на нерухоме майно шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження за реєстраційним номером обтяження 1622375, який зареєстровано 21.01.2005 року реєстратором ПЛДНК на підставі листа Галицького РВ УМВС України у Львівській області б/н від 20.01.2005 року щодо квартири АДРЕСА_2 . В обґрунтування позову вказує на те, що 02.08.2001 року ним була придбана квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 60,3 кв.м. 15.08.2001 року право власності позивача на вказану квартиру було зареєстровано у Львівському обласному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. У 2005 році ОСОБА_1 втратив паспорт та у зв`язку з чим звернувся до Галицького РВ та в БТІ з відповідними заявами. На даний час, ОСОБА_1 відновив паспорт громадянина України, тривалий час проживає і працює в Республіці Чехія та має намір продати належну йому квартиру. Однак, накладене обтяження є таким, що порушує його право власності на вказане майно, оскільки не дає йому змоги законно розпорядитись своєю власністю. У зв`язку з наведеним, просить позов задоволити.

До судового засідання представник позивача ОСОБА_2 подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі позивача та його представників.

Представник відповідача – завідувач Першою Львівською державною нотаріальною конторою Бояківський О.В. до судового засідання подав клопотання про розгляд справи без участі представника ПЛДНК.

Представник відповідача – Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були долучені до матеріалів справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Реєстраційного посвідчення, виданого Львівським обласним бюро технічної інвентаризації від 15.08.2001 року, квартира АДРЕСА_2 в цілому зареєстрована за ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Гриником І.Ю. 02.08.2001 року за реєстром №3580.

З долученої до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.12.2019 року, на квартиру АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 , накладено обтяження – заборону на нерухоме майно, що зареєстровано 21.01.2005 року за №1622375 реєстратором: Перша львівська державна нотаріальна контора (79005, м.Львів, вул.Саксаганського, 6) на підставі листа Б/Н від 20.01.2005 року Галицького РВ УМВС України у Львівській області.

Згідно Довідки, виданої начальником Галицького РВ ЛМУ МВС України у Львівській області Луценко Б.Б. від 20.01.2005 року, ОСОБА_1 дійсно звертався в Галицький РВ ЛМУ МВС України у Львівській області по факту крадіжки паспорта громадянина України, військового квитка, свідоцтва про народження та щодо накладення арешту майна за вказаною адресою.

Листом Т.в.о. начальника Галицького ВП ГУНП у Львівській області Повханича ОСОБА_3 . від 19.01.2019 року ОСОБА_4 надано відповідь на звернення, з якої вбачається, що перевіркою встановлено те, що 20.01.2005 року надано відповідь по факту крадіжки його документів та надано з даного приводу довідку.

Як вбачається з Довідки ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №3613 від 25.07.2019 року, виданої ОСОБА_1 про те, що згідно інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», станом на 29.12.2012 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Гриником І.Ю. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 02.08.2001 р. за №3580. До матеріалів інвентаризаційної справи в 2005 році долучено Заяву ОСОБА_1 із застереженнями щодо вчинення будь-яких нотаріальних дій в зв`язку з втратою власником паспорта громадянина України. Інша іфнормація про обтяження та заборони на вищевказану квартиру станом на 29.12.2012 року в інвентаризаційній справі бюро відсутня.

Відповідно до листа начальника Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів від 16.10.2019 року №18607, скерованого на адресу ОСОБА_1 , згідно бази даних АСВП та журналу загальної вхідної кореспонденції, виконавчі документи, де стороною виконавчого провадження виступає ОСОБА_1 , станом на 16.10.2019 року, у відділ не надходили та на виконанні не перебувають.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, за ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Наявність арешту порушує права позивача, які гарантовані йому Конституцією України та Законами України.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 року у справі № 643/3614/17 зазначив, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), і виникають із цивільних правовідносин та відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Натомість, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що на даний час позивач позбавлений можливості належним чином розпоряджатися своїм правом власності на квартиру, підстави для збереження обтяжень, накладених відповідачем на спільну квартиру відсутні, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про існування правових підстав для їх задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, на сьогоднішній день за наявності обтяження накладеного на нерухоме майно, порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному об`ємі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги закону, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки наявність заборони відчуження майна позивача без відповідних підстав порушує його права, як власника квартири.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.4, 5, 18, 81, 89, 223, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задоволити.

Скасувати обтяження квартири АДРЕСА_2 у вигляді заборони на нерухоме майно, за реєстраційним номером обтяження 1622375 шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису обтяження - заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 1622375, який зареєстровано 21.01.2005 року о 13:43:58 реєстратором – Першою Львівською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження - листа Б/Н Галицького РВ УМВС України у Львівській області від 20.01.2005 року щодо об`єкту обтяження квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько