Ухвала суду № 88535484, 20.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55896/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року Печерський районний суд міста Києва:

суддя Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання Хабеця О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

Директор ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся до Печерського районного суду міста Києва із заявою від 17.10.2019 року про заміну сторони виконавчого провадження.

Вимоги заяви обґрунтовано тим, що 24.09.2010 року Печерським районним судом м. Києва було ухвалено рішення, яким задоволено позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (який відступив в подальшому право вимоги ПАТ «Дельта банк») про стягнення заборгованості з гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за кредитним договором № 11085318000 від 28.11.2006 року.

18.09.2019 року між заявником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір купівлі-продажу вимоги № 1930/К, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 11085318000 від 28.11.2006 року.

Заявник в порядку ст. 442 ЦПК України з посиланням на положення ст.ст. 512, 514 ЦК України та відповідно до вимог ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» просив суд замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - на правонаступника Первісного Стягувача - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчих листах № 2-5066/10.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату і час розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 прохальної частини заявник просив розглядати справу за відсутності його представника.

Представником заінтересованої особи Удалих К.О. подані письмові пояснення та заява про розгляд справи за відсутності сторони.

Суд, зваживши на вимоги ч. 3 ст. 442 ЦПК України, вирішив провести розгляд вказаної заяви за відсутністю сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

24.09.2010 року рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-5066/10 (а.с. 67-68) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором та судові витрати, рішення набрало законної сили, на його виконання видано виконавчий лист.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом дев`ятим частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виходячи з положення ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно ч. 1 ст. 514 ЦК України.

Відповідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом ч.ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Таким чином, Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження» передбачена можливість заміни сторони виконавчого провадження лише до відкриття та після відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом, 21.01.2011 року за заявою (а.с. 77) представником АТ «УкрСиббанк» отримано два виконавчі листи у справі № 2-5066/10.

15.02.2011 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Шиян О.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2010 року (а.с. 99), про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 24411559 (а.с. 100).

28.01.2013 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/1539/13-ц (а.с. 107) задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження по виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Згідно з інформацією Автоматизованої системи виконавчих проваджень https://asvpweb.minjust.gov.ua/ станом на 20.12.2019 року виконавче провадження № 24411559 за виконавчим листом № 2-5066/10 від 28.12.2010 року завершено.

30.06.2016 року виконавчий лист було повернуто стягувачу, який не скористався правом повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

На теперішній час відсутні виконавчі провадження про стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь стягувача ПАТ «УкрСиббанк»/ПАТ «Дельта Банк» сум заборгованості, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості замінити сторону у виконавчому провадженні, яке фактично відсутнє.

Заявник, звертаючись до суду, в своїй заяві посилається на факт укладення між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18.09.2019 року, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 11085318000 від 28.11.2006 року, що був укладений між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

За приписами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною першою статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Для встановлення права заміни сторони у виконавчому провадженні на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» необхідно встановити факт відступлення права вимоги, дату відступлення права вимоги, якою, згідно з умовами договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18.09.2019 року є дата підписання цього договору, а також встановити, які саме права вимоги передаються за цим договором.

Згідно з п. 1.1 договору № 1930/К від 18.09.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийняло у власність право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та /або на інших підставах, наведених у додатку № 1 до цього Договору.

До заяви про заміну сторони виконавчого провадження заявником додано копію витягу з реєстру боржників щодо ОСОБА_1 (договір № 11085318000), який не містить дати його підписання. Реєстр кредитних операцій до відступлення за договором № 11085318000 до матеріалів справи не надано.

За умовами п. 2.2 договору № 1930/К від 18.09.2019 року «Покупець (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») підтверджує, що в момент укладення цього Договору ознайомився та отримав від Продавця (ПАТ «Дельта Банк») інформацію та документи стосовно Права вимоги».

Згідно з положеннями п. 3.1 договору № 1930/К від 18.09.2019 року «Сторони домовились, що за продаж Прав вимоги за цим Договором Покупець сплачує Продавцю грошові кошти у розмірі 3 175 936,30 грн. (три мільйони сто сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень 30 копійок), надалі за текстом - «Ціна договору». Ціна договору сплачується Покупцем Продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Покупець».

Проте, заявник не надав суду ні протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), ні доказів сплати грошових коштів за договором № 1930/К від 18.09.2019 року.

Суд також звертає увагу на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року у справі № 2-5066/10 (а.с. 67-68) стягнуто солідарно «з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» кошти в розмірі 29 075,83 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.05.2010 року становить 230 452,11 грн., з яких 21 177,72 доларів США - кредитна заборгованість, 6 353,89 доларів США - заборгованість по процентах, 739,81 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту, 804,41 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів та судові витрати в розмірі 1 820,00 грн.».

В своїй заяві ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» посилається на вищезазначене рішення Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року, проте, з наданих суду документів вбачається, що за договором купівлі-продажу вимоги № 1930/К від 18.09.2019 року до нього перейшло право вимоги від боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 952 704 (Дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі сімсот чотири) грн, 70 коп.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Заявник всупереч нормам ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України не довів суду належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва, а відтак не довів можливість заміни сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчих листах № 2-5066/10.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 510, 512, 514 ЦК України, 81, 260, 261, 263, 353, 442, 446 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - на правонаступника Первісного Стягувача - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчих листах № 2-5066/10 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Матійчук Г.О.