Рішення № 88535421, 12.11.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44210/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.;

секретар судового засідання: Ткаченко І.Р.,

справа № 757/44210/19-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідача Державної казначейської служби України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2016 року, за її позовом до прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування, на її користь стягнуто 387 150 гривень. Рішення набуло чинності 12.09.2016 року (після перегляду в апеляційному порядку) і було звернуто до виконання.

Разом з тим, рішення суду не було виконано в строк, передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Кошти були перераховані позивачу лише 24.06.2017 року. Вважає, що оскільки боржник прострочив зобов`язання то на підставі ст. 625 ЦК України позивач вимушена звернутися до суду щодо нарахування інфляційних витрат в сумі 34 531,99 грн та 3 % процентів річних від простроченої суми в розмірі 6 173,19 грн., що разом становить 40 705,18 грн.

Ухвалою від 13 вересня 2019 року суд відкрив провадження у цій справі та, з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України, вирішив її розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін або за правилами позовного (загального) провадження.

Відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому з вимогами позивача не погоджується в повному обсязі, пояснюючи тим, що пунктами 35-40 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, не встановлюють строку перерахування боржнику коштів державного бюджету, відтак у цьому випадку не може нараховуватися компенсація за порушення встановленого строку перерахування коштів, право на яку оспорює позивач. Тому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач надіслала на адресу суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що закон має пріоритет над підзаконними актами, зокрема над Порядком № 845, на який посилається відповідач. А право позивача на виконання судового рішення протягом трьох місяців гарантується Конституцією України та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2016 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12.09.2016 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування та стягнуто на користь позивача 387 150 гривень.

Рішення звернуто до виконання і відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» мало бути виконано протягом трьох місяців з дня набуття чинності рішення суду. Разом з тим, кошти було перераховано позивачу лише 24.06.2017 р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язання є рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказане також підтверджується і правовим висновком Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 (а.с. 15-17).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Таким органом, є Державна казначейська служба України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено відповідальність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за несвоєчасне виконання рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», яким встановлюється механізм, особливості виконання рішень про стягнення коштів з вказаних органів.

Оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2016 року про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування задоволено вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Державної казначейської служби моральну шкоду, Державне казначейство України є державним органом та стягнення суми за рішенням суду здійснюється за рахунок коштів з державного бюджету і виконання судового рішення покладено на Державну казначейську службу України, то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та відшкодування позивачу шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету 3% річних у розмірі 6 173,19 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 34 531,99 грн., що разом складає 40 705,18 грн., які розраховані за період з дня набрання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2016 року законної сили, тобто з 13.12.2016 року по 24.06.2017 року (день виплати коштів).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача Державної казначейської служби України на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 263, 355, 358 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити.

Стягнути шляхом списання Державною казначейською службою України (ЄРДПОУ: 7567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 3% річних та суму інфляційних втрат у розмірі 40 705,18 грв.

Стягнути з Державної казначейської служби України (ЄРДПОУ: 7567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄРДПОУ: 7567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Суддя Г.О. Матійчук