Рішення № 88534548, 06.03.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/1105/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого – судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача – Пахомова О.А. адвокат, відповідача – Пегза К.К. адвокат, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" про повернення майна та стягнення 54670360,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про повернення безпідставно набутого майна - природний газ в обсязі 8181,075 тис.куб.метрів та стягнення 54 670 360, 93 грн. - вартості безпідставно набутого майна.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 8 181,075 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітами ПАТ «Уманьгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень та за лютий 2017 року, в якому в графі «Фактично спожитий обсяг за місяць Всього» по рядку «Категорія/Назва постачальника» вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи в січні 2017 року - 4 076,551 тис. куб. м. та в лютому 2017 року обсяг природного газу в розмірі 4 104,524 тис. куб. метрів.

Позивач зазначив, що оскільки відповідачу в січні та в лютому 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 8 181,075 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС.

На думку позивача, відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 8 181,075 тис. куб. метрів. А у випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то, як вважає позивач, відповідач на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та на даний час складає 54 670 360,93 грн (8 181,075 тис. куб. м. природного газу х 6 682,54 грн (ціна закупівлі природного газу, що сформувалася протягом газового місяця, розміщена на офіційному сайті АТ «Укртрансгаз», яка є вартістю природного газу станом на липень 2019 року.

Відповідач у відзиві на позов заявлені вимоги позивача вважає безпідставними і необґрунтованими посилаючись на те, що:

- позивач виконує функцію саме оператора газотранспортної системи (оператор ГТС) та не є власником природного газу;

- відповідач у повному обсязі розрахувався з позивачем за надані останнім послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у січні та лютому 2017 року, що підтверджується підписаними з обох сторін актами;

- відповідач абсолютно правомірно та обґрунтовано здійснив споживання 8 181,075 тис. куб. м. природного газу і не повинен був припиняти власне газоспоживання, як це передбачено абз.2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної систем України та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу;

- коли позадоговірний характер взаємовідносин між позивачем та відповідачем відсутній, можливість застосування норми ст. 1212 ЦК України є неможливим.

Позивач у відповіді на відзив по годився із доводами відповідача та просив суд заявлені вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 31.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 17 грудня 2019 р.

11.12.2019 відповідачем подано до суду заяву ухвалення додаткового рішення про стягнення із позивача 24 970,00 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Ухвалою суду від 14.01.2020 перенесено судове засідання з 11 год. 00 хв. 22 січня 2020 року на 12 год. 00 хв. 29 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 29.01.2020 судове засідання було відкладено на 10 лютого 2020 р.

10.02.2020 від позивача до суду надійшли клопотання про:

- зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача на 90 відсотків посилаючись на не співмірність суми із складністю цієї справи;

- залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на тій підставі, що у випадку встановлення судом у рішенні по цій справі факту здійснення поставки НАК «Нафтогаз України» обсягів природного газу відповідачу, для якого були відсутні номінації на транспортування газу від вказаного постачальника, це в подальшому може вплинути на права та обов`язки НАК «Нафтогаз України».

Ухвалою суду від 13.02.2020 перенесено судове засідання з 15 год. 00 хв. 10 лютого 2020 року на 11 год. 30 хв. 05 березня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені клопотання підтримав повністю.

Представник відповідача заперечував проти заявлених клопотань.

05.03.2020 в судовому засіданні судом було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти заявлених вимог повністю, просив суд у задоволенні позову відмовити, доводи, викладені у відзиві на позов підтримав.

05.03.2020 суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення до 06 березня 2020 р.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2016 між відповідачем і позивачем в спірний період діяв типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 160300114/13-7103/16, відповідно до умов якого газотранспортне підприємство (позивач) зобов`язався надати Замовнику (відповідачу) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення — газорозподільних станцій (далі — ГРС), а Замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Факт здійснення відповідачем позивачу оплати у повному обсязі за надані останнім послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у січні та лютому 2017 року підтверджується Актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2017 та від 28.02.2017, підписані сторонами.

У січні та лютому 2017 року відповідач здійснював споживання природного газу на підставі договорів поставки природного газу № 2329/1617-ТЕ-36 від 06.09.2016 та № 2567/1617-БО-36 від 31.10.2016, укладених із діючим постачальником НАК «Нафтогаз України».

Судом встановлено, що договори поставки природного газу № 2329/1617-ТЕ-36 від 06.09.2016 та № 2567/1617-БО-36 від 31.10.2016, укладені із діючим постачальником НАК «Нафтогаз України» (далі - Договори) не передбачають умов, за яких постачальник не подає номінацію

планових обсягів постачання природного газу на відповідний період для потреб споживача.

Ці Договори були укладені між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період» № 758 від 01.10.2015.

За умовами вказаних Договорів передбачалося постачання природного газу у періоді з 01.10.2016 по 31.03.2017 та визначався обсяг постачання газу помісячно у вказаному періоді (п. 2.1 Договорів).

Акти приймання-передачі газу за січень та лютий 2017 року із зазначенням об`єму спожитого природного газу у розмірі 4 076,551 тис. куб. м та 4 104,524 тис. куб. м, підписані відповідачем були направлені на підпис постачальнику - ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Проте, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вказані акти були повернуті без підпису із посиланням на відсутність підтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу у вказаному періоді.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зі змісту статей 1212 і 1213 Цивільного кодексу України випливає, що зобов`язання, які виникають із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, (кондикційні зобов`язання) виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові засади функціонування в Україні ринку природного газу визначені Законом України від 09.04.2015 №329-VIII "Про ринок природного газу" (з урахуванням внесених до нього у подальшому змін і доповнень).

Поміж встановлених ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" принципів, за якими функціонує ринок природного газу на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, є, зокрема, і такі:

забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу;

вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені;

вільного вибору постачальника природного газу;

невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб.

Ч.1 ст.11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема:

1) укласти договір про постачання природного газу;

2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;

5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Кодекс газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у пункті 5 глави 1 розділу І визначає значення, зокрема таких термінів:

місячна номінація – це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі – Правила), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацами 1-3 п. 9 розділу II Правил постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Згідно з п. 13 розділу II Правил постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Відповідно до п. 14 розділу II Правил за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт оператора ГРМ/ГТС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 затверджено "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (далі – Положення), яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 4 пункту 3 Положення на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15 - 17 цього Положення.

Пунктом 17 Положення на час виникнення спірних правовідносин були визначені такі умови постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії:

постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації;

обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов:

укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або

відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або

рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або

надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

05.10.2016 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яким наказав для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як регулятор у своєму листі від 18.07.2018 № 6367/16.3.2/7-18 роз`яснила, що у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками, тобто на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника відповідних обсягів природного газу суд оцінює критично, оскільки між відповідачем і позивачем в цей спірний період діяв типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.2016 № 16030011441/13-7103/16. За умовами цього договору позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення — газорозподільних станцій, а відповідач зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Факт розрахунків відповідачем по оплаті за надані послуги по вказаному договору позивачем не оспорюється і підтверджується відповідними актами, підписаними сторонами.

Відтак, суд вважає, що посилання позивача на безпідставне набуття відповідачем у січні та лютому 2017 року природного газу в обсязі 8181,075 тис.куб.м, є необґрунтованим.

Суд враховує, що за умовами п.2.1 Договорів поставки природного газу № 2329/1617-ТЕ-36 від 06.09.2016 та № 2567/1617-БО-36 від 31.10.2016, (укладені між відповідачем із діючим постачальником НАК «Нафтогаз України») було передбачено постачання природного газу в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 і визначено обсяг постачання газу помісячно у цьому періоді.

Отже, на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов`язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 № 904/5621/17.

Також, суд враховує обставини, які були встановлені п.п 44.9, 44.11 постанови Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 925/352/18 про те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зобов`язане постачати природний газ, у тому числі УКП «Уманьтеплокомуненерго» як виробнику теплової енергії, шляхом своєчасної видачі номінацій і це є обов`язком АТ «НАК «Нафтогаз України», а не правом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17 та від 14.05.2018 у справі №926/680/17.

Відсутність встановлених п. 17 Положення умов для покладення на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обов`язку постачати природний газ відповідачу для виробництва теплової енергії є обставинами, за яких публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в силу цих договорів та зазначених вище Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України зобов`язане було виділити відповідачу відповідні номінації і поставляти йому природний газ у січні-лютому 2017 року.

Особою, відповідальною за негативний баланс природного газу у позивача за січень-лютий 2017 року є не відповідач, а публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відтак, суд приходить до переконання, що відповідачем було правомірно та обґрунтовано здійснено споживання 8 181,075 тис. куб. м. природного газу, який не мав припиняти власне газоспоживання на підставі положень абз.2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної систем України та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу.

Судом встановлено, що між відповідачем, як споживачем та ПАТ «Уманьгаз», як замовником послуг транспортування 31.01.2017 та 28.02.2017 були підписані акти приймання-передачі природного газу. Одночасно, відповідачем були підписані акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами з ПАТ «Укртрансгаз».

Судом встановлено, що підтвердження повного розрахунку з позивачем за спірний період, в тому числі, за послуги балансування є досліджені обставини, викладені у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 925/352/18 із зазначенням про те, що загальна вартість наданих позивачем (ПАТ «Укртрансгаз») послуг балансування у спірному періоді (з урахуванням коефіцієнта компенсації 1) становить 17 862 317,65 грн. Матеріалами цієї справи підтверджується сплата відповідачем (АТ "Уманьгаз") наданих позивачем послугу повному об`ємі відповідно до їх фактичної вартості та відповідно до розрахункової формули, визначеної п. 9.2 Договору (з урахуванням коефіцієнта компенсації 1).

Наявні у справі платіжні доручення свідчать про перерахування відповідачем на користь позивача за надані ним послуги грошових коштів у сумі 22 898 522,28 грн., що більш ніж на п`ять мільйонів є більшою вартості таких послуг.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, доводи позивача про безпідставне набуття відповідачем у січні-лютому 2017 року природного газу позивача в кількості 8181,075 тис куб.м не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Крім того, згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість є альтернативними. Відповідно вимоги щодо виконання цих зобов`язань можуть бути лише альтернативними. Тому пред`явлення позивачем у позові дві альтернативні вимоги до відповідача: про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та про стягнення вартості такого майна не відповідає вимогам ст. 1213 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведені заявлені ним вимоги і у позові необхідно відмовити.

Під час розгляду справи відповідач подав до суду заяву та доповнення до неї про стягнення з позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 24 970,00 грн.

За приписами ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач з метою захисту оспорюваних ним прав був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката у зв`язку з чим поніс матеріальні витрати.

Із досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що факт надання правничих послуг підтверджується:

- Договором про надання правової допомоги від 23.09.2019;

- Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;

- Актами прийому-передачі наданих послуг від 10.12.2019 та від 10.01.2020;

- Платіжними дорученнями від 01.10.2019 № 443, № 444, № 445; від 21.10.2019 № 469, № 470, № 471; від 31.10.2019 № 496, № 497, № 499; від 05.12.2019 ; 580, № 582, № 583; від 09.01.2020 № 667, № 669, № 664 на загальну суму 24 970,00 грн.

Згідно із положенням ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до ст.903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

Суд приходить до переконання, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, визначені у ст.126 ГПК України, що підтверджують підстави, умови, порядок надання правничої допомоги і її вартість.

Відтак, суд вважає заяву відповідача про стягнення з позивача витрат в сумі 24 970,00 грн., пов`язаних з правничою допомогою адвоката обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ 30019801; Кловський узвіз,9/1, м.Київ, 01021) на користь Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ: 02082675; вул.Тищика,12А, м.Умань, Черкаська область, 20300) - 24 970,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят грн.) витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст складено і підписано 01.04.2020.

СУДДЯ К.І. Довгань