Рішення № 88534147, 26.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2020 Справа № 914/34/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Дмитрах Олега Львовича, м. Трускавець

до відповідача: Комунального підприємства "Комбінат міського господарства", м. Дрогобич

про стягнення 22 455, 81 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Толочко І.І.

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні аспекти.

Фізична особа-підприємець Дмитрах Олег Львович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" про стягнення 262 568, 94 грн, з яких: 243 140, 43 грн заборгованості за надані послуги з врахуванням інфляції, 17 506, 41 грн 3% річних та 1 922, 10 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2020 роз`єднано позовні вимоги у справі № 914/34/20 та виділено у самостійні провадження позовні вимоги за договором про закупівлю № 15-1/02/18 від 15.02.2018 та договором поставки № 080418 від 06.04.2018. Оригінали матеріалів справи № 914/34/20 для розгляду позовної вимоги за договором поставки № 060116 від 05.01.2016 залишено у справі № 914/34/20.

Суть спору.

Предметом позову у даній справі є заявлені до стягнення Фізичною особою-підприємцем Дмитрах Олегом Львовичем з Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" 22 455, 81 грн, з яких: 14 475, 02 грн основний борг, 1 915, 10 грн 3% річних та 6 065, 69 грн інфляційні втрати у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 060116 від 05.01.2016.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 27.02.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Галамай О.З. у відрядженні, ухвалою суду від 12.02.2020 внесено зміни в час та дату судового засідання у даній справі з 27.02.2020 о 11 год 30 хв на 25.02.2020 о 14 год 00 хв.

На задоволення клопотання представника відповідача ухвалою суду від 25.02.2020 розгляд справи відкладено на 26.03.2020.

24.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на встановлений з 12.03.2020 по 03.04.2020 карантин на усій території України.

У судове засідання 26.03.2020 сторони явку повноважних представників не забезпечили.

Однак від представника позивача 26.03.2020 надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи не відкладати, оскільки така слухається в порядку спрощеного позовного провадження, здійснювати її розгляд за його відсутності та за наявними матеріалами справи. Також представник позивача через канцелярію суду подав оригінали документів, долучених до позовної заяви для огляду в судовому засіданні та просив їх повернути. Крім того, зазначив, що додаткові докази та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде подано після прийняття рішення у даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи таке.

Перелік підстав для відкладення розгляду справи викладено у ч. 2 ст. 202 та ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи закінчення строку розгляду спору, відсутність підстав для відкладення розгляду справи з посиланням на ч. 2 ст. 202 та ч. 2 ст. 216 ГПК України, повторну неявку відповідача в судове засідання з повторним поданням клопотання про відкладення розгляду справи, достатність наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін (відзив на позов, відповідь на відзив), суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи.

У судовому засіданні 26.03.2020 судом оглянуто оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 060116 від 05.01.2016 не виконав повністю зобов`язання з оплати поставлених товарів на загальну суму 14 475, 02 грн, у зв`язку з чим повинен також сплатити розраховані на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 6 065, 69 грн інфляційних втрат та 1 915, 10 грн 3% річних.

27.02.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що видаткові накладні, які є предметом позову, скріплені підписом невідомої особи, яка нібито отримала товар; позивачем не надано ні товарно-транспортних накладних, ні документів про якість товару, ні довіреностей на отримання товару, що слугує підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем надіслано суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що видаткові накладні надавались позивачем на підпис відповідачу та повертались з наявним підписом та печаткою. Ствердив, що частина видаткових накладних підписувалась Красуляком В.С., який був головою тендерного комітету відповідача, що підтверджується довіреністю та відгуком. Звертає увагу, що відповідач факту поставки та скріплення накладних печаткою не заперечив, і дані господарські операції відображені в податковому обліку, що підтверджується податковими накладними. Також на спростування доводів відповідача зазначив, що умовами договору передбачено, що і доставка і розрахунки здійснюються саме на підставі видаткових накладних, а не інших документів, а передання товарно-транспортних накладних договором не передбачено. Тому вважає, що доводи відповідача спрямовані на ухилення від виконання договірних зобов`язань та просить позов задоволити в повному обсязі.

Обставини справи.

05 січня 2016 року ФОП Дмитрах Олег Львович (далі - постачальник) та КП "Комбінат міського господарства" (далі - покупець) уклали договір поставки №060116 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього згідно з умовами цього договору (а.с. 3-5).

Предметом поставки є нафтобітум, щебінь, щебенево-піщана суміш, гравійно-піщана суміш, пісок, відсів. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість і ціна товару погоджується сторонами в усних або письмових заявках на кожну окрему партію товару (п. 1.2 договору).

Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку товару (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.4 договору оплата за поставлений товар (надані послуги) здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів від дати виписки накладної та передачі у власність покупця товару або шляхом взаємозаліку.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що постачальник вправі здійснювати зарахування коштів, сплачених покупцем в черговості виникнення заборгованості перед постачальником, незважаючи на призначення платежу.

Факт надання послуг підтверджується підписанням акту виконаних робіт (наданих послуг) (п. 3.5 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п. 8.6 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 241 992, 12 грн, що підтверджено видатковими накладними від 29.06.2016 на суму 5 287, 68 грн; від 20.10.2016 на суму 3 399 грн; від 10.11.2016 на суму 7 060, 50 грн; від 22.11.2016 на суму 17 251, 20 грн; від 24.11.2016 на суму 6 900, 48 грн; від 06.12.2016 на суму 21 000, 96 грн; від 06.12.2016 на суму 12 800, 64 грн; від 13.12.2016 на суму 84 705, 60 грн; від 15.12.2016 на суму 14 000, 64 грн; 16.01.2017 на суму 13 480, 32 грн; 20.01.2017 на суму 33 663, 06 грн; 10.02.2017 на суму 14 961, 36 грн; 10.02.2017 на суму 7 480, 68 грн (а.с. 6-18).

Видаткові накладні підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками сторін договору, крім видаткової накладної від 29.06.2016 на суму 5 287, 68 грн. У вказаній накладній зазначено, що товар отримав Красуляк В.С. за довіреністю № 67 від 29.06.2016.

Позивачем надано суду рахунки-фактури до кожної видаткової накладної, в яких містяться посилання на договір (а.с. 16-17, 113, 114, 118-126) та копії податкових накладних. Також долучено довіреність № 67 від 29.06.2016, яка видана Красуляку В.С. на отримання від ФОП Дмитраха О.Л. цінностей за накладною (а.с. 162).

Відповідачем здійснено часткові оплати товару на загальну суму 227 517, 10 грн, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів позивача та протоколами про припинення зобов`язання зарахуванням від 30.12.2016 та від 28.02.2017 (а.с. 46-58, 93).

Такі розрахунки відповідач здійснював з порушенням строків, встановлених п. 2.4 договору.

З метою досудового врегулювання спору позивачем скеровано відповідачу претензію №30/04 від 26.04.2019 щодо оплати заборгованості в сумі 14 475, 02 грн за договором № 060116 від 05.01.2016 (а.с. 34).

У відповіді на претензію від 03.06.2019 відповідач зазначив про зміну керівництва та проведення перевірки щодо викладених у претензії обставин. Просив надати копію договору та видаткових накладних про поставку товару (а.с. 37).

Позивач скерував відповідачу ще одну претензію № 3 від 09.12.2019, однак відповіді на таку матеріали справи не містять (а.с. 40-41).

Отже позивач просить стягнути з відповідача 14 475, 02 грн основної заборгованості, а за порушення строків здійснення розрахунку за поставлений товар на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1 915, 10 грн 3% річних та 6 065, 69 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору поставки №060116 від 05.01.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 241 992, 12 грн. За умовами договору (п. 2.4) відповідач мав повністю оплатити отриманий товар протягом 10 календарних днів від дати виписки накладної та передачі у власність покупця товару або шляхом взаємозаліку.

Відповідачем оплачено позивачу 227 517, 10 грн, з яких: 216 797, 10 грн шляхом перерахування на рахунок та 10 720 грн шляхом підписання протоколів про припинення зобов`язання зарахуванням.

Тобто неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 14 475, 02 грн.

В призначеннях платежів містяться посилання на рахунки, виставлені позивачем.

З урахуванням викладеного, позивачем доведено належне виконання договірних зобов`язань та обґрунтовано заявлено до стягнення 14 475, 02 грн основної заборгованості.

Також судом встановлено, що розрахунки за посталений товар проведені відповідачем з порушенням встановлених строків.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування сум, заявлених до стягнення, судом встановлено, що вимога про стягнення 6 065, 69 грн інфляційних втрат за період з січня 2017 року по листопад 2019 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 915, 10 грн 3% річних судом встановлено, що позивачем допущені помилки у розрахунку. Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що до стягнення підлягає 1 914, 92 грн 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає таке.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин без зауважень, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача, суд вважає доведеним факт поставки товару відповідачу.

Щодо покликань відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 11.09.2018 у справі №804/4787/16 та від 24.05.2019 у справі №826/7423/16, відповідно до якої аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Тому відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, не може бути підставою для спростування факту здійснення господарських операцій між сторонами, враховуючи, що предметом укладених Договорів є саме поставка товару, а не транспортні послуги.

Відповідач факт отримання товару не заперечив та не спростував доводів позовної заяви. Більше того, товар частково оплачено із зазначенням рахунків, які містять посилання на спірний договір.

При цьому відповідач також не подав доказів про не включення операцій до податкового кредиту за спірними правовідносинами, в той час, як позивач надав суду податкові накладні.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Дмитрах О. Л. до Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" в частині стягнення 14 475, 02 грн основної заборгованості, 6 065, 69 грн інфляційних втрат та 1 914, 92 грн 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення.

В задоволенні вимоги про стягнення 0, 18 грн 3% річних слід відмовити.

Судові витрати.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" (місцезнаходження: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, 15, ідент. код 32300054) на користь Фізичної особи - підприємця Дмитраха Олега Львовича (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 22 455, 63 грн, з яких: 14 475, 02 грн основного боргу, 6 065, 69 грн інфляційних втрат, 1 914, 92 грн 3% річних та 2 101, 98 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 31.03.2020.

Суддя Галамай О. З.