Рішення № 88534087, 01.04.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/252/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери буд. 28, код 30979427)

до

приватного акціонерного товариства «Птахофабрика «Васильківська» (08635, Київська обл., Васильківський район, селище Зелений Бір, вул. Тараса Шевченка, буд. 19, код 05513193)

про стягнення 52017,92 гривень

30.01.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» (далі по тексту - ТОВ «ТД «Укрлада»/позивач) до приватного акціонерного товариства «Птахофабрика «Васильківська» (далі по тексту - ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська»/відповідач) про стягнення заборгованості за договором на технічне обслуговування та ремонт автомобілів від 15.06.2018 № 665 в розмірі 52017,92 гривень, з яких: 21988,08 гривень основний борг, 4131,41 гривень пеня, 21988,08 гривень штраф, 3910,35 гривень 30% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором від 15.06.2018 № 665, що стало підставою для додаткових нарахувань та вимог про стягнення пені, штрафу та 30 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/252/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 30.03.2020 відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 25.02.2020 ухвали про відкриття провадження від 31.01.2020 у справі № 911/252/20, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2018 між ТОВ «ТД «Укрлада» (виконавець) та ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» (замовник) укладено договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 665 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- виконавець зобов`язується виконувати роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню автомобілів (далі по тексту - роботи) (код відповідно до державного класифікатора продукції та послуг ДК-016:2010:29.20.4 - послуги щодо відновлення, складання, оснащування та кузовних робіт для моторних транспортних засобів), власником яких є замовник та/або має право володіння і користування автомобілем, а замовник зобов`язується приймати автомобілі після здійснення виконавцем ремонту та/або технічного обслуговування та оплачувати наданні послуги у строки та на умовах, що вказані у даному договорі. Перелік автомобілів замовника вказується у додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору, проте не є вичерпним (пункт 1.1.);

- виконавець зобов`язаний забезпечити своєчасне і якісне виконання робіт з ремонту та сервісного обслуговування автомобілів замовника у відповідності з технологією встановленою заводом виробником (пункт 2.1.1.);

- замовник зобов`язаний вчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно відповідного наряду-замовлення у строки та на умовах встановлених у розділі 4 цього договору, та на основі виставленого виконавцем рахунку-фактури (пункт 2.2.1.);

- після виконання робіт, виконавець надає замовнику наряд замовлення (пункт 3.8.);

- по закінчення робіт та підписання наряду-замовлення, автомобіль видається особі, уповноваженій замовником на отримання автомобіля. Підставою для видачі автомобіля є довіреність. Уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник замовника також зобов`язаний при отриманні автомобіля з ремонту (технічного обслуговування) прийняти виконані виконавцем з ремонту та технічного обслуговування роботи згідно відповідного наряду-замовлення. Особа, уповноважена замовником на прийняття автомобіля з ремонту, вважається компетентною з питання прийняття автомобіля і замовник не має права в подальшому оскаржувати дії свого представника за мотивами його некомпетентності (пункти 3.9., 3.10.);

- вартість ремонту та/або технічного обслуговування автомобіля складається з вартості нормативного часу роботи помноженого на кількість необхідного нормативного часу, необхідних запчастин і витратних матеріалів (використаних) визначається рахунком-фактурою, який складає виконавець на підставі наряду-замовлення та направляє замовнику (пункт 4.1.);

- оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів після дати підписання наряду-замовлення (пункт 4.2.);

- у разі, коли якість виконаних виконавцем робіт задовольняє замовника, сторони підписують наряд-замовлення (пункт 5.2.).

Сторонами підписано додаток № 1 до договору «Перелік автомобілів замовника», в кому вказано такий автомобіль - Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було досягнуто згоди щодо обсягів, трудомісткості і вартості робіт по ремонту автомобілю Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_1 , про що сторонами складено та підписано наряд-замовлення від 19.04.2019 № УКЗ0031367/УКН0024005 на суму 7873,62 гривень та від 24.07.2019 № УКЗ0033608/УКН0025824 на суму 14114,46 гривень.

Згідно вказаних нарядів-замовлення представник замовника зазначив, що автомобіль після ремонту прийняв; претензій до комплектності автомобілю та його стану не має; з об`ємом, строками, вартістю та якістю виконаних робіт згоден.

Позивач твердить, що відповідач всупереч умовам договору взяте на себе зобов`язання по оплаті наданих послуг у встановлені строки не виконав внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість в загальному розмірі 21988,08 гривень, що і стало підставою для звернення позивача з розглядуваним позовом до суду.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Укладений договір за своїм змістом є договором надання послуг та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом п. 4.2. договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів після дати підписання наряду-замовлення.

Тобто, строк виконання зобов`язання відповідача з оплати наданих позивачем послуг згідно наряду-замовлення від 19.04.2019 № УКЗ0031367/УКН0024005 та від 24.07.2019 № УКЗ0033608/УКН0025824 сплив 24.04.2019 та 29.07.2019 відповідно.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 18.12.2019 звернувся до відповідача із претензію від 18.12.2019 № 358, в якій вимагав погасити обліковану заборгованість за договором в розмірі 21988,08 гривень.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, обліковану заборгованість не погасив.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів сплати коштів за послуги надані позивачем не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Суд відзначає, що в матеріалах справи також відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих позивачем послуг.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 21988,08 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу та 30% річних.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача передбачені договором штраф в розмірі 21988,08 гривень та пеню в розмірі 4131,41 гривень (в сумі 1957,40 гривень за період з 25.04.2019 по 29.01.2020 на суму боргу 7873,62 гривень та 2174,01 гривень за період з 02.08.2019 по 29.01.2020 на суму боргу 14114,46 гривень).

Пунктами 6.2., 6.4. договору сторонами погоджено, що за прострочення оплати за договором, замовник сплачує, окрім відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку прострочення замовником оплати відповідного наряду-замовлення згідно умов цього договору більш ніж на 10 календарних днів замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.

Вказаний пункт договору (6.2.) узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Так, у пункті 6.5. договору сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконане.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що його здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору та вимог закону, тож вимога позивача про стягнення пені в сумі 4131,41 гривень підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд погоджується, що у відповідача виник обов`язок сплатити штраф передбачений п. 6.4. договору, в розмірі у розмірі суми заборгованості, тому позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу в розмірі 21988,08 гривень.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу розмірі 21988,08 гривень, підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3910,35 гривень 30% річних (в сумі 1811,50 гривень за період з 25.04.2019 по 29.01.2020 на суму боргу 7873,62 гривень та 2098,85 гривень за період з 02.08.2019 по 29.01.2020 на суму боргу 14114,46 гривень).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інший розмір процентів встановлено у пункті 6.3. договору, згідно якого сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільною кодексу України, і встановлюють її в розмірі тридцяти відсотків.

Здійснивши перевірку розрахунку 30% річних судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 30% річних становить 3911,78 гривень.

Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимоги про стягнення відповідача 30% річних слід задовольнити повністю у заявленій позивачем сумі 3910,35 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з приватного акціонерного товариства «Птахофабрика «Васильківська» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» 21988,08 гривень основного боргу, 4131,41 гривень пені, 21988,08 гривень штрафу та 3910,35 гривень 30% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4,12,13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Птахофабрика «Васильківська» (08635, Київська обл., Васильківський район, селище Зелений Бір, вул. Тараса Шевченко, буд. 19, код 05513193) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери буд. 28, код 30979427) 21988,08 гривень основного боргу, 4131,41 гривень пені, 21988,08 гривень штрафу, 3910,35 гривень 30% річних та 2102,00 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2020.

Суддя Р.М. Колесник