Ухвала суду № 88534056, 01.04.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"01" квітня 2020 р. м. ХарківСправа № 922/772/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

за заявою (вх. № 8048 від 31 березня 2020 року) про зупинення провадження у справі

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури, м. Дергачі, в інтересах держави, в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада), смт. Золочів, до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, , Фермерського господарства «Альфа», с. Одноробівка, про скасування наказів, визнання недійсним договорів оренди та суборенди, скасування їх реєстрації та по ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області, в порядку загального позовного провадження, перебуває справа № 922/772/20 за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада), до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Альфа» про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 2672 - СГ від 13 жовтня 2014 року в частині про надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, площею 18,6918 га, розташованих за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2014 року, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2014 року, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 30 грудня 2014 року загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Альфа»; скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 30 грудня 2014 року, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Альфа»; скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 30 грудня 2014 року, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Альфа»; зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Альфа» повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі; зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Альфа» повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі; зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Альфа» повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

31 березня 2020 року до матеріалів справи, через канцелярію суду, подано заяву, у порядку пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, про зупинення провадження у справі (вх. № 8048).

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Так, за змістом статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви з процесуальних питань, подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви з процесуальних питань визначені у статті 170 ГПК України.

Зокрема, частиною 2 статті 170 Господарського процесуального кодеку України встановлено, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником або його представником.

Разом з тим, суд зазначає, що реалізація права на підписання заяви, поданої в порядку пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, - є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в сумі свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Частинами 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (частина 1 статті 240 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складових представництва, а саме факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та обсяг таких повноважень, зокрема право на звернення з відповідним процесуальним документом до суду у конкретний момент часу.

Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судом встановлено, що заяву про зупинення провадження у справі підписано представником Бєлінського І . І. - адвокатом Біловус Р.В., на підтвердження повноважень якого представлено до матеріалів заяви копію ордеру на надання правової допомоги серія ХВ № 0000851039 від 22 квітня 2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 № 41, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко встановив, що в ордері повинно бути зазначено орган, в якому надається правова допомога, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 та у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 923/265/13.

Проте, в ордері на надання правової допомоги серія ХВ № 0000851039 від 22 квітня 2019 року, виданого на ім`я адвоката Біловус Р.В., не визначено конкретний державний (судовий) орган, у якому надається відповідна правова допомога (як-то господарський суд Харківської області).

Крім того, відповідно до пунктів 4, 5, 14 Положення, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені виключно оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді або довіреністю.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року по справі № 202/5348/18 провадження № 61-10212ск19.

Разом з тим, до матеріалів заяви про зупинення провадження у справі, на підтвердження повноважень адвоката Біловус Р.В. скеровано копію ордеру на надання правової допомоги серія ХВ № 0000851039 від 22 квітня 2019 року, що не узгоджується із вимогами норм права, які висвітлені вище.

Таким чином, адвокат Біловус Р.В., як представник першого відповідача, не надав належного ордера на підтвердження своїх повноважень, а саме: всупереч вимогам законодавства до суду подав копію ордеру, у якому не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога.

Звернення до суду із заявами з процесуальних питань (як-то зупинення провадження у справі), з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 58 ГПК України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника (подібна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 640/19363/18).

Згідно з частиною 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За такого правового регулювання, справи заява про зупинення провадження у справі не може бути прийнята та підлягає поверненню заявникові без розгляду.

Додатково, суду звертає увагу на приписи стаття 91 Господарського процесуального кодексу України, яка містить загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів. Зокрема, письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, що також узгоджується з абз. 2 ч. 5 ст. 91 ГПК України.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Судом встановлено, що представлений пакет документів до заяви про зупинення провадження у справі не відповідає вище викладеним вимогам, які ставляться до письмових доказів, поданих у копіях, оскільки не містить відмітку про дату засвідчення копії.

На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 58, 60, 169, 170, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господаський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Повернути без розгляду заяву (вх. № 8048 від 31 березня 2020 року) про зупинення провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 01 квітня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/772/20