Рішення № 88533982, 17.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020Справа № 910/10944/19

За позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код: 30019775)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «КВІРТУ» (02095, м. Київ, Дарницький район, вулиця Княжий Затон , будинок 2/30, ОФІС 640; ідентифікаційний код: 35837814)

Про стягнення пені та штрафу у розмірі 2399368,78 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Лебович А. О.

Представники сторін:

від позивача: Грищенко А.А. (довіреність № 2-927д від 15.10.2019);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі-позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «КВІРТУ» (далі-відповідач) про стягнення пені та штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору поставки № ГМК 10від 12.02.2018, а саме порушив строки поставки товару. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі - 1600146, 28 грн та штраф у розмірі - 799222, 50 грн. Крім того позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі - 35 990, 53 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2019 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви. 30.08.2019 року позивач усунув, зазначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви, подавши відповідну заяву про усунення недоліків.

02.09.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у даній справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 26.09.2019.

24.09.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. 26.09.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 26.09.2019 відповідача було повідомлено про відкладення підготовчого засідання та викликано представника відповідача в підготовче судове засідання на 22.10.2019.

15.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач просив поновити строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом для подання зустрічної позовної заяви. Пропуск встановленого законом строку відповідач обґрунтовує погіршенням у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «КВІРТУ» фінансового стану, у зв`язку з чим відповідач не завжди має можливість забезпечити себе належною правовою допомогою та підготовкою процесуальних документів для подачі до суду.

22.10.2019 Суд за власною ініціативою на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні на 07.11.2019.

05.11.2019 позивач подав відзив на зустрічний позов.

В судовому засіданні 07.11.2019 Суд відмовив у поновленні процесуального строку подання зустрічної позовної заяви, повернув зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «КВІРТУ» без розгляду, з огляду на те, що останню подану з пропуском встановлених Господарським процесуальним кодексом строків. Також суд закрив підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 03.12.19.

25.11.2019 (під час перебування судді Бондаренко Г. П. у відпустці) через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла апеляційна скарга № б/н від 21.11.2019 на ухвалу Господарського суду міста Києва 07.11.2019 щодо повернення зустрічної позовної заяви.

03.12.2019 Суд ухвалою зупинив провадження у справі до розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 та ухвалив направити матеріали справи до апеляційної інстанції.

09.12.2019 матеріали по справі № 910/10944/19 направлено до Північного апеляційного господарського суду

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія КВІРТУ" на ухвалу Господарського суду від 07.11.2019 у справі № 910/10944/19 повернуто скаржнику.

21.01.2020 матеріали справи № 910/10944/19 повернуто до суду першої інстанції.

Ухвалою від 30.01.2020 Суд поновив провадження у справі № 910/10944/19, судове засідання по суті справи у справі № 910/10944/19 призначив на 17.03.2020.

В судове засідання 17. 03.2020 з`явився представник позивача, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. При цьому, направлена відповідачеві ухвала суду від 30.01.2020 року 10.03.2020 року повернулася на адресу суду з приміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Суд зазначає, що ухвала суду від 30.01.2020 року про поновлення провадження у справі та призначення справи до судового розгляду була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.01.2020 року, і з цього часу відповідач, який знав про розгляд даної справи мав можливість дізнатися про час та місце наступного судового засідання у справі.

Дослідивши всі наявні документи у матеріалах справи № 910/10944/19, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також заперечення, надані відповідачем у справі, об`єктивно та безпосередньо оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи та мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельною компанією «КВІРТУ» (даті - Відповідач) укладено Договір поставки № ГМК 10 від 12.02.18 (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1) відповідач (постачальник) зобов`язався поставити позивачу (покупцю) товар, зазначений в специфікації, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно п. 3 Специфікації №1 від 12.02.18 строк поставки товару становить не більше 180 днів з дати підписання Договору (кінцевий строк поставки - 13.08.2018).

Сторони погодили поставку товарів загальною вартістю 52586772, 31 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору, обсяг поставки товару (кожної партії) зазначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що датою поставки Товару є дата підписання акту приймання - передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивачем було направлено відповідачу рознарядки № 1 від 21.02.18 вих. №11-1822, №2 від 06.04.18 вих. №11- 33333, №3 від 10.05.18 вих. №11- 4454-3, № 4 від 20.06.18 вих. №11-6258-3, №5 від 26.07.18 вих. №11- 7484 -3, №6 від 08.08.18 вих. 1-7907-3. №7 від 08.08.18 вих. №11-7908-3, отримані згідно розписок Відповідачем на весь товару визначений у Специфікації №1 до Договору.

Позивач зазначає, що згідно видаткових накладних № 20 від 06.09.18, № 23 від 19.10.18, № 25 від 31.10.18, № 27 від 14.12.18, товар, в порушення умов Договору, було поставлено с простроченням, а саме за накладною № 20 товар було поставлено 06.09.2018, за накладною № 23 - 19.10.2018, за накладною № 27 - 14.12.2018. Крім цього, позивач зазначає, що поставку товару відповідачем не було здійснено у повному обсязі.

Господарським зобов`язанням відповідно до статті 173 Господарського кодексу України визнається, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України Господарські зобов`язання виникають, зокрема, з господарського договору.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір є договором поставки.

Положеннями частин 1, 3, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 663 Цивільного кодексу України визначає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3).

На підтвердження своїх вимог позивач надав засвідчені копії рознарядок: № 1 від 21.02.2018 та розписку відповідача про отримання даної рознарядки 21.02.2018; рознарядку № 2 від 06.04.2018 та розписку від 06.04.2018; рознарядку № 3 від 10.05 2018 та розписку від 10.05.2018, рознарядку № 4 від 20.06.2018 та розписку про отримання від 20.06.2018; рознарядку № 5 від 26.07.2018 та розписку від 30.07.2018; № 6 від 08.08.2018 та розписку від 08.08.2018; № 7 від 08.08.2018 та розписку за ту саму дату.

Акт приймання-передачі товару № 20 від 06.09.2018 на загальну суму 1740 589, 36 грн; акт приймання передачі товару № 23 від 19.10.2018 на суму 1711538, 75 грн; акт № 25 від 31.10.2018 на суму 1940563, 51 грн та акт приймання-передачі № 27 від 14.12.2018 на суму 2053672, 54 грн.

Враховуючи, що кінцевий строк поставки товару за договором визначено до 13.08.2018, за порушення умов договору позивач здійснив нарахування пені ( у розмірі 0.1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення) та штрафу (у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення понад 30 днів відповідно до п. 7.11 Договору).

У відзиві на позов відповідач заперечив проти здійсненого позивачем розрахунку, та зазначив, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 0,1 % вартості товару, поставку якого построчено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення та штраф у розмірі 7% відсотків вартості товару є не законною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню .

На думку відповідача позивачем, було проведено розрахунок штрафних санкцій з порушенням вимог їх нарахування, а саме останній здійснив нарахування за той день коли поставку товару було здійснено.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що товари, які поставляються відповідно до умов договору закуповуються відповідачем у Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський завод «РЕМА», яке спеціалізується на виробництві запчастин для мотокомпресора 10 ГКН, 10 ГКМ, 10 ГКНА, 10 ГКМА, МК-8, запчастин до верстатів-гойдалок СК-3, СКД-3, СКН-3, СК-5, СКН-5, СК-6, СКД-6, 6СК-6, СК-8, 7СК-8, СК-8, 1,-8, СК-10, СКН-10, UР9Т, UР-12Т, комплексних повітроочисних пристроїв КВОУ, фільтрів тонкої очистки повітря і газу, теплообмінного обладнання, запчастин до АГНКС, частин для транспорту, медичної апаратури.

Дане товариство є єдиним виробником та постачальником товару, який купує позивач.

На даний час Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський завод «РЕМА» підняловартість закупівлі запчастин на підставі того, що їх виробництво є затратним та за ціну, яку останнє продавало Відповідачу, це стало не рентабельно та економічно не доцільно, та спричинило припинення будь-яких відносини з відповідачем, поставка запчастин не відбувається.

З огляду на такі обставини відповідач, посилаючись на статтю 607 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, зазначив, що має на меті припинити договірні відносини зобов`язання за договором.

Дослідивши доводи сторін, Суд зазначає, що посилання відповідача на статтю 607 Цивільного кодексу України, є безпідставними, оскільки посилаючись на неможливість виконання зобов`язання за договором поставки № ГМК 10 від 12.02.2018 та взагалі здійснення подальших господарських відносин з позивачем, відповідач відніс до обставин, що дають підстави для невиконання зобов`язання підняття вартості закупівлі запчастин.

Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 902/306/16).

Відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, зокрема під час укладення договору поставки № ГМК 10 від 12.02.2018, повинен був допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків.

Тому підняття вартості закупівлі запчастин, внаслідок чого здійснення господарських відносин з Товариством з додатковою відповідальністю «Бориславський завод «РЕМА» стало економічно недоцільним, не можуть вважатися непереборними обставинами, або обставинами, за яку жодна зі сторін не відповідає, оскільки відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України такими обставинами не є порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

До того ж умовами Договору, а саме п. 8.1-8.4 визначено що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, яка не може виконати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставини непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом. У разі коли строк дії обставини непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір.

Із наданих суду матеріалів та безпосередньо у відзиві не вбачається, що сторона відповідача здійснила дії для підтвердження обставин неможливості виконання зобов`язання за договором. Більше того позивач направляв претензію вих. № ШГВ 4810-003.1.1-06 від 28.05.19 про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Проте відповідач залишив претензію без відповіді.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття).

Так, відповідно до пункту 10.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Загальні умови припинення господарських зобов`язань викладені в статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених Господарським кодексом України або іншими законами.

Виходячи з цього, зобов`язання між сторонами договору поставки № ГМК 10 від 12.02.2018 може бути припинено у зв`язку його належним виконанням, а саме відповідно до умов договору, або в даному випадку у зв`язку з його повним виконанням, оскільки відповідач порушив строки поставки товару та не здійснив поставку у повному обсязі.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу частини 2 статті 205 Господарського кодексу України навіть при неможливості виконання зобов`язання, на яку посилається останній, повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону.

Частиною1 статті 526 Цивільного кодексу України внормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов`язання передбачає собою виконання належними сторонами, належним чином, у належному місці (якщо така особливість визначена договором), в належний час.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, неналежно проведене виконання не припиняє зобов`язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов`язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Частино 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач зазначив, що за порушення відповідачем строків поставки товару згідно умов договору йому нараховано штрафні санкції на суму - 2 399 368,78грн. (штраф 799 222,50грн. + пеня 1 600 146, 28грн. =2 399 368,78 гри).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, Суд встановив, що позивачем було надано правильний розрахунок штрафних санкцій, з врахуванням статті 253 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено, відповідно п. 3 Специфікації №1 від 12.02.18 строк поставки товару становить не більше 180 днів з дати підписання Договору (кінцевий строк поставки - 13.08.2018).

- За актом приймання-передачі товару № 20 від 06.09.18 сума поставки становить 1 740 589, 36 грн, прострочення 23 дні. Пеня 0,1 % - 40 033, 56 грн, штраф на дану поставку не нараховувався, оскільки прострочення менше ніж 30 днів. Разом - 40 033, 56 грн.

- За актом приймання-передачі товару № 23 від 19.10.18 сума поставки становить 1711538, 75 грн, прострочення 66 днів. Пеня 0,1 % - 112 961, 56 грн, штраф 7 % - 119 807, 71 грн. Разом - 232 769, 27 грн.

- За актом приймання-передачі товару № 25 від 31.10.18 сума поставки 1 940563, 51 грн, прострочення 78 днів. Пеня 0,1 % - 151 363, 95 грн, штраф 7 % - 135 839, 45 грн. Разом - 287203, 40 грн.

- За актом приймання-передачі товару № 27 від 14.12.18 сума поставки становить 2053672, 54 грн, прострочення 122. Пеня 0,1 % - 250 548, 05 грн, штраф 7 % - 143 757, 08 грн. Разом - 394 305, 13 грн.

Крім того, відповідач не здійснив повну поставку, оскільки сума договору складає 52 586 772, 31 грн.

Позивачем зазначено, що відповідач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними РН-00000001 від 26.02.2018, РН-00000004 від 13.04.2018, РН-00000005 від 13.04.2018, за актами приймання-передачі № 11 від 18.05.2018, № 10 від 18.05.2018, № 13 від 22.06.2018, № 14 від 22.06.2018, № 16 від 02.08.2018, № 19 від 09.08.2018 на загальну суму - 39 428 718, 70 грн.

За актами приймання-передачі № 20 від 06.09.18, № 23 від 19.10.18, № 25 від 31.10.18, № 27 від 14.12.18 відповідач здійснив поставку на суму - 7 446 564, 16 грн.

Загалом відповідач поставив позивачу товару на суму - 46876082, 90 грн, і недопоставив на суму 5 711 689, 41 грн.

Відповідно прострочення поставки товару на суму 5 711 689, 41 грн становить 183 дні (6 місяців з дня, коли зобов`язання мало було бути виконане). Пеня 0,1 %, нарахована позивачем на цю суму становить - 1045239, 16 грн, штраф 7 % - 399 818, 26 грн. Разом - 1445 057, 42 грн.

Суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача - 2 399 368, 78 грн, з них пеня - 1600146, 28 грн, штраф - 799 222, 50 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати в разі задоволення позову покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач на виконання пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України зазначив попередній розрахунок судових витрат, що складається з суми судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви.

Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина 3).

У позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору, інших витрат та доказів їх понесення позивачем не подавалося.

Суд зазначає, що у матеріалах справи міститься клопотання про повернення переплаченого судового збору.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 102 грн.

Суд зазначає, що оскільки ціна позову складає 2 399368, 78 грн, позивач мав сплатити за подання позовної заяви судовий збір у розмірі - 35 990, 53 грн.

Суд виходить з такого розрахунку: 2 399 368, 78 грн * 1,5 % = 35 990, 53 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 178515 від 26.07.2019 позивач сплатив 48 584, 81 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У такому випадку судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина 2 7 Закону України «Про судовий збір» ).

Таким чином, позивачу підлягає поверненню сума судового збору у розмірі - 12 594, 28 грн (48 584, 81 грн - 35 990, 53 грн = 12 594, 28 грн). Враховуючи наведені положення чинного законодавства сума переплаченого судового збору в розмірі 12594, 28 грн підлягає поверненню позивачу, про що судом буде постановлена відповідна ухвала.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «КВІРТУ» (02095, м. Київ, Дарницький район, вулиця Княжий Затон , будинок 2/30, ОФІС 640; ідентифікаційний код: 35837814) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) пеню у розмірі 1600146 (один мільйон шістсот тисяч сто сорок шість) грн 28 коп., штраф у розмірі 799222 (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті двадцять дві) грн 50 коп., а також судовий збір у розмірі 35990 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн 53 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 31.03.2020

Суддя Г.П. Бондаренко