Ухвала суду № 88532823, 17.07.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4045/19

Провадження №1-кс/333/1577/19

УХВАЛА

Іменем України

17 липня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Носаченко О.С., слідчого Пузанова С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання старшого слідчого СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Пузанова С., погоджене з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області Богачем С.О., про арешт майна та додані до нього матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 року старший слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Пузанов С., звернувся до суду із клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні СВ Комунарського ВП Дніпровського ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого до ЄРДР за № 12017080040000106 від 06.01.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що 27.12.2011 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 192 грн., що підтверджується договором позики, укладеним 27.12.2011 року приватним нотаріусом ЗМНО Вартановою О,С. між ОСОБА_3 А. та ОСОБА_2 . Згідно з вказаного договору ОСОБА_1 зобов?язується повернути ОСОБА_2 вищевказану суму до 27.06.2012 року.

Крім того, 27.12.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язана повернути ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 192 грн. в строк до 27.06.2012 року. В забезпечення своїх зобов`язань, іпотекодавець передає іпотеко держателю нерухоме майно, а саме – квартиру, житловою площею 15,1 кв.м., загальною площею 30,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу. Право власності зареєстровано ОП «ЗМБТІ» 03.11.2011 року в книзі № 190, номер запису 35105, реєстраційний номер 7328231, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданим ОП «ЗМБТІ» 03.11.2011 року № 31911713. За домовленістю сторін заставна вартість іпотеки складає 50 000 грн. За даними ТОВ «ЗМБТІ» (Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.12.2011 року, номер 32693626) інвентаризаційна вартість квартири на нерухоме майно від 27.12.2011 року, номер 32693626) інвентаризаційна вартість квартири становить 30 870 грн.

У разі порушення умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30 денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, він має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно Закону України «Про іпотеку».

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_1 , пояснила, що 20.08.2011 року, вона придбала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Масловець Л.С. і зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 3821. Право власності на вказану квартиру зареєстровано в ТОВ «ЗМБТІ» 03.11.2011 року. У зазначеній квартирі ОСОБА_1 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 та двома малолітніми дітьми 2009 року та 2011 року народження. Проживали вони без реєстрації, так як не встигли цього зробити до грудня 2011 року. 27.12.2011 року ОСОБА_1 уклала договір позики з ОСОБА_2 , згідно з якого вона позичила у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50 192 грн., та зобов`язується їх повернути до 27.06.2012 року. Також, у забезпечення договору позики, між ними 27.11.2011 року був укладений договір іпотеки, згідно з якого ОСОБА_1 передає в іпотеку ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Обидва договори були посвідчені приватним нотаріусом Вартановою О.С., якій ОСОБА_1 передала документи, що підтверджували її право власності на квартиру. Після підписання договорів, документи на квартиру, зі злів ОСОБА_1 залишились у нотаріуса.

09.08.2012 року ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» було сплачено 25 000 грн., що підтверджується квитанцією № 1Tr.NCSHXCS00000010648985021. Зі слів ОСОБА_1 , в усній домовленості між ними, ОСОБА_2 дозволив їй віддати борг, що залишився, пізніше. В травні 2013 року, ОСОБА_1 дізналась, що квартира за вищевказаною адресою належить ОСОБА_2 .

Однак, не зважаючи на сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок виконання зобов`язань за договором позики, ОСОБА_2 звернув стягнення на предмет іпотеки, не погодивши з ОСОБА_1 вказаного нерухомого майна та не сплатив її під час цього різницю вартості предмета іпотеки та суми боргу за договором. В ході бесіди, ОСОБА_2 пояснив, що вказана квартира належить йому на праві власності. ОСОБА_4 пояснив, що жодних нотаріальних дій ні він, ні його дружина не вчиняли, жодних довіреностей на право відчуження не надавали.

Слідчий вважає, що квартира за вищевказаною адресою може бути предметом кримінального правопорушення, отже є достатні підстави для накладення арешту на неї з метою збереження її незаконного відчуження.

Слідчий Пузанов С. в судовому засіданні надав суду пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні, просив його задовольнити, накласти арешт на квартиру.

Прокурор Богач С.О. в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Вислухавши пояснення слідчого, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.01.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ст. 356 КК України (кримінальне провадження № 12017080040000106), а саме: за заявою від 13.04.2017 року ОСОБА_4 , про те, що невстановлена особа вчинила самоуправство що до кв. АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 . Обставини встановлюються (ЄО № 379 від 05.01.2017 року, ЄО № 6853 від 30.03.2017 року, ЄО № 7920 від 13.04.2017 року).

Згідно з матеріалів кримінального провадження, встановлено, що 27.12.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого остання отримала кошти в розмір 50 192 грн.. строком до 27.06.2012 року.

27.12.2011 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, договір про позику забезпечується іпотечним майном, яке належить ОСОБА_1 , а саме кв. АДРЕСА_2 . За домовленістю сторін предмет іпотеки складає 50 000 грн. За даними ТОВ «ЗМБТІ» відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.12.2011 року інвентаризаційна вартість квартири складає 30 870 грн.

Відповідно до протоколу допиту потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_1 від 10.01.2016 року вбачається, що після укладення вищевказаних договорів, оригінали документів (договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та колишньою власницею ОСОБА_5 , технічний паспорт на квартиру) залишились у приватного нотаріуса ЗМНО Вартанової О.С. На їх вимогу повернути документи, нотаріус повідомила, що нічого їм повертати не буде. ОСОБА_2 квартиру переоформив на підставі їхніх документів. Влітку 2014 року вони звернулися до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом про накладення арешту на квартиру. Суддя Дмитрієва М.М. наклала арешт на їхню квартиру. 22.01.2016 року до них приїхав ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 , який займається переоформленням квартири, в присутності працівників міліції, вони хотіли зайти до квартири з метою їхнього виселення. На теперішній час на розгляді у судді Наумової І.Й. перебувають матеріали з розгляду питання про зняття арешту з квартири 11.07.2017 року.

Як встановлено відповідно автоматизованої системи Д-3 рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2016 року, яке набуло законної сили 17 листопада 2016 року, по цивільній справі № 333/8634/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , суб`єкта оціночної діяльності СПД ФО ОСОБА_7 , третя особа: приватний нотаріус ЗМНО Вартанова О.С. про визнання дій противоправними, залишено без задоволення (а.с.153-155). Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року (а.с.194-197) зазначене рішення залишено без змін. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 року скасовано заходи забезпечення позову по цивільній справі № 333/8634/15-ц.

06.09.2016 року ухвалою Комунарського районного суд м. Запоріжжя скасовано заходи забезпечення позову по цивільній справі № 333/5891/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , суб`єкта оціночної діяльності СПД ФО ОСОБА_7 про визнання незаконною реєстрації права власності на квартиру та відновлення становища, шляхом скасування реєстрації, треті особи – приватний нотаріус ЗМНО Вартанова О.С., Реєстраційна служба ЗМУЮ Запорізької області.

08.05.2015 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 333/5891/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , суб`єкта оціночної діяльності СПД ФО ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова О.С., Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, про визнання незаконною реєстрації права власності на квартиру та відновлення становища, шляхом скасування реєстрації – залишено без задоволення. 09.09.2015 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2015 року залишено без змін.

29.06.2016 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , суб`єкта оціночної діяльності СПД ФО ОСОБА_7 , третя особа: приватний нотаріус ЗМНО Вартанова О.С., про визнання дій протиправними – залишено без задоволення. 17.11.2016 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2016 року залишено без змін.

Крім того, як вбачається з ухвали слідчого судді від 30.03.2017 року по кримінальній справі 333/1680/17, якою у задоволені клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна відмовити. Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2017 р. в рамках кримінального провадження накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Строк дії вказаної ухвали слідчого судді до 27 березня 2017 р., який сплив. Оскільки потреба у накладені арешту на квартиру відпала, заявник просить скасувати арешт на вказане майно.

16.07.2018 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення – задоволено. Усунуто перешкоди з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в користуванні ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_3 , яка знаходиться по АДРЕСА_4 , шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з кв. АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення. А також з відповідачів на користь позивача стягнуто судовий збір. 09.04.2019 року постановою Запорізького апеляційного суду рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2018 року скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Крім того, в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді цивільна справа № 333/445/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус ЗМНО Вартанова О.С. про стягнення грошових коштів у рахунок 90% вартості квартири. Справа на даний час не розглянута.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна має бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, клопотання слідчого містить формулювання підстав і мети арешту майна: для збереження та подальшого невідчудження. Тобто, не вбачається, що предмет арешту є речовим доказом, або об`єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або арешт пропонується накласти у забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації.

Лише згадування слідчим у тексті клопотання про накладення арешту на кв. АДРЕСА_2 , яка може бути предметом кримінального правопорушення, з метою збереження її незаконного відчуження, не свідчить про доведеність, дійсність та переконливість висловлених слідчим припущень з цього приводу.

Також, слідчим не було наведено достатніх і переконливих доказів, що майно може бути певним чином приховане, знищено або ж воно зникне, що воно може бути зіпсовано, передано, перетворено чи відчужено, адже жодним чином - існування цих ризиків, які як самі по собі, так і в сукупності становлять завдання накладення арешту на майно, а тому, якщо накладення арешту не відповідає завданням кримінального судочинства, такий арешт на майно не може бути накладений.

Крім висловлених слідчим припущень про те, що кв. АДРЕСА_2 може бути предметом кримінального правопорушення, а також існування ризиків її незаконного відчуження, останній не надав переконливих доказів, що квартира була об`єктом кримінально протиправних дій, а не є предметом чинних цивільно-правових угод. Як наслідок, не існує доказів набуття майна кримінально протиправним шляхом.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що не має підстав для арешту у вигляді заборони права розпорядження та відчуження майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Наявні цивільні правовідносини, що підлягають вирішенню в позовному провадженні, про що свідчать вищевказані рішення та ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя та цивільна справа № 333/445/17перебуває на розгляді в Комунарсському районному суді м. Запоріжжя. Крім того, слідчим не надано доказів про пред`явлення підозри конкретним особам, які отримали або намагалися отримати право власності на спірну квартиру. Також, слідчим не надано витяг з Єдиного реєстру прав на нерухоме майно, з якого б вбачалося, хто є власником вищевказаної квартири. Крім того, заява ОСОБА_4 про вчинення злочину від 13.04.2017 року внесена до ЄРДР 06.01.2017 року. Слідчим не зазначено про попередні заяви та якої саме про вчинення кримінального правопорушення на підставі яких було заведене дане кримінальне провадження. Крім того, після того як було заведено дане кримінальне провадження більше 2 років тому, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотання та не надано суду, які слідчі дії ним було проведено, крім допиту в 2016 році 2 потерпілих.

З цих підстав відсутні законні передумови для повторного звернення з аналогічним клопотанням.

На підставі викладеного керуючись, ст. ст. 167, 170-175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Пузанова С., про арешт майна та додані до нього матеріали – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.07.2019 року.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик