Ухвала суду № 88531815, 05.03.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/643/18

Провадження № 1-кп/307/90/20

У Х В А Л А

05 березня 2020 рокум. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Бобрушко В.І., при секретарі Ільницькій О.М., з участю прокурора Варга І.В.., захисника Марич І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Марич І.Ю. про призначення додаткової автотехнічної експертизи у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Захисник Марич І.Ю. в судовому засіданні заявив клопотання про призначення повторної автотехнічної експертизи. В клопотанні зазначив, що під час досудового розслідування слідчим була призначена і проведена судова автотехнічна експертиза, висновок якої є вкрай сумнівним та не відповідає фактичним обставинам. Так: вихідні дані для проведення експертизи визначені слідчим і в матеріалах кримінального провадження вони значаться як дані, наведені у постанові слідчого. У висновку експерта так само відображені як такі, що надані експерту слідчим, тобто вихідні дані використав експерт з постанови слідчого. У висновку експертизи зазначено, що на дослідження експерту направлено постанову слідчого на двох аркушах та копію протоколу огляду місця події з додатками на 7 аркушах. Безпосередньо слідчий у вихідних даних у постанові на проведення автотехнічної експертизи зазначив, що моментом виникнення небезпеки для водія ОСОБА_1 слід вважати момент, коли він мав об`єктивну можливість побачити чи розпізнати силует людини у ближньому світлі фар автомобіля (без зазначення де саме: на обочині чи на смузі руху). Також слідчий зазначив, що безпосередньо перед наїздом пішохід ОСОБА_2 знаходилась на проїжджій частині дороги, ближче до осьової лінії . У висновку експерта взято до уваги вихідні дані, отримані за наслідками слідчого експерименту водія без будь-якого процесуального статусу, за якими встановлено, що конкретна видимість перешкоди у вигляді людини з шифером у руках (без зазначення місця її розташування, тобто на обочині чи на смузі руху), з робочого місця водія становить 48 метрів, загальна видимість становить 58 метрів. За розрахунками експерта величина руху автомобіля, яким керував ОСОБА_1 до застосування екстреного гальмування становила не менше величини 31,5-39,6 км/год. Експерт у дослідженні зазначив, що ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, обирати швидкість не більше 60 км/год., а з того моменту, як мав об`єктивну можливість в умовах ДТП виявити, що на проїжджій частині знаходиться пішохід (виявлення якого свідчить про виникнення небезпеки для руху), негайно вжити екстрений захід - гальмування, аж до повної зупинки транспортного засобу. Отже, експерт у дослідженнях виходив з того, що у водія ОСОБА_1 була об`єктивна можливість виявити силует людини за 48 метрів до моменту зіткнення і він мав технічну можливість зупинити автомобіль до наїзду. Із пояснень водія ОСОБА_1 вбачалося, що він виявив пішохода на проїжджій частині після того, як проїхали автомобілі в зустрічному напрямку та стверджував, що відразу, як виявив пішохода, що рухався на смузі руху його автомобіля, то загальмував. Це пояснення відповідає фактичним обставинам, бо гальмовий шлях зафіксовано на місці пригоди. У постанові про призначення експертизи це пояснення не наводилось як можливий (ймовірний ) варіант розвитку подій і пояснення водія та варіант дослідження за №2 (по показам водія) експертом не досліджувався, не враховувалось такого взагалі. Далі, висновок експерта також не містить жодних пояснень того, у якому положенні, в якій точці проїжджої частини пішохід знаходився : а) у момент можливого його виявлення (на відстані 48 метрів) та яка його траєкторія руху (якщо вона була) від початкової точки перетину смуги руху і до наїзду на нього автомобілем ; б) яку відстань пішохід пройшов за цей час і до наїзду на нього автомобілем. Слідчим також не визначено, яким було положення та місцезнаходження пішохода у момент виникнення небезпеки для руху водія ОСОБА_1 - статичним (як нерухомого об`єкта та перешкоди у русі або динамічним (рухомим, з відповідною траєкторією руху) і відповідно не визначено момент виникнення небезпеки, який був би пов`язаний з виникненням перешкоди для руху водія ОСОБА_1 , чи зміною дорожньої обстановки та виникненням небезпеки для руху автомобіля. Також, слідчий у вихідних даних для проведення експертизи не стверджує, що пішохід був перешкодою для руху (у розумінні П.1.10 ПДР Терміни, що наведено у Правилах , термін «перешкода для руху - нерухомий об`єктом у межах смуги руху ТЗ або об`єкт, що рухається попутньо у межах смути). Поява вже на проїжджій частині рухомого пішохода (зміна дорожньої обстановки) створювала небезпеку для руху автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , і цей момент вже слід вважати моментом виникнення небезпеки, що у свою чергу зобов`язує водія вжити екстреного заходу - гальмування. Навіть із нормативно-правової точки зору є очевидною неспроможність висновку слідчого, а відтак і висновку експертизи, як похідного від заданих слідчим умов (вихідних даних), про сам момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_1 з часу визначення видимості силуету. Що стосується виникнення такого моменту з технічної точки зору, то такий настає з того моменту, коли пішохід починає перетинати смугу руху та своїми діями починає створювати і створив небезпеку руху для водія ОСОБА_1. Крім того, сумнівними є результати слідчого експерименту, оскільки водій ОСОБА_1 був залучений до участі у цьому експерименту без процесуального статусу, як присутній, що не передбачено положеннями ст. 240 КПК України, а також, під час слідчого експерименту, без будь яких підстав слідчим зміщено місце зіткнення автомобіля та пішохода на декілька метрів від фактичного, зазначеного у протоколі огляду місця події (за наявністю осипу скла, розбитого шиферу), внаслідок чого спотворено фактичні обставини, зафіксовані в протоколі огляду місця події. Отже, слідчий, та на підставі наданих слідчим даних, експерт припустили, що водій ОСОБА_1 за 48 метрів до зіткнення мав можливість виявити пішохода (не визначили де саме: на обочині, на проїжджій частині, на смузі руху), загальмувати та уникнути наїзду. Експерт у дослідженнях по питанню №4 зазначив, що виходячи з того, що водій ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 3!,5-39,6 км/год., в середньому 35,5 км/год., визначив, що після застосування екстреного гальмування величина зупиночного шляху становила величину в межах 22.7 метра при усталеному сповільненні 3.9 м/с та швидкості руху 31.5 км./час та 26.7 метра при усталеному сповільненні 5.9 м/с та швидкості руху автомобіля 39.6 км/год., отже визначений зупиночний шлях є меншим, ніж визначена слідчим за вихідними даними видимість -48 метрів, тобто слідство вважає, що момент, коли з робочого місця водія настала об`єктивна можливість побачити пішохода на проїжджій частині, при цьому слідчий задав конкретну видимість 48 метрів, за якої експерт вважає, що ОСОБА_1 мав технічну можливість побачити перешкоду і зупинити транспортний засіб шляхом екстреного гальмування і уникнути зіткнення в момент виникнення йому небезпеки для руху. Але таке припущення слідчого, що закладено у експертному дослідженні, не узгоджуються з іншими фактичними обставинами матеріалів справи: динамічним рухом пішохода, який за 3.9-5.9 м/сек. не тільки міг перейти смугу руху водія ОСОБА_1 шириною 3 м., а й пройти на протилежний бік дороги, бо ширина проїзної частини складає 6 метрів. Таким чином, висновок слідчого при визначенні вихідних даних про те, що моментом виникнення небезпеки для водія слід вважати момент, коли видимість перешкоди у вигляді людини з шифером у руках у світлі ближніх фар, яка з робочого місця водія становила 48 метрів, є невірним, що у свою чергу робить висновок експерта технічно неспроможним. Для більш чіткого визначення у цьому конкретному випадку такого моменту слідчому слід було при проведенні слідчого експерименту визначити траєкторію та швидкість руху пішохода з обочини до місця зіткнення, якою є ця відстань і ці вихідні дані надати експерту. Визначення відстані від автомобіля до місця наїзду в момент виникнення небезпеки у випадку наїзду в процесі гальмування автомобіля та руху пішохода, якщо пішохід вийшов на проїзну частину до початку гальмування проводиться експертним шляхом ( за спеціальною формулою ), аналогічно тому, як визначається швидкість руху автомобіля, якщо на місці лишився слід гальмування автомобіля. Такого питання слідчий на вирішення експерту не ставив, воно експертом не досліджувалось. Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 об`єктивно міг виявити перешкоду (пішохода на проїжджій частині, який порушив вимоги ПДР та рухався через проїзну частину), що є моментом виникнення небезпеки, на відстані близько 10 метрів від місця зіткнення, коли водій ОСОБА_1 почав гальмувати, бо саме цих 2-3 секунд хватило пішоходу для того, щоб пройти півтора метра по його смузі руху, від обочини ближче до осьової лінії. Отже, сам механізм ДТП експертом не розкривався, а прийняті до дослідження, надані слідчим, вихідні дані не узгоджуються із фактичними даними, що призвело до хибного висновку експертизи про винність водія та наявність у нього технічної можливості уникнути наїзду на пішохода і через взяття за основу у дослідження неточних вихідних даних можна констатувати неправильність висновку автотехнічної експертизи №10/37 від 19-02.2018 року.

На вирішення експерта захисник просить поставити наступні питання: 1) якою була відстані від автомобіля до місця наїзду в момент виникнення небезпеки у водія ОСОБА_1 та наїзду на пішохода в процесі гальмування автомобіля, якщо пішохід вийшов на проїзну частину до початку гальмування і пройшов відстань 1,5 метри за час, визначений нормативними даними; 2) чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість уникнути наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху, яким вважати момент початку руху пішохода від обочини на проїзну частину смуги руху автомобіля під керування ОСОБА_1 .

Заслухавши з цього приводу думку інших учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею, що доручив проведення експертизи.

Згідно п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень - згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Згідно ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Як визначено ч.1 ст.332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Відповідно до ч.3 ст.332 КПК України до ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Враховуючи викладене, зважаючи, що в ході досудового розслідування під час проведення первинної судової експертизи не були отримані відомості, що дають можливість достовірно встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди за участю обвинуваченого ОСОБА_1 при керуванні ним автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , що мають значення для даного кримінального провадження, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, суд вважає за необхідне клопотання захисника про призначення додаткової та повторної автотехнічної експертизи задовольнити та призначити у кримінальному провадженню про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, повторну та додаткову автотехнічну експертизу. проведення якої доручити експертам Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження та протоколу слідчого експерименту від 17 грудня 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 91, 242-244, 372 КПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника Марич І.Ю. про призначення додаткової автотехнічної експертизи, задовольнити.

Призначити у кримінальному провадженню про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, повторну та додаткову автотехнічну експертизу, проведення якої доручити експертам Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, адреса: 88008, м. Ужгород, вул. Грибоєдова,2, Закарпатської області.

На вирішення експертам поставити наступні питання:

- якою була відстань від автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , до місця наїзду в момент виникнення небезпеки у водія ОСОБА_1 та наїзду на пішохода ОСОБА_2 в процесі гальмування автомобіля, якщо пішохід ОСОБА_2 вийшла на проїзну частину до початку гальмування і пройшла відстань 1,5 метри за час, визначений нормативними даними, відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження та протоколу слідчого експерименту від 17 грудня 2019 року;

- чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість уникнути наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху, яким вважати момент початку руху пішохода ОСОБА_2 від обочини на проїзну частину смуги руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження та протоколу слідчого експерименту від 17 грудня 2019 року?

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Направити експертам копію ухвали про призначення експертизи та матеріали даного кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 10 березня 2020 року.

Суддя: В.І. Бобрушко