Ухвала суду № 88529949, 30.03.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 242/1423/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого

судді: Орчелоти А.В.,

суддів Міросєді А.І.,

Cітнікова Т.Б.,

за

участю

секретаря Петріщевої А.В.,

прокурора Шульгіна С.О.(відеоконференція),

захисника Ружицького В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 (відеоконференція),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка Донецької області в рамках окремої процесуальної дії «клопотання щодо запобіжного заходу» у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру за №42018000000003022 від 03 грудня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання щодо продовження обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 та продовжених за ухвалами суду в рамках запобіжного заходу у вигляді застави, посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення інкримінованого обвинуваченому та на обґрунтованість його пред`явлення, а також наявність ризиків передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.177 КПК України, припускаючи при цьому застосування й іншого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_1 ..

В судовому від захисника Ружицького В.В. надійшло клопотання про зміну існуючого запобіжного заходу на домашній арешт або зменшення розміру застави, посилаючись на скрутне матеріальне становище заставодавця, смерть батька обвинуваченого, а також на те, що застосовуючи такий запобіжний захід, як домашній арешт, буде забезпечена належна процесуальна поведінка обвинуваченого, яка до цього була не порушена та ціль сторони обвинувачення, щодо ізоляції ОСОБА_2 буде досягнута.

Обвинувачений ОСОБА_2 , повністю підтримав свого захисника Ружицького В.В., зазначивши аналогічні підстави для можливості зміни запобіжного заходу або зменшення застави.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та клопотання сторони захисту, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого(ч.1). Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2018 року, 17.08.2018 року, 25.09.2018 року, 20.11.2018 року, Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2019 року , 07.02.2019 року, Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05.04.2019 строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 продовжено.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2019 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 26.07.2019 року включно.

Ухвалою колегії суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2019 року відносно ОСОБА_1 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів, тобто до 21 вересня 2019 року.

Усіма вищезазначеними ухвалами судів відносно ОСОБА_1 було застосовано та продовжено безальтернативний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за правилами ч.5 ст.176 КПК України.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25 червня 2019 року визнано неконституційним положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, а положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи наведене Рішення Конституційного суду України ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року було скасовано ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2019 року, одночасно, якою відносно ОСОБА_1 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 21 вересня 2019 року включно із визначенням застави та покладанням, у разі її внесення обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 листопада 2019 року включно із визначенням застави у розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 200700 (двiстi тисяч сiмсот) гривень 00 копійок та покладанням, у разі її внесення обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 січня 2020 року включно із визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 160560 (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, чим було частково задоволено клопотання сторони захисту в частині зменшення розміру застави.

Заставу за обвинуваченого було внесено на відповідний розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Донецькій області заставодавцем ОСОБА_3 - 18.12.2019 року, ОСОБА_1 – з під варти звільнено - 19.12.2019 року.

За ухвалою суду від 13 листопада 2019 року, задовольняючи клопотання сторони захисту, суд зменшив розмір застави до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вважав, що зменшення застави то такого розміру буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим певних обов`язків. Визначений розмір застави судом є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого. Крім того розмір застави встановлений судом на той час є меншим за розмір запропонований стороною захисту на даний час та відповідає мінімальному розміру визначеному у межах передбачених п.3 ч.5 ст. 182КПК України.

Тому в частині зменшення розміру застави у клопотанні сторони захисту слід відмовити.

Розглядаючи питання щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді залогу на домашній арешт, із врахуванням вищенаведеного, суд зазначає наступне.

За правилами ч.5 ст.176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч.1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу

Як вже нагадувалось судом, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25 червня 2019 року визнано неконституційним положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, а положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На виконання рішення Конституційного суду від 25 червня 2019 року судом 13 листопада 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 січня 2020 року включно із визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 160560 (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Заставу за обвинуваченого було внесено на відповідний розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Донецькій області заставодавцем ОСОБА_3 - 18.12.2019 року, ОСОБА_1 – з під варти звільнено - 19.12.2019 року.

Тим самим судом було надано, а обвинуваченим реалізоване своє право вибору на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, чим виконані умови рішення суду та, на сьогодення, не порушенні покладенні судом обов`язки.

Вирішуючи питання про можливість заміни застосованого запобіжного заходу у вигляді застави на домашній арешт, судом зазначається, що відповідно до Кримінального процесуального законодавства України та позиції Європейського суду з прав людини, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є більш суворішим ніж застава, що є неприпустимим у разі його застосування за для уникнення прав обвинуваченого, тоді, як застосована сума застави визначена тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, є достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що більш дисциплінує обвинуваченого забезпечуючи процесуальну поведінку останнього.

Тому в частині заміни запобіжного заходу у вигляді застави на домашній арешт у клопотанні сторони захисту слід відмовити.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора.

За резолютивною частиною ухвали суду від 11 лютого 2020 року було зазначено наступне:

«продовжити обов`язки покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 в рамках запобіжного заходу у вигляді застави: прибувати на перші виклики суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому на даний час проживає обвинувачений: с. Біла, Ямпільського району Вінницької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкуваннями зі свідками та іншими особами, які мають причетність до дійсного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строком до 11 квітня 2020 року».

Тобто строк дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 спливає – 11 квітня 2020 року.

За наведеним і враховуючи підстави зазначені в клопотанні прокурора, а також тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та посилання на відповідні ризики, суд вважає, що клопотання прокурора щодо продовження обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, слід задовольнити, а обов`язки покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 , в рамках запобіжного заходу у вигляді застави, слід продовжити строком на два місяці.

Керуючись ст. ст. 194, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника Ружицького В.В. щодо зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обов`язки покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 в рамках запобіжного заходу у вигляді застави:

- прибувати на перші виклики суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому на даний час проживає обвинувачений: с. Біла, Ямпільського району Вінницької області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкуваннями зі свідками та іншими особами, які мають причетність до дійсного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали – два місяці - до 30 травня 2020 року.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних, покладених на нього обов`язків, а саме, що в цьому випадку застава буде звернена в дохід держави, а відносно нього може бути знову застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити заставодавцю ОСОБА_3 те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3КК України і, що у випадку невиконання обвинуваченим зазначених обов`язків застава буде звернена в дохід держави.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого ОСОБА_1 були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Контроль за строками та виконанням ухвали суду в частині застосованого запобіжного заходу та покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків - доручити прокурору - Шульгіну С.О.

Копію ухвали вручити/направити учасникам кримінального провадження та заставодавцю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді