Рішення № 88529402, 30.03.2020, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1606/19

2/291/125/20

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2020 року

Ружинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Митюк О.В.,

секретаря судового засідання Підгорної А.М.

розглянув у судовому засіданні у спрощеному порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «Приватбанк), представника позивача Гребенюка Олександра Сергійовича

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2019 року АТ«Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.11.2015 року у розмірі 21013,32 грн. станом на 10.11.2019 р.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 25.11.2015 року між АТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі Генеральна угода) відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 16332,34 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, як наслідок, станом на 10.11.2019 року виникла заборгованість у розмірі 21013,32 грн., яка складається з наступного 9210,42 грн. заборгованості за кредитом; 2961,06грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 8841,84 грн. заборгованість за пенею.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у матеріалах справи наявне клопотання, в якому представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Позивачка та представник позивачки позовні вимоги визнають частково, а саме в сумі 1916,83 грн. заборгованості за кредитом та 2961,06 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, так як відповідачка погашала кредит. В подальшому в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Справа розглядається за правилами глави 10 розділу III Цивільного-процесуального кодексу України з додержанням загальних правил,встановлених цим Кодексом. В зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст..81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 25.11.2015 року між АТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг /а.с.8/.

Згідно з п.п. 2.1 Генеральної угоди Банк надає позичальнику терміновий кредит у сумі 16332,34 грн. на термін 36 місяців, з 25.11.2015 р. по 30.11.2018 р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 16332,34 грн. в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплату відсотків в розмірі 1.5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в Заяві, Умовах і правилах строки.

З розрахунку заборгованості (а.с.5-6) вбачається, що відповідачка несвоєчасно та не в повному обсязі вносила грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, а починаючи з листопада 2017 року взагалі перестала сплачувати борг, та станом 10.11.2019 банк нарахував заборгованість у розмірі 21013,32 грн., яка включає:9210,42 грн. заборгованості за кредитом; 2961,06грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 8841,84 грн. заборгованість за пенею.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Генеральною угодою.

Відповідач свої зобов`язання за Генеральною угодою своєчасно не виконав та не повернув банку грошові кошти для погашення існуючої заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

Отже між сторонами в справі виникли та існують правовідносини щодо виконання цивільно- правових угод, а саме кредитного договору.

Суд констатує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається із тексту Генеральної угоди від 25 листопада 2015 року, яка підписана відповідачем, остання погодилась з розміром наданого їй кредиту, порядком сплати процентів за використання кредитних коштів та розміром фіксованого штрафу в разі недотримання нею своїх зобов`язань.

Таким чином, враховуючи, що відповідач погодилась на умови, викладені у тексті Генеральної угоди від 25.11.2015 року, позовні вимоги банку в цій частині підлягають задоволенню.

Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 року, (справа № 497/1623/17-ц, провадження № 61-181 св 19), 02.10.2019 року (справа № 466/7035/14-ц, провадження № 61-27275 св 18), від 03.10.2019 року, (справа № 645/4387/16-ц, провадження № 61-30000св18), виклав відповідні правові висновки.

Відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більше ніж на 31 день, за зобов`язаннями, строк яких не наступив, Сторони домовились, що терміном повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушень. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 4138,43 грн., який в позовних вимогах та розрахунках заборгованості банку відсутній.

Разом з тим, згідно з п. 2.8 вказаної Угоди відповідач зобов`язався при порушенні ним умов даної угоди сплатити банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».

Однак, як вбачається зі змісту Генеральної угоди від 25.11.2015 року, розмір пені та порядок її сплати не визначено.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками та пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Генеральною угодою від 25.11.2015 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/rules/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Генеральну угоду від 25.11.2015 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені) та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який містяться в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.11.2015 року шляхом підписання Генеральної угоди (Постанова Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №332/1810/16-ц, провадження №61-19765 св18).

Таким чином, на думку суду відсутні правові підстави у стягненні з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 8841 гривень 84 копійок.

З врахуванням встановлених вище обставин слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом - 9210 гривень 42 копійки, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2961 гривень 06 копійки, всього в загальному розмірі 12171 гривню 48 копійки.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 112 гривень 70 копійок (1921 гривень (розмір судових витрат) х 12171 гривень 48 копійки (розмір задоволених позовних вимог) / 21013 гривні 32 копійки (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі вищенаведеного, оцінивши встановлені докази в судовому засіданні та зважаючи на те, що відповідач ухиляється від добровільної сплати заборгованості за кредитним договором, суд вважає що позов АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,7,10,81,141,263,265,280-282 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», представника позивача Гребенюка Олександра Сергійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат) заборгованість в сумі 12171 гривню 48 копійки. грн.(Дванадцять тисяч сто сімдесят одну гривню 48 копійок).

Стягнути з з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1112 грн. 70 коп. (Тисяча сто дванадцять гривень 70 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд.

Сторони:

позивач- Акціонерне товариство "Комерційний банк"ПриватБанк", місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код 14360570;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою, АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Митюк.