Ухвала суду № 88529212, 25.02.2020, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1490/19

Провадження № 2-п/376/3/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі – Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 376/1490/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

встановив:

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року у цивільній справі № 376/1490/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, позов задоволено частково та вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_1 15 січня 2020 року (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за №401/20) звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення у зв`язку з порушенням судом норм матеріального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, суд при розгляді цивільної справи № 376/1490/19 не дав відповідачу можливості надати свої докази та заперечення у зв`язку з тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді через неотримання ним повісток або ухвал про розгляд справи, а відтак неможливості подання заперечення проти позову про стягнення боргу.

На розгляд заяви про перегляд заочного рішення відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду заяви про перегляд заочного рішення повідомлений належним чином, подав письмове клопотання про перегляд заочного рішення у його відсутності та просив суд заяву задовольнити.

Позивач на розгляд заяви про перегляд заочного рішення не з`явилася, про дату, місце та час розгляду заяви повідомлена належним чином, подала письмове клопотання про перегляд заочного рішення у її відсутності та просила суд відмовити в задоволенні заяви.

Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 1 ст. 287 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи № 376/1490/19 та заяву з матеріалами доданими до заяви про перегляд заочного рішення, вважає за необхідне заяву про перегляд заочного рішення залишити без розгляду у зв`язку з пропущенням процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Цивільна справа за № 376/1490/19, в якій було ухвалене заочне рішення, була розглянута і вирішена 04 жовтня 2019 року.

Згідно ст. 283 ЦПК України відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу 30 жовтня 2019 року було надіслано копію заочного рішення у справі № 376/1490/19 від 04 жовтня 2019 року листом за №0900100931568 на адресу його місця проживання, зазначену у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), однак МВПЗ Сквира 1 УДППЗ «Укрпошта» повернула вказане поштове відправлення на адресу суду без мотивації причини повернення.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 122 ЦПК України).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

За ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначає, що про ухвалення судом заочного рішення у справі № 376/1490/19 від 04 жовтня 2019 року він довідався 26 грудня 2019 року, а з справою ознайомився 12 січня 2020 року.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у заяві поданій відповідачем до суду про надання повного заочного рішення у справі № 376/1490/19 від 04 жовтня 2019 року, зазначено, що відповідач отримав копію рішення суду не 26 грудня 2019 року, а 23 грудня 2019 року, а ознайомився з матеріалами справи не 12 січня 2020 року, а 10 січня 2020 року.

Однак, заяву з додатками про перегляд заочного рішення відповідач подав до суду 15 січня 2020 року (зареєстровано в АСДС Сквирського районного суду Київської області за №401/20), тобто, з пропуском двадцятиденного строку з дня вручення йому повного заочного рішення суду (23 грудня 2019 року) визначеного ч. 3 ст. 284 ЦПК України (граничний строк подання заяви - 13.01.2020 року).

При цьому суд звертає увагу відповідача, що час його ознайомлення з матеріалами справи (10 січня 2020 року) не входить до підстави для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення визначеної ч. 3 ст. 284 ЦПК України; у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи; підставою для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення згідно ч. 3 ст. 284 ЦПК України є подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду, а не з часу ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, відповідач із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку до суду не звертався, на поважність причин пропуску цього строку не вказував, до заяви ним також не додано жодних доказів які б свідчили про те, що строк подання заяви про перегляд заочного рішення пропущено з поважних причин.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13).

Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ((пункт 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява №3236/03).

Якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення (пункт 52 рішення).

За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункт 53 цього ж рішення).

Аналогічні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99) та у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03).

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №o 21-240а13 передбачено, що обставини, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом лише у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків. У свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу «Res judicata» (юридичної визначеності), про що вказує як судова практика Верховного Суду України (Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі №o 3-774гс16), так і судова практика Європейського суду з прав людини.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 120, 122, 123, 126, 127, 258-260, 273, 284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 376/1490/19 від 04 жовтня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, - залишити без розгляду у зв`язку з пропущенням процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С. І. Віговський