Рішення № 88528337, 31.03.2020, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №279/1883/19

Провадження №2/279/74/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 року м. Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді - Моголівця І.А., з секретарем – Мишко В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу №279/1883/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в з 25 жовтня 1980 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За період перебування в шлюбі, 26 травня 1982 року відповідачем було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві власності, загальною площею 600 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому вони за спільно-сімейні кошти здійснювали будівництво житлового будинку.

16 травня 1982 року даний житловий будинок був побудований та зданий в експлуатацію. Рішенням Коростенської міської ради від 18.05.2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та передано у власність чоловіку земельну ділянку площею 0.0791 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810700000:02:039:0253. В даний час вона зареєстрована та проживає у спірному житловому будинку, іншого житла не має. Також зазначила, що у неї з відповідачем постійно виникають конфлікти з приводу належності вищезазначеного житлового будинку, а саме останній вважає, що він є одноособовим власником, так як на нього оформлені всі правовстановлюючі документи, а вона жодного права на будинок не має, намагається її висилити з будинку. На пропозицію в добровільному порядку поділити спільне майно відповідач відмовляється. Вважає, що майно, яке придбане під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з`явилася, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак її представник ОСОБА_3 подав до суду заяву в якій позов підтримав, просив задовольнити та справу розглядати без їх участі.

Відповідач до суду не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони з 25 жовтня 1980 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Бовсунівською сільською радою Лугинського району Житомирської області, що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

За період перебування в шлюбі, 26 травня 1982 року відповідачем було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві власності, загальною площею 600 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому сторони за спільно-сімейні кошти здійснювали будівництво житлового будинку.

16 травня 1982 року даний житловий будинок був побудований та зданий в експлуатацію. Рішенням Коростенської міської ради від 18.05.2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.0791 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810700000:02:039:0253.

Сторони в даний час зареєстровані та проживають у спірному житловому будинку.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За нормами 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Судом встановлено, що домовленості чи шлюбного договору у сторін немає.

Стаття 71 СК України передбачає, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, а також позицію відповідача, який позовні вимоги визнав повністю, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.60-63, 69, 71 СК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке є об`єктом спільної сумісної власності та складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки загальною площею 0.0791 га кадастровий номер 1810700000:02:039:0253 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на: - 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; - 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0.0791 га кадастровий номер 1810700000:02:039:0253 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на: - 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; - 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0.0791 га кадастровий номер 1810700000:02:039:0253 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 від 09.07.2001 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Копія згідно оригіналу.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області І.А.Моголівець