Рішення № 88524936, 01.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 р. Справа № 480/795/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 15.05.2019 № Ф-3655-54.

Позовні вимоги мотивовані тим, у період, за який оскаржуваною вимогою позивачу нараховано зобов`язання з єдиного внеску, а саме протягом 2017-2019 років, ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю не займався, доходу від неї не отримував, оскільки в цей час в Україні не проживав, а офіційно працював найманим працівником на території Італії. На переконання позивача, відсутні підстави вважати його фізичною особою-підприємцем, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, записів про ОСОБА_1 не має, а тому позивач вважає свою підприємницьку діяльність припиненою.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

28.02.2020 відповідач подав до суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечував та вказав, що за 2017, 2018 роки та 1 квартал 2019 року ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок в мінімальному встановленому законом розмірі. На переконання відповідача, ним правомірно була сформована вимога про сплату недоїмки, оскільки з 01.01.2017 передбачений обов`язок фізичних осіб-підприємців сплачувати єдиний внесок в мінімальному встановленому законом розмірі незалежно від провадження ними підприємницької діяльності, подання звітності та отримання доходів. У зв`язку із зазначеним відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.11.1997 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Зарічної районної в місті Суми ради (а.с.16).

15.05.2019 Головним управлінням ДФС у Сумській області сформована та направлена на адресу позивача вимога № Ф-3655-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. (а.с.15).

Згідно витягу з інтегрованої картки платника податків та розрахунку суми боргу по єдиного внеску заборгованість, вказана у вищезазначених вимогах, складається з боргу за 2017 рік в сумі 8448 грн., боргу за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. та недоїмки за перший квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.

Згідно листа Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради від 08.01.2020 №14.01-15/1190 інформація щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутня (а.с.19).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.

Частиною п`ятою ст. 8 Закону № 2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2019 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону №2464).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Не подання звітності та не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. (3200,00*12*22%).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч.8 ст.9 Закону №2464). Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3723,00 грн. Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов`язані сплатити за звітний 2018 рік, щонайменше 9828,72 грн.

Законом України від 23.11.2018 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року - 4173,00 грн. Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00*3*22%).

Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

Відповідно до п.п. 6,7 ст. 13 Закону №2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25 цього ж Закону визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, контролюючим органом нараховано позивачу єдиний внесок за 2017, 2018 роки та за І квартал 2019 року.

Безпідставними є доводи позивача про те, що у зв`язку з відсутністю в реєстрі записів про ОСОБА_1 як підприємця, він не має статусу фізичної особи-підприємця.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №755 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону №755-IV, в редакції 2012 року).

Суд не спростовує факт проживання ОСОБА_1 , зайнятості та сплати податків на території Італія, однак, як убачається з листа Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради від 08.01.2020 №14.01-15/1190 інформація щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутня (а.с.19), будь-яких інших доказів на підтвердження припинення підприємницької діяльності на території України позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем не надані належні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, натомість, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДФС у Сумській області від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законною та такою, що не підлягає скасуванню, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко