Рішення № 88524874, 01.04.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2020 року м. Рівне №460/1681/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі - третя особа), про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2019р та про арешт коштів боржника від 26 грудня 2019 року у ВП № 60600880. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. вчинений виконавчий напис № 2225 про стягнення з позивача на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 14779,65грн. АТ «Банк Форвард» пред`явив зазначений для виконання відповідачу, на підставі якого останній виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2019. 26.12.2019 відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника. Вказані постанови позивач вважає протиправними, оскільки вони були прийняті з порушенням правил територіальної діяльності. Позивач звертає увагу на те, що він зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 та будь-якого рухомого та/або нерухомого майна, доходів або грошових коштів у м. Києві він не має. Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач помилково зробив висновок, що позивач має майно на території м. Києва, а саме: грошові кошти, що обліковуються на рахунку позивача № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105. На думку позивача, наявність рахунку, відкритого в АТ «Банк Форвард», що знаходиться в м. Києві, жодним чином не свідчить про наявність майна боржника на території м. Києва. Окрім зазначеного, позивач стверджує, що постановою про накладення арешту на майно, відповідач наклав арешт на зарплатний рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк», що є протиправним оскільки порушує право власності позивача. З наведених підстав, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що стягувачем - АТ «Банк Форвард», було подано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місцезнаходження майна боржника (грошових коштів), а саме рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.105. Враховуючи, положення статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном, а також ту обставину, що позивач є власником цього рахунку, відповідач в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», прийняв виконавчий документ до виконання за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника у банках. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження. Надання стягувачем доказів на підтвердження інформації, зазначеної в заяві, не вимагається. Оскільки в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, який відкритий у АТ «Банк Форвард» з місцем реєстрації банку у місті Києві, тому, на переконання відповідача, його дії щодо відкриття 14.11.2019 виконавчого провадження № 60600880 не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірними. Також відповідач звертає увагу на те, що у постанові про накладення арешту на майно зазначено «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику» Тобто, вказаною постановою відповідачем визначено банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством. У зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа пояснення до позову або відзиву до суду не подала.

Позовна заява надійшла до суду 06.03.2020.

Ухвалою суду від 11.03.2020 позовна заява залишалася без руху.

20.03.2020 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяву про поновлення строків звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.03.2020 поновлено строки звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до справи третю особу та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 01.04.2020.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про причини неприбуття суду не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

На підставі ч. 13 ст. 10 та ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

31.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. здійснений виконавчий напис № 2225, згідно з яким звернено стягнення з громадянина України ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором № 88559250 від 11.04.2011 року, укладеним із ПАТ «Банк Руский Стандрт», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Банк Форвард». Стягнення заборгованості проводиться за період з 28.09.2017 по 27.12.2017. Сума повної заборгованості складає 13929,65рн, в т.ч.: заборгованість за сумою кредиту - 13448,37грн; заборгованість за процентами - 481,28грн.

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плату із стягувача АТ «Банк Форвард» в розмірі 850грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» складає 14779,65 гривень.

В подальшому, представник АТ «Банк Форвард» звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання цього виконавчого напису нотаріуса. Зі змісту вказаної заяви, стягувач, АТ «Банк Форвард», просив відкрити за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. за № 2225 від 31.08.2019 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 коштів у розмірі 14779,65грн. Крім того, у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 , АТ «Банк Форвард» просило звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення на стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

На підставі вказаної вище заяви, 14.11.2019 відповідачем відкрито виконавче провадження № 60600880 щодо примусового виконання виконавчого напису № 2225 від 31.08.2019.

26.12.2019, відповідачем у виконавчому провадженні № 60600880 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до змісту наведеної постанови, відповідач наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах): Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК», МФО 300528, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», МФО 300465, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», МФО 351005, Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-ВАНК» МФО 300346, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», МФО 305299, Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», МФО 320478, Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», МФО 322001, Акціонерного товариства «ПУМБ» МФО 334851 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 .

Вважаючи спірні постанови протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII), виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

При цьому, ч. 1 ст. 27 Закону № 1403-VIII встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Також, ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє прийти до висновку про те, що Законами № 1403-VIII та № 1404-VIII встановлені вимоги (критерії) для визначення місця відкриття виконавчого провадження.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VIII, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, ч. 6 ст. 25 Закону № 1403-VIII встановлено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

З інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України № 01321420200323 від 23.03.2019 встановлено, що приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна діє на підставі рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 13.11.2017, виконавчий округ приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни - місто Київ.

Як слідує з матеріалів справи, підставою оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № 60600880 від 14.11.2019 є порушення відповідачем, на думку позивача, вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О.І. № 2225, вчиненого 31.08.2019.

Вказане твердження позивача суд вважає помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346-III), кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

На період підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні, банки мають право до 30 листопада 2012 року відкривати поточні рахунки УЄФА (п. 6.1 ст. 6 цього Закону)

За змістом п. 6.2 ст. 6 наведеного Закону, особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону № 2346-III визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

До системи банківських рахунків для грошового обороту належать такі рахунки: кореспондентські; поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу «Н», «П», карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів); вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо.

В силу вимог ч. 3 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об`єктом права власності в розумінні ст. 190 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15.

Таким чином, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_2 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ «Банк Форвард».

За змістом вимог ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VIII, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Таким чином, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, про що також зазначається в роз`ясненні Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018.

Факт наявності у позивача рахунку № НОМЕР_2 від 27.03.2012 в валюті гривня, відкритого в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, підтверджується копією довідки АТ «Банк Форвард».

Крім того, в заяві про примусове виконання рішення, поданої представником стягувача, АТ «Банк Форвард», за вих. № 1/1/4-1090/52 від 02.10.2019, вказана адреса боржника: АДРЕСА_1, а також місце знаходження майна боржника (грошових коштів): рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 105.

Слід також звернути увагу і на те, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження.

Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 грудня 2019 року у справі № 905/584/19, в якій зазначено, що суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на дії приватного виконавця, встановив місцезнаходження боржника, місцезнаходження його майна, зокрема, грошових коштів та з урахуванням вимог ст. 24 Закону, вимог XIII Цивільного кодексу України, в розумінні якої грошові кошти є майном, та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», дійшов правомірного висновку про те, що приватний виконавець мав право приймати до виконання наказ суду за місцезнаходженням майна боржника, а саме - грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах міста Києва, та приватним виконавцем не порушено вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність коштів на банківському рахунку повинно бути встановлено саме на момент відкриття виконавчого провадження, є помилковим, оскільки відповідно до приписів п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону, виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операцій за рахунками боржника.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Тобто, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження № 60600880 від 14.11.2019, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які можуть знаходитися на картковому рахунку, відкритому в АТ «Банк Форвард», є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи, тому суд приходить до висновку, що відкриваючи 14.11.2019 виконавче провадження № 60600880, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених законом. За наведених обставин, правові підстави для визнання протиправною та скасування зазначеної постанови відсутні.

Щодо постанови про арешт коштів боржника від 26.12.2019, суд зазначає таке.

Згідно довідки Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради № 71 від 04.02.2020, позивач працює вчителем ЗОШ № 4.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем був накладений арешт, зокрема, і на кошти позивача, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк», на який остання отримує заробітну плату, що підтверджується випискою по рахунку з ПАТ КБ «ПриватБанк» та довідкою з роботи щодо виплати заробітної плати саме на рахунок № НОМЕР_3 .

За змістом положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону № 1404-VIII).

Частинами 1-3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

В силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження», підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

За правилами ч. 1, 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Статтею 25 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Таким чином накладення арешту на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк», на який зараховується заробітна плату позивача, позбавляє останнього джерел до існування та порушує його право власності. При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань.

Водночас, слід зазначити, що постановою відповідача від 26.12.2019 про арешт коштів боржника, накладений арешт і на рахунки в інших банках. Протиправність такого арешту позивач у позовній заяві не обґрунтував та доказів протиправності арешту рахунків в інших банках суду не надав.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що постанова про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк», на який зараховується заробітна плата позивача, є протиправною та належить до скасування.

Відповідно до частин першої та другої 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що доводи та аргументи позивача частково спростовують правомірність дій відповідача, тому позовна заява належить до часткового задоволення.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи наведене положення, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 420,40грн, сплаченого згідно квитанції № 48511831 від 19.03.2020, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни.

Керуючись статтями 241-246, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 листопада 2019 року у ВП № 60600880 , - відмовити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни про арешт коштів боржника від 26 грудня 2019 року у виконавчому провадженні № 60600880 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_3 , (IBAN НОМЕР_6), відкритого 28 квітня 2014 року в Акціонерному Товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк».

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26 грудня 2019 року у виконавчому провадженні № 60600880 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках: Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК», МФО 300528, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», МФО 300465, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», МФО 351005, Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-ВАНК» МФО 300346, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (крім рахунку № НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_6), МФО 305299, Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», МФО 320478, Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», МФО 322001, Акціонерного товариства «ПУМБ» МФО 334851 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 420,40грн (чотириста двадцять гривень, 40коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

2) відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф. 15; РНОКПП НОМЕР_5 );

3) третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард" (01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 105; код ЄДРПОУ 34186061).

Повний текст рішення складений 01 квітня 2020 року.

Суддя Комшелюк Т.О.