Рішення № 88524430, 01.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/868/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, в якому позивач просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно абз.2 ч.З ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » від 01.11.2019;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.10.2019 року, зарахувавши до пільгового підземного стажу періоди його роботи з 18.09.1986 по 22.11.1986 гірником підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля», з 01.04.1987 по 26.04.1987 гірником підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля», з 08.09.1987 по 12.11.1987 гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля», а також до страхового та пільгового підземного стажу період проходження військової служби з 25.11.1987 по 09.12.1989.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.10.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою при призначення пенсії за віком. При зверненні до відповідача окрім трудової книжки позивач надав довідки про підтвердження пільгового стажу. Однак відповідач своїм рішенням від 01.11.2019 відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з тих причин, що не врахував до пільгового підземного стажу періоди роботи з 18.09.1986 по 22.11.1986 гірником підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля», з 01.04.1987 по 26.04.1987 гірником підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля», з 08.09.1987 по 12.11.1987 гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля» з тих причин, що надані пільгові довідки не можуть бути враховані адже вони видані на окупованій території, а трудова книжка начебто не містить необхідних відомостей для зарахування цих періодів до пільгового стажу. Крім того відповідач не зарахував ні до пільгового ні до страхового стажу період служби в армії з 25.11.1987 по 09.12.1989 з тих причин, що нібито дата призову на військовому квитку дописана чорнилами іншого кольору. Спірний неврахований пільговий стаж на шахті «Пролетарська» склав 00 років 05 місяців 6 днів та період військової служби - 2 роки 0 місяців 15 днів. Тобто у випадку якщо б відповідач зарахував цей стаж, то пільговий стаж позивача склав би понад 10 років, чого достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказані дії відповідача з відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивач вважає незаконними.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі, визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 26-27).

20 березня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 31-33), в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 , 23.10.2019 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідач зазначив, що записи трудової книжки не містять повної інформації про пільговий характер робіт на зазначеному підприємстві. Документом, що підтверджує пільговий стаж є довідка, уточнююча пільговий характер роботи.

Заявником було надано пільгові довідки за періоди роботи з 18.09.1986 по 22.11.1986, з 01.04.1987 по 26.04.1987, з 08.09.1987 по 12.11.1987 на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» та довідку про заробітну плату з вересня 1986 року по грудень 1987 року, які видані підприємством, що здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України.

Саме тому, періоди роботи позивача з 18.09.1986 по 22.11.1986, з 01.04.1987 по 26.04.1987, з 08.09.1987 по 12.11.1987 зараховані до страхового стажу та не зараховані до пільгового стажу за списком №1.

Також, військову службу позивачу не зараховано ні до страхового, ні до пільгового стажу, оскільки у військовому квитку позивача дата призову на військову службу дописана чорнилами іншого кольору.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком за списком №1 (а.с. 36).

До заяви про призначення пенсії позивачем було додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, довідка про зміну назви організації, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, документи про місце проживання (реєстрації) особи (а.с. 37-51).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 01.11.2019, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно абз.2 ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав зазначених у відзив на позовну заяву (а.с. 12-13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за№ 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування," на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

При цьому, статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХІІ).

Таким чином, уточнюючі довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 14-17), позивач у спірні періоди:

- з 18.09.1986 по 22.11.1986 та з 01.04.1987 по 26.04.1987 працював гірником з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля»;

- з 08.09.1987 по 12.11.1987 працював підземним гірничим майстром гірником з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля».

При цьому, суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача щодо спірних періодів його роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач працював на підземних роботах з повним робочим днем під землею.

Враховуючи вищенаведене, посилання відповідача на те, що для підтвердження пільгового стажу позивач повинен був надати уточнюючі довідки підприємства є необґрунтованими та безпідставними.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження пільгового стажу у спірні періоди роботи було надано довідку №682 від 23.09.2019, якою підтверджується пільговий характер роботи позивача у спірний період (а.с. 49 зворотній бік).

При цьому, зазначена довідка, видана установою, що здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України.

Щодо зазначеного факту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів”. Так, у справі “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини” ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки вищезазначених документів, виданих установами, що знаходяться на окупованій території, як докази, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Таким чином, суд приймає до розгляду вказану вище довідку для визначення пільгового стажу позивача у спірні періоди його роботи.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала такі документи.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позивача періоду його служби в Радянській армії з 25.11.1987 по 09.12.1989, суд зазначає таке.

Як зазначено відповідачем у спірному рішенні, підставою для не врахування даного періоду до пільгового стажу є те, що у військовому квитку позивача дата призову на військову службу дописана чорнилами іншого кольору.

При цьому, як вже зазначалось судом вище основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з трудової книжки позивача, у період з 08.09.1987 по 12.11.1987 він працював підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля», тобто за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, 12.11.1987 позивача було звільнено з займаної посади у зв`язку з його призовом на строкову службу до Радянської армії.

Отже, у розумінні частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач має право на зарахування до його пільгового стажу часу проходження служби в Радянській армії з 25.11.1987 по 09.12.1989.

Крім того, згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення на виконання своїх владних управлінських функцій, повинен діяти виключно на підставі, та у межах, що визначені Конституцією та законами України.

Тобто, таке рішення повинно бути обґрунтованим з посиланням на відповідні норми законодавства, які регулюють правовідносини у відповідній сфері.

Суд зазначає, що відповідачем в своєму рішенні від 01.11.2019 жодним чином не обґрунтовано, з яких норм права відповідач виходив, не зараховуючи до трудового стажу позивача часу проходження служби в Радянській армії з 25.11.1987 по 09.12.1989.

Таким чином, відповідач приймаючи спірне рішення щодо відмови в призначенні позивачу пенсії діяв не на підставі, та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка та подані позивачем довідки містять усі необхідні відомості про пільговий характер праці позивача у спірні періоди його роботи, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.

Вирішуючи питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на пенсію відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд виходить з такого.

Як вже зазначалось судом, відповідно до абз. 2 ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Як вбачається з розрахунку стажу наданого відповідачем, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 10 місяців 02 днів, у тому числі пільговий стаж роботи за списком №1 складає 08 років 06 місяців 16 днів (а.с. 35).

При цьому, враховуючи встановлені судом обставини та висновки суду, щодо того, що до пільгового стажу позивача також підлягають зарахуванню спірні періоди роботи та служби в армії, які дають підстави для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.

Отже, трудовою книжкою, та відповідними доказами доведено пільговий характер роботи позивача, що відповідає необхідним умовам для призначення пенсії відповідно до абз. 2 ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу..

Враховуючи те, що відповідачем не приймалось відповідне рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, а тому фактично відповідач не відмовляв в перерахунку пенсії.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо документів для призначення позивачу пенсії, оскільки порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення про відмову в призначенні пенсії, суд дійшов висновку щодо обрання іншого способу захисту порушених прав позивача ніж зазначено в прохальній частині позовної заяви.

Отже суд вважає, що в даному випадку належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу, а також зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію з дня звернення з відповідною заявою про призначення пенсії.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №57485 від 27.01.2020 (а.с. 8).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 01.11.2019 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно абз.2 ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код: 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська обл., Попаснянський район, місто Попасна, вул. Шкільна, будинок 2) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абз.2 ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 23.10.2019, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком №1 періоди його роботи з 18.09.1986 по 22.11.1986, з 01.04.1987 по 26.04.1987, з 08.09.1987 по 12.11.1987 на шахті «Пролетарська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля» та період проходження ним військової служби з 25.11.1987 по 09.12.1989.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код: 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська обл., Попаснянський район, місто Попасна, вул. Шкільна, будинок 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова