Рішення № 88524259, 20.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року Справа № 160/355/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В., без участі представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме: зменшення розміру доплат, передбачених законодавством для учасників бойових дій, та зменшення доплат, передбачених законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за віком з урахуванням персоніфікованого обліку сплати страхових внесків за 2000-2002 рр. та складав 4647,29 грн.;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення учасникам бойових дій з травня 2017 року по липень 2018 року, доплати для осіб з інвалідністю з 25.07.2018 по 01.03.2019 року, передбаченої Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» №1603-IV від 16.03.2004, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії у розмірі 8864,60 грн. ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач при проведенні перерахунку пенсії систематично зменшує розмір пенсійних виплат, передбачених законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни та доплати учасникам бойових дій. Такі дії відповідача є протиправними, оскільки обмеження розміру таких доплат суперечить нормам законодавства, якими такі пенсійні виплати встановлені.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2020 року о 13:40.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року представником відповідача 06.02.2020 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що розмір пенсії позивача розраховано на підставі діючого законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/355/20 та розпочати розгляд справи по суті, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 20.03.2020 року.

17.03.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання, призначене на 20.03.2020 року представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановиви наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з травня 2017 року.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 10.12.2015 року.

Також, згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 29.08.2018 року позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

13.08.2019 року та 20.09.2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявами про надання інформації про суми пенсії.

03.10.2019 відповідач листом №6295/У-09 та №7031/У-09 повідомив позивача, що розрахунок пенсії позивачу проведено на підставі діючого законодавства.

Розмір пенсії обчислено, виходячи із загального страхового стажу зарахованого по 30.04.2017 року, який склав 33 р. 9 м. 9 дн., в тому числі 2 р. 0 м. 9 дн. військова служба.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% складає 0,44325.

Розмір пенсії обчислено із заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 30.04.2017 року.

В подальшому Пенсійний фонд безпідставно, на думку позивача, здійснив перерахунок пенсії за віком, базуючись на страхових внесках за 2014-2016 роки та призначив пенсію у розмірі:

4244, 24 грн. - основний розмір пенсії за віком;

328, 00 грн.- підвищення учасникам бойових дій;

40, 00 грн.- цільова допомога учасникам бойових дій.

Загальний розмір пенсійних виплат з 17.05.2017 року складав 4612,24 грн. Але, в період з травня по вересень 2017 року позивач отримував пенсію без врахування підвищення учасникам бойових дій - 328,00 грн. та цільової допомоги учасникам бойових дій - 40,00 грн.

В жовтні 2017 року було проведено осучаснення пенсії із застосуванням величини оцінки оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, коефіцієнт страхового стажу став складати 0,32833. В результаті проведеного перерахунку, загальний розмір пенсійної виплати з 01.10.2017 року склав 4612,24 грн. з яких:

3143,85 грн. - основний розмір пенсії за віком;

363 грн. - підвищення учасникам бойових дій;

40 грн. - цільова допомога учасникам бойових дій;

1065, 39 грн. - доплата до розміру пенсії станом на 30.09.2017р.

В даному випадку, на думку позивача, Пенсійним фондом зменшено пенсію за віком, а також нараховано, але не виплачено за період з жовтня 2017 року по липень 2018 року 363,00 грн. - підвищення учасникам бойових дій та 40, 00 грн. - цільова допомога учасникам бойових дій.

Згідно з випискою з акту огляду МСЕК з 25.07.2018 року позивачу встановлено III групу інвалідності від захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, та 25.07.2018 року отримано посвідчення «Інвалід війни». Відповідні документи були надані до головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Лівобережне об`єднане відділення).

Відповідно до статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551- XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни III групи пенсії підвищуються на 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В березні 2019 року позивачу було проведено відповідний перерахунок пенсії з урахуванням статусу «Інвалід війни» III групи.

Загальний розмір пенсійної виплати складає 4612,24 грн., з яких:

3678,31 грн. - основний розмір пенсії за віком;

50 грн. - цільова допомога особі з інвалідністю внаслідок війни III групи;

449,10 грн. - підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни III групи;

919,58 грн. - збільшення відповідно до Постанови №1381

Таким чином, судом встановлено, що статус інваліда війни позивач отримав з 25.07.2018 року, а перерахунок пенсійних виплат проведено лише з 01.03.2019 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України Про пенсійне забезпечення гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04,1992 (далі Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини 4 статті. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22Ц0.1993 учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Приписами статті 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" №1603-ІУ від 16.03.2004 встановлено Кабінету Міністрів України, починаючи з 1 травня 2004 року, передбачати щомісячну виплату цільової грошової допомоги на прожиття: інвалідам війни І групи у розмірі 70 гривень; інвалідам війни II та III груп у розмірі 50 гривень, учасникам бойових дій у розмірі 40 гривень, незалежно від розміру пенсій та надбавок,

підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Виплата цільової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія (стаття 2 Закону У країни "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни").

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 за №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" установлено, що розміри пенсій інвалідам війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", збільшуються на 25 відсотків.

Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, сум індексації та інших доплат до пенсії.

Стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлює пільги інвалідам війни. Так, згідно частини 4 коментованої статті інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - ЗО процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. Вказана постанова набрала чинності 1 березня 2018 року.

З огляду на викладене, суд зробив висновок, що перерахунок пенсії позивача мав бути проведений з 25.07.2018 року з моменту отримання статусу інваліда війни, що підтверджується актом огляду МСЕК.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме: зменшення розміру доплат, передбачених законодавством для учасників бойових дій, та зменшення доплат, передбачених законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни, ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки такі дії порушують права позивача.

Проте, суд зазначає, що питання призначення пенсії входить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, а суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження цього органу та вирішувати питання безумовного перерахунку пенсії.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне частково відмовити в задоволенні позову у викладеній позивачем редакції позовних вимог, проте, для відновлення порушеного права позивача вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви позивача про перерахунок пенсії за віком від 13.08.2019 року та 20.09.2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст.241 - 246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру доплат, передбачених законодавством для учасників бойових дій, та зменшення доплат, передбачених законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни, ОСОБА_1 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком від 13.08.2019 року та 20.09.2019 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 березня 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук