Рішення № 88523689, 27.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 р. Справа№200/2567/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство “Банк Форвард” про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2019 року ВП №60793840, -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство “Банк Форвард” про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2019 року ВП №60793840.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 10 лютого 2020 року, після невдалої спроби зняти грошові кошти із банківського рахунку їй стало відомо, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяною Леонідівною, було відкрито виконавче провадження №60793840 за виконавчим написом приватного нотаріуса КМНО Незнайко Є.В. про стягнення з неї коштів на користь АТ “Банк Форвард” .

Вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням чинного законодавства України та підлягає закриттю.

Просить суд скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, якою було відкрито виконавче провадження № 60793840 від 05 грудня 2019 року.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є правомірними, просив суд відмовити у задоволенні позову/а.с.66-70/.

11 березня 2020 ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження, розгляд справи призначено на 20 березня 2020 року.

16 березня 2020 року представником позивача через відділ діловодства та документообігу суду надано заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та третя особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавали.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, та частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням скорочених строків розгляду зазначеної категорії справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та про можливість її розгляду на підставі наявних в ній документів, в порядку письмового провадження.

Згідно частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, приватний виконавець Павлків Тетяна Леонідівна відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

За зверненням банку, приватним нотаріусом Незнайко Є.В. здійснено виконавчий напис та стягнуто з позивача на користь АТ “Банк Форвард” суму заборгованості/а.с.18/.

В подальшому, АТ “Банк Форвард” звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису та просив відкрити виконавче провадження.

Акціонерне товариство "Банк Форвард" (далі по тексту - АТ "Банк Форвард") звернулося із заявою від 04 грудня 2019 року вих.№16385 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунків.

На підставі зазначеної заяви, приватним виконавцем Павелків Тетяною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2019 ВП №60793840 про стягнення з позивача на користь АТ “Банк Форвард” заборгованості /а.с.17/.

Про наявність вказаної постанови позивач дізналась 10 лютого 2020 під час зняття коштів з банківського рахунку і надіслала заяву на ім`я приватного виконавця Павелків Т.Л. про неотримання нею вказаної постанови/а.с.19/.

Крім того, позивачка звернулася із відповідними запитами до відділення поштового зв`язку за місцем свого проживання та отримала інформаційні довідки, з яких не вбачається отримання нею, та відповідно, направлення приватним виконавцем ОСОБА_2 спірної постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача /а.с.20,21/.

З наданих відповідачем, матеріалів виконавчого провадження також не вбачається направлення приватним виконавцем Павелків Т.Л. спірної постанови та відповідно її отримання позивачем/а.с.74-76/.

З матеріалів справи вбачається, що про існування постанови про відкриття приватним нотаріусом Павелків Т.Л., виконавчого провадження від 5 грудня 2019 року , ОСОБА_1 дізналася 2 березня 2020 року за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП/а.с.17/.

До суду із даним позовом позивачка звернулася 02 березня 2020 року тобто у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася про порушення її прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону №1404-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Статтею 24 Закону №1404-VIII встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як зазначає позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.4-5/.

Отже суд вважає, що за вказаних обставин, відсутні законні підстави прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи заборгованості, місце проживання якої є місто Бахмут Донецької області.

Суд звертає увагу, що в виконавчим округом відповідача є місто Київ, а не місто Бахмут Донецької області.

Щодо роз`яснення наданого листом Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11 червня 2018 року суд зазначає, що по-перше роз`яснення надано з посиланням на загальні норми Цивільного кодексу України в частині віднесення грошей до різновиду майна, тоді як норми Закону №1404-VIII є спеціальними до даних правовідносин, а по-друге, за ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, проте за ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За частинами 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Таким чином Закон №1404-VIII вирізняє майно боржника: на майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.

При цьому, якщо законодавець у Законі №1404-VIII вживає термін “майно”, поширюючи його значення на “кошти”, то термін “кошти” відображається в дужках чи пов`язується змістом у відповідному реченні.

Натомість у частині 2 статті 24 Закону №1404-VIII термін “майно” вжито без вказівки про кошти.

Отже, виконання рішення за місцезнаходженням майна в розумінні вимог частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів.

На переконання суду, положення частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку.

З огляду на зазначене, частина 2 статті 24 Закону №1404-VIII не поширює свою дію на випадки стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках банківських установ.

Суд доходить висновку, що відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

При цьому посилання відповідача, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець керувався тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в АТ "Банк Форвард", є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, буд. 105), а тому відповідач вважає, що під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_1 коштів, ним не було порушено вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", суд вважає безпідставними з наступних підстав.

Суд зазначає, що за вищевказаною адресою знаходиться і стягувач у виконавчому провадженні ВП №60793840.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що на момент відкриття виконавчого провадження ВП №60793840 та на даний час, на картковому рахунку відкритому в АТ "Банк Форвард" знаходяться грошові кошти, що давало би підстави вважати їх майном боржника, відповідно, місцезнаходженням майна боржника. Також з матеріалів виконавчого провадження ВП №60793840 суд вбачає, що приватним виконавцем взагалі не досліджувалося це питання.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач не довів, що позивач має власні кошти на карткових рахунках у банківських установах.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняла до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в неї достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що постанова прийнята відповідачем не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому позовні вимоги слід задовольнити і визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2019 року ВП №60793840 винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяною Леонідівною.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією про сплату від 02 березня 2020 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80грн/а.с.2/.

З огляду на що суд присуджує на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у сумі 840,80грн.

Згідно з частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Закону України «Про виконавче провадження», суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до приватного нотаріуса виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (адреса: вул. Поправки Юрія, 6, офіс 15, м. Київ, 02094, ІПН НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство “Банк Форвард”( вул. Саксаганського, 105, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 34186061) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2019 року ВП №60793840 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2019 року ВП №60793840 винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяною Леонідівною.

Стягнути з приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни (адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок) грн 80 коп на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ).

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті 27 березня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01 квітня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов