Рішення № 88523649, 31.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 р. Справа№200/2192/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, управління) про визнання протиправним та скасування рішення № 84 від 04 грудня 2019 року, зобов`язання зарахувати період роботи за Списком №1 з 17.09.1981 р. по 27.12.1981 р., з 15.01.1982 р. по 15.09.1982 р., з 16.09.1982 р. по 16.12.1982 р., з 17.12.1982 р. по 04.11.1983 р., з 10.11.1983 р. по 01.11.1985 р., з 06.12.1985 р. по 04.01.1987 р., з 30.01.1987 р. по 25.11.1987 р., з 29.12.1987 р. по 16.08.1991 р., з 22.08.1991 р. по 30.04.1992 р., з 11.05.1992 р. по 17.08.1994 р., зобов`язання призначити пенсії на пільгових умовах за Списком №1 з моменту подання заяви від 02 грудня 2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.1 ч. ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач рішенням № 84 від 04 грудня 2019 року відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його трудова книжка та пільгові довідки містять всі необхідні відомості для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача.

Ухвалою суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

13 березня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що у управління відсутня можливість провести перевірку первинних документів, оскільки згідно з даними ІКІС ПФУ: Підсистема «Відомості з реєстру страхувальників» підприємство, на якому працював позивач знаходиться на тимчасово непідконтрольній Українській владі території та не пройшло перереєстрацію відповідно до постанови КМУ № 595 від 07.11.2014 р. Таким чином на час звернення позивача за призначенням пенсії, позивач не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а тому рішення управління прийнято відповідно до вимог діючого законодавства.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22 листопада 2019 року № 1451-5000125167.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою від 02 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком.

Рішенням від 04 грудня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В рішенні зазначено про неможливість перевірити надані заявником довідки, оскільки вони видані на тимчасово окупованій території, а записи, що містять у трудовій книжці позивача підтверджують тільки страхових стаж роботи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-V).

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Також Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме стаття 13 викладена у наступній редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вищевказана норма закону кореспондується із статтею 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Підпунктом 1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Порядок ведення трудових книжок), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно пункту 2.2 Порядку ведення трудових книжок, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Порядку ведення трудових книжок визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Щодо спірних періодів роботи трудова книжка позивача містить наступні записи:

- 01.09.1978 р. 09.01.1982 р. навчання в Гор. ПТУ № 101 «Донецьке»;

- 15.01.1982 р. прийнятий на Шахтоуправління ім. газети «Правда» підземним електрослюсарем 3 розряду;

- 16.09.1982 р. переведений учнем гірника очисного забою підземним;

- 17.12.1982 р. переведений гірником очисного забою підземним;

- 04.11.1983 р. звільнений у зв`язку з призовом до Радянської Армії;

- 10.11.1983 р. – 09.11.1985 р. служба в Радянській Армії;

- 06.12.1985 р.прийнятий на Шахтоуправління ім. газети «Правда» п/о «Донецьвугілля» гірником очисного забою підземним 5 розряду;

- 04.01.1987 р. звільнений за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням;

- 30.01.1987 р.Шахтоуправління ім. газети Соціалістичний Донбас п/о «Донецьвугілля» зарахований електрослюсар підземним з повним робочим днем в шахті ЕМС-3;

- 01.06.1987 р. електрослюсар підземний 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 28.09.1987 р. гірник очисного забою 4 розряду участка з повним робочим днем в шахті;

- 25.11.1987 р. звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР;

- 29.12.1987 р. прийнятий на Шахтоуправління газети «Правда» п/о «Донецьквугілля» гірником очисного забою підземним 5 розряду;

- 16.08.1991 р. звільнений за власним бажанням;

- 22.08.1991 р. Шахтоуправління «Красная Звезда» п/о «Донецьквугілля» прийнятий гірником очисного забою підземним п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті;

- 30.04.1992 р. звільнений за переводом в Шахтоуправління газети «Правда» за згодою керівників за ст. 36 КЗпП України;

- 11.05.1992 р. Шахтоуправління п/о «Донецьквугілля» прийнятий за переведенням гірником очисного забою підземним п`ятого розряду;

- 17.08.1994 р. звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Матеріали справи містять диплом, виданий на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого останній у період з 01 вересня 1978 року по 09 січня 1982 року навчався в середньому професійно-технічному училищі м. Донецька УРСР за професію електрослюсар підземний.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи містять довідки № 47 від 07 жовтня 2019 року, №415 від 07 жовтня 2019 року, № 760 від 24 жовтня 2019 року, № 76 від 24 жовтня 2019 року.

Відповідно до довідки № 415 від 07 жовтня 2019 року позивач у період з 17 серпня 1981 року по 27 грудня 1981 року на Шахтоуправлінні ім. газети "Правда" виконував повний робочий день підземні роботи за професією електрослюсар підземний 2 розряду, що передбачена Списком №1, розділу 1, підрозділу 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173, з 15 січня 1982 року по 16 грудня 198 року виконував повний робочий день підземні роботи за професією учня гроз, що передбачена Списком №1, розділу 1, підрозділу, 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173, у період з 17 грудня 1982 року по 04 листопада 1983 року виконував повний робочий день підземні роботи за професією гроз підземний, що передбачена Списком №1, розділу 1, підрозділу, 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173, у період з 06 грудня 1985 року по 23 листопада 1986 року виконував повний робочий день підземні роботи за професією гірника очисного забою 5 розряду, що передбачена Списком №1, розділу 1, підрозділу, 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173, у період з 24 листопада по 04 січня 1987 року виконував повний робочий день підземні роботи за професією гірника підземного 2 розряду, що передбачена Списком №1, розділу 1, підрозділу, 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173, у період з 29 грудня 1987 року по 16 серпня 1991 року виконував повний робочий день підземні роботи за професією гроз 5 розряду, що передбачена Списком №1, розділу 1, підрозділу 1010100а постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 р.

Відповідно до довідки № 76 від 24 грудня 2019 року у період з 30 січня 1987 року по 28 вересня 1987 року ОСОБА_2 виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за професією електрослюсаря підземного ЕМС, що передбачена Списком №1, розділу 1, підрозділу, 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173, з 28 вересня 1987 року по 25 листопада 1987 року виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за посадою гірника очисного забою, що передбачена Списком №1, розділу 1, підрозділу, 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві, а саме трудовою книжкою та вищевказаними довідками підтверджено право позивача на зарахування періодів роботи з 17 серпня 1981 року по 27 грудня 1981 року, з 15 січня 1982 року по 15 вересня 1982 року, з 16 вересня 1982 року по 16 грудня 1982 року, з 17 грудня 1982 року по 04 листопада 1983 року, період проходження служби в Радянській Армії з 10 листопада 1983 року по 09 листопада 1985 року, періодів роботи з 06 грудня 1985 року по 04 січня 1987 року, з 30 січня 1987 року по 25 листопада 1987 року, з 29 грудня 1987 року по 16 серпня 1991 року, з 22 серпня 1991 року по 30 квітня 1992 року, з 11 травня 1992 року по 17 серпня 1994 року до пільгового стажу за Списком №1, а тому рішення управління № 84 від 04 грудня 2019 року підлягає скасуванню.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи та призначити позивачу пенсію з моменту подання заяви від 02 грудня 2019 року задоволенню не підлягають, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме – мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вчинення відповідачем наведених дій є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити частково позовні вимоги позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 84 від 04 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 17 серпня 1981 року по 27 грудня 1981 року, з 15 січня 1982 року по 15 вересня 1982 року, з 16 вересня 1982 року по 16 грудня 1982 року, з 17 грудня 1982 року по 04 листопада 1983 року, період проходження служби в армії з 10 листопада 1983 року по 09 листопада 1985 року, періоди роботи з 06 грудня 1985 року по 04 січня 1987 року, з 30 січня 1987 року по 25 листопада 1987 року, з 29 грудня 1987 року по 16 серпня 1991 року, з 22 серпня 1991 року по 30 квітня 1992 року, з 11 травня 1992 року по 17 серпня 1994 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір у розмірі 420,40 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України та у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 84 від 04 грудня 2019 року про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 02 грудня 2019 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 17 серпня 1981 року по 27 грудня 1981 року, з 15 січня 1982 року по 15 вересня 1982 року, з 16 вересня 1982 року по 16 грудня 1982 року, з 17 грудня 1982 року по 04 листопада 1983 року, період проходження служби в армії з 10 листопада 1983 року по 09 листопада 1985 року, періоди роботи з 06 грудня 1985 року по 04 січня 1987 року, з 30 січня 1987 року по 25 листопада 1987 року, з 29 грудня 1987 року по 16 серпня 1991 року, з 22 серпня 1991 року по 30 квітня 1992 року, з 11 травня 1992 року по 17 серпня 1994 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 31 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко