Рішення № 88523584, 31.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року Справа № 160/37/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2533 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 02.01.2020 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2533, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2533 щодо непроведення нарахування та виплати у період з 01.01.2017 по 21.09.2018 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину А2533 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 21.09.2018;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2533 щодо непроведення 21.09.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України;

- зобов`язати Військову частину А2533 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 22.09.2018 по день постановлення місцевим адміністративним судом рішення у даній справі.

2. Ухвалою суду від 08.01.2020:

- прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито позовне провадження в адміністративній справі № 160/37/20;

- призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

- сторонам встановлені строки для подання заяв по суті спору;

- від позивача витребувано копії: наказу про прийняття на службу; додатків, наданих до відповіді від 17.10.2019 № 350/172/1/752/пс на адвокатський запит.

3. 27.01.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з доказом його направлення позивачу.

4. 31.01.2020 засобами поштового зв`язку від позивача до канцелярії суду надійшли витребувані судом документи.

щодо строків розгляду справи

5. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що обґрунтованість тривалості провадження завжди повинна оцінюватися в світлі обставин справи з посиланням на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади а також те, що було головним для заявника в спорі.

6. Справа є важливою для позивача та вимагала особливої ретельності, чим обумовлена тривалість її розгляду.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

7. У вересні 2018 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас та знятий з усіх видів грошового забезпечення.

8. Відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 21.09.2018, яка, у свою чергу, призвела до порушення його законних прав та інтересів в частині непроведення своєчасного розрахунку при звільненні зі служби.

9. Індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення та є однією з гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

10. 11.09.2019 уповноваженим представником позивача було надіслано адвокатський запит № 555, на який отримано відповідь від 17.10.2019 № 350/172/1/752/пс про відсутність фінансового ресурсу, закладеного Міністерством оборони України в кошторисі даної військової частини на 2016-2018 роки на виплату індексації за відповідні періоди.

11. Позивач вважає непроведення з вини відповідача розрахунку з ним у зазначені строки підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

12. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 та статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зазначене підтверджено роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 04.07.2017 № 220/5140, від 08.08.2017 № 78/0/66-17.

13. Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.

14. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року – лютому 2018 року у Міноборони не було.

15. Розрахунок при звільненні з військовослужбовцем проводиться до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, тому всі вимоги, що стосуються виплати повинні висуватися до видачі наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та зняття з усіх видів забезпечення.

16. У відповідача відсутній обов`язок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку статті 117 КЗпП, оскільки норми такої статті не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

17. Така правова позиція відповідача викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

18. На підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.09.2018 № 484 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які служили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

19. Наказом командира Військової частини А2533 від 21.09.2018 № 224 підполковника ОСОБА_1 виключено з 21.09.2018 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

20. У зв`язку із представництвом інтересів позивача на ім`я командира Військової частини А2533 був направлений адвокатський запит від 11.09.2019 за вих. № 555 із проханням повідомити про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2017 по 21.09.2018.

21. Листом від 17.10.2019 за вих. № 350/172/1/752/пс за результатами розгляду адвокатського запиту відповідач повідомив про те, що індексація грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період проходження військової служби у Військовій частині А2533 не здійснювалась на підставі роз`яснюючи документів стосовно порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення у ЗС України. Також зазначив, що у роз`ясненні від 30.03.2018 № 350/147/2/1101 міститься розпорядження виплачувати індексацію грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України з квітня 2018 року після надходження відповідного фінансування за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка. Таке перевищення фактично відбулось лише в листопаді 2018 року (роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 21.11.2018 № 248/7939). Таким чином, індексація грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 21.09.2018 не здійснювалась.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

24. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

25. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282-ХІІ).

26. Статтею 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

27. Згідно частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

28. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина п`ята статті 2 Закону № 1282-ХІІ).

29. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша статті 4 Закону № 1282-ХІІ).

30. Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

31. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону № 1282-ХІІ).

32. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

33. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

34. Згідно із абзацом п`ятим пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру:

- грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

35. Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню:

- підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

36. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

37. Згідно із абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

38. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

39. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

40. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

41. Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

щодо індексації грошового забезпечення

42. Суд погоджується з доводами позивача щодо порушення його права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 21.09.2018.

43. Сума індексації грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

44. Проте, як встановлено з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, позивачу за період з 01.01.2017 по 21.09.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялись.

45. Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує посиланням на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України.

46. Суд зауважує, що подібні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Відповідач має діяти відповідно до Закону № 1282-ХІІ, вимоги якого є обов`язковими, а не керуватися зазначеними роз`ясненнями, які не є нормативними документами.

47. Відповідно до положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

48. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

49. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17 та від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17.

50. При цьому, не може визнаватися правомірною відмова відповідача у нарахуванні та виплаті сум індексації з мотивів відсутності коштів на такі потреби.

51. У пункті 23 рішення в справі «Сук проти України» (№ 10972/05, від 10.06.2011) Європейський суд з прав людини вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

52. Отже, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, у тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

53. Відтак, бездіяльність відповідача в частині непроведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2017 по 21.09.2018 є протиправною, а тому задоволенню підлягає й похідна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

щодо остаточного розрахунку при звільненні

54. Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116, 117 КЗпП України.

55. Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

56. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Однак, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

57. Отже, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення. При цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

58. Судом встановлено, що відповідачем при припиненні з ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби останньому не виплачено усіх належних йому сум, адже при розрахунку таких сум відповідачем не було проведено індексації грошового забезпечення, що отримував позивач.

59. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у непроведенні 21.09.2018 остаточного розрахунку при звільненні позивача зі Збройних Сил України.

60. Посилання відповідача у відзиві на непоширення на спірні правовідносини положень Кодексу законів про працю України суд оцінює критично з огляду на те, що за загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

61. Слід зауважити, що положення трудового законодавства, у тому числі і Кодексу законів про працю, не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні (припинення контракту про проходження військової служби) військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.

62. Доводи відповідача про те, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, суд не приймає до уваги, оскільки вказані правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у вказаній справі виникли не у порядку виконання судового рішення, а у зв`язку з невиплатою з вини відповідача належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

63. Посилання відповідача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17 є безпідставними, оскільки рішення у зазначеній справі ухвалено за інших фактичних обставин, тому висновки в цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду у зазначеній відповідачем постанові.

64. Таким чином, зважаючи на допущення протиправної бездіяльності відповідача щодо непроведення 21.09.2018 остаточного розрахунку при звільненні позивача зі Збройних Сил України, задоволенню також підлягає й вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при його звільненні, починаючи з 22.09.2018 (наступного дня після виключення із списків особового складу) до 31.03.2020 (дату ухвалення цього судового рішення).

65. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 16.01.2019 у справі № 802/1052/17-а.

VІІІ. ВИСНОВОК СУДУ

66. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

67. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

68. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

69. Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

щодо строку звернення до суду

70. Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

71. За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

72. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

73. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законодавством певних процесуальних дій.

74. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

75. Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

76. Крім того, суд зазначає, що за правилами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

77. Частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

78. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

79. Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).

80. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

81. З огляду на викладене, враховуючи, що бездіяльність відповідача щодо є триваючою, а строк позовної давності щодо захисту права на виплати грошового забезпечення не застосовується, суд приходить до висновку про відсутність пропущеного строку звернення до суду.

щодо розподілу судових витрат

82. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 07.07.2011 № 3674-VI.

83. Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

84. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини А2533 (код ЄДРПОУ 26621656; вул. Січових Стрільців, 147, м. Дніпро, 49069) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

85. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2533 щодо непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 21.09.2018.

86. Зобов`язати Військову частину А2533 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 21.09.2018.

87. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2533 щодо непроведення 21.09.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України.

88. Зобов`язати Військову частину А2533 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 22.09.2018 по 31.03.2020.

89. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Верба