Рішення № 88523377, 31.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 березня 2020 р. Справа № 120/364/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

30.01.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернулись в суд з адміністративним позовом, в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначали, що 06.12.2019 року звернулись із заявою до Калинівського районного відділу ДМС України у Вінницькій області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року.

Однак, за результатом розгляду заяв, відповідач листами від 09.01.2020 року №0521-10/0521.1-20 відмовив у видачі таких паспортів. Не погоджуючись із такими діями органу Державної міграційної служби, позивачі звернулись з цим позовом до суду, в якому просили:

- визнати дії Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо не оформлення паспорту неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у формі паспортної книжечки, відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ - протиправними;

- зобов`язати юридичну особу, Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області - організувати роботу з оформлення та видачі неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 паспортів громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

- зобов`язати територіальний підрозділ, Калинівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати бланки паспортів громадян України неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних;

- зобов`язати відповідачів вести паспортний облік відносно неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за прізвищем іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації без використання цифрового ідентифікатора особи, без внесення інформації про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.02.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що Постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» Документ 2503-ХІІ, поточна редакція від 01.01.2019 року, на яку посилається позивач, у п.2 зазначено, що Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а саме ч. 2 ст. 21, кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Частина 4 вищевказаного закону зазначає, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Тобто, видати паспорт ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 - неможливо, оскільки немає жодного законного положення, що дозволило чи урегульовувало б зазначену процедуру.

Крім того, п.3 Розділу І Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 за № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 визначає, що оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі яка досягла 16-річного віку.

У разі зверненням до територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області або його територіального підрозділу із заявою та повним переліком документів, які передбачені Тимчасовим порядком - 456, та при досягненні відповідного віку, а саме 16 років, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 було б задоволено заяви та оформлено паспорти громадянина України зразка 1994 року, а відтак територіальний підрозділ УДМС України у Вінницькій області не приймав рішень, в тому числі відмови в оформленні паспорта громадянина України зразка 1994 року, які б могли порушити їх права, свободи або законні інтереси, а отже відповідний позов є безпідставний не обґрунтований, та такий що не підлягає задоволенню.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.

10.02.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачі підтримали позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи відмовлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.

03.12.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , як законні представники своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , відповідно, звернулись із заявою до Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ. При цьому, до заяви додано Свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , по дві фотокартки 35х45 мм. та власноруч заповнені заяви на видачу паспорта.

09.01.2020 року Калинівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області листами № 0521-10/0521.1-20 повідомив заявників, що за відсутності відповідного рішення суду, правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, паспорт зразка 1994 року відсутні, оскільки паспорт такого зразку видається з 16-річного віку.

Не погоджуючись із такою відповіддю та вважаючи, що неповнолітні діти мають право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI) документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України. Згідно частини 3 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Згідно з ст. 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до п. 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Згідно з п. 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з п. 3 Постанови № 302 установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302" (далі - Постанова № 398), до Постанови №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 року №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456).

Згідно п.1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, що 03.12.2019 року батьки неповнолітніх дітей, позивачів у справі, подали заяву до Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та відмови від отримання паспорта у формі картки. В додатках до заяви вказано: Свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , по дві фотокартки 35х45 мм. та власноруч заповнені заяви на видачу паспорта.

У листах від 09.01.2020 року відповідач, посилаючись на Порядок №456 вказує, що за відсутності відповідного рішення суду, відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

При цьому, у відзиві на позов відповідач зазначає, що Калинівський районний відділ Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області вважає, що фактично ніяких порушень прав позивачів не було, оскільки надані письмові відповіді з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки інформація вказана у листах від 09.01.2020 року стосуються тих випадків, коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Вказані обставини дають підстави для висновків, що лист від 09.01.2019 року є відмовою у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

При цьому, питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18, провадження № 11-460заі18) позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Відділу Управління Державної міграційної служби у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII; зобов`язано Відділ Державної міграційної служби оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII.

Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

При цьому, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд наголошує, що п. 3 Постанови № 2503-ХІІ передбачає, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185" від 12.06.2013 року № 415 відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України" від 04.06.1994 року № 353, якою затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).

Згідно з п.13 Постанови № 2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Положення п.13 Постанови № 2503-ХІІ не містять вимоги про обов`язок надання відповідного рішення суду щодо оформлення паспорта у формі книжечки.

На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 13.04.2012 року №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018 року. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою № 2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило принципу верховенству права.

При цьому, до заяви про видачу паспорта у формі книжечки від 03.12.2019 року позивачами додано свідоцтва про народження та по дві фотокартки розміром 35х45 мм., тобто всі документи визначені п. 13 Постанови № 2503-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про протиправність дій Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, що полягали у відмові в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Визначаючись щодо способу захисту порушених прав вказаних осіб, суд також враховує вищезазначене рішення суду касаційної інстанції.

Так, у зразковій справі позивач просив суд визнати протиправною відмову Відділу УДМС у видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до цього Положення, без передачі будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Водночас за результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання територіального органу УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.

Відтак суд не вбачає підстав для прийняття іншого рішення у цій справі.

Враховуючи те, що Калинівський районний відділ Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області не має статусу юридичної особи, з метою забезпечення виконання судового рішення, суд доходить висновку про необхідність покладення обов`язку з видачі позивачам паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що паспорт громадянина України у формі книжечки видається після досягнення 16-річного віку, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно п.3 Розділу І Порядку №456 оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: 1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Разом з тим, ч.2 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією із ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

В свою чергу, Постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій.

Питання застосування нормативно-правових актів, виданих одним і тим же органом, які мають різну юридичну силу та не узгоджуються між собою, відображені у листі Міністерства юстиції від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", у якому зазначено, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

Аналогічний висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №9901/938/18.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти обґрунтованого висновку, що в даному випадку до спірних правовідносин, застосуванню підлягає ч.2 ст.21 Закону № 5492-VI, якою передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідачів видати паспорт без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, вести паспортний облік за раніше встановленими формами (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації), без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи (у тому числі за серією та номером паспорта), без внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі його персональних даних, з огляду на наступне.

Порядок видачі паспорта у формі паспортної книжечки, інформація, що вноситься до паспорта, порядок її внесення визначаються Положенням про паспорт № 2503-XII і суд своїм рішенням не може встановлювати щось інше, ніж те, що передбачено цим Положенням.

Крім того, оскільки процедура ведення паспортного обліку ще не відбулась, вимоги позивачів до вчинення відповідачами дій у майбутньому, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права в майбутньому.

Також суд враховує, що при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру, що додатково вказує на безпідставність позовних вимог в цій частині.

Зазначені висновки суду також підтверджуються постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, про що у позовній заяві просять позивачі, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 КАС України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене та виходячи з принципу обов`язковості судових рішень суд доходить висновку, що обставини цієї справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Відповідно до положень КАС України, судові витрати у цій справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області щодо відмови у видачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Вікторовичу, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Калинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Вікторовичу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 );

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 );

Позивач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 );

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ( вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37836770);

Відповідач: Калинівський районний відділ Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області ( вул. В. Нестерука, 64, м. Калинівка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37836770).

Рішення в повному обсязі виготовлене 31.03.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович