Рішення № 88523113, 19.03.2020, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/604/19

Провадження № 2/506/33/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2020 року с.м.т. Окни

19 березня 2020 року Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

представника позивача адвоката Шкромиди Ю.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

у сумі 14240 грн.,

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2019 року позивач через свого представника звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості та штраф за прострочення платежу за кредитним договором № 27.02.2019- 010001031 у розмірі 14240, 00 грн., а крім того, стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 921 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що 07 березня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07.03.2019-10000056, в електронному вигляді, відповідно до умов якого, договір було укладено на строк до одного місяця, а кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 20.03.2019 року та платою за користування кредитом у розмірі 2 400 грн., чим виконав свої зобов`язання своєчасно та у повному обсязі.

19 березня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19.03.2019-10000095, в електронному вигляді, з аналогічними умовами. За заявою позичальника про перекредитування/ зарахування від 19 березня 2019 року та на підставі ст.601 ЦК України сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 8000 грн. за кредитним договором №19.03.2019 - 10000095 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 8000 грн. за кредитним договором №07.03.2019-10000056 від 07 березня 2019 року.

27 березня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.03.2019-010001031, в електронному вигляді, з аналогічними умовами. . За заявою позичальника про перекредитування/ зарахування від 27 березня 2019 року та на підставі ст.601 ЦК України сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 8000 грн. за кредитним договором № 27.03.2019-010001031 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 8000 грн. за кредитним договором №19.03.2019 - 10000095 від 19 березня 2019 року.

Позивач зазначав, що відповідно до п.п.4.1 договору позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування ними шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: повернення кредиту до 10 квітня 2019 року; проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований; штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Позивачем та відповідачем строки повернення кредиту та процентів не переносились. До часу звернення до суду відповідач не сплатив позивачу заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку №1 до позовної заяви, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання.

Позивач зазначив, що сума штрафу, на яку має право позивач та яку відповідач повинен сплатити позивачу, становить 41164,80 грн. відповідно до розрахунку, наведеного у додатку №1 до позовної заяви, однак в даній позовній заяві позивач просить стягнути лише частину штрафу у розмірі 4000 грн., що не є відмовою позивача від права на стягнення іншої частини штрафу у майбутньому.

Посилаючись на зазначені обставини ,позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 27 березня 2019 року № 27.03.2019-010001031 в сумі 14240 грн.

22 листопада 2019 року було відкрите провадження та ухвалено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження .

Ухвалою суду від 20 грудня 2019 року відповідно до п.2 ч.4 ст. 277 ЦПК України було задоволено клопотання відповідача про слухання справи в порядку загального позовного провадження.

20 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.12.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не доведено факт виникнення зобов`язань між сторонами за кредитним договором №27.03.2019-010001031 , не надано належних доказів того, що саме відповідачем було застосовано будь-яким способом ідентифікатор (смс повідомлення з кодом 5586), зокрема, відсутні докази отримання відповідачем будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Повідомлення системи «FONDY» ,на яку посилається позивач, як на підтвердження надання відповідачу грошей ,не містить жодних ідентифікуючих даних про клієнта ,а із фрагментів номеру карти , що відображена у даному повідомленні , неможливо встановити належність карти саме відповідачу.

Також позивач, на думку відповідача , не надав ніяких документів, які підтверджують будь-які операції з коштами.

10.01.2020 року надійшла відповідь на відзив , згідно з яким позивач стверджував, що отримання та користування відповідачем кредитними коштами підтверджені належними та допустимими доказами , що договір між позивачем та відповідачем відповідає вимогам цивільного законодавства до правочинів, укладених у сфері електронної комерції; позивач здійснив всі дії, необхідні для надання позики відповідачу, зокрема ,сплативши суму позики на картковий рахунок відповідача; договір підписаний двома підписами : одноразовим ідентифікатором та аналогом власноручного підпису відповідача, як відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» ,так і відповідно до ст. 207 ЦК України; усі істотні умови електронного кредитного договору містяться у заявці та оферті, з якою відповідач ознайомився та до якої позивач забезпечив безперешкодний доступ відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Матеріали справи містять копії квитанцій, які вказують на часткове погашення заборгованості ,і це, на думку, представника позивача, доводить факт визнання відповідачем заборгованості перед товариством. Крім того, спірний кредитний договір укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Квитанція про перерахунок коштів за кредитним договором відповідає вимогам законодавства про електронні платіжні документи.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, дав пояснення, аналогічні вищевикладеному , посилаючись при цьому на те, що між позивачем та відповідачем вже тривалий час склалися відносини щодо укладення договорів позики ,і щоразу такі договори укладалися аналогічним способом і при цьому жодних заперечень зі сторони відповідача не було.

Відповідач в судовому засіданні змінив свою позицію, викладену у відзиві на позов, і визнав позов частково ,пояснивши, що він дійсно отримав на свою картку на початку березня 8000 грн , але йому було невідомо , від кого саме він отримав такі гроші. Він ці гроші використав , а потім все ж таки намагався повернути гроші , сплативши частково двома платіжками від 19 березня 2019 року та від 27 березня 2019 року , про що і свідчать квитанції на 2080 грн та 1280 грн відповідно. Саме тому він і визнає позов лише у розмірі залишку , як він вважає, помилково перерахованих коштів - 4 640 грн. При цьому відповідач стверджував ,що договорів від 07 березня,19 березня,27 березня 2019 року він з позивачем не укладав ,а що стосується смс з ідентифікаторами, то позивачем не надано доказів того ,що він особисто ними підписував вищевказані договори.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.

Судом були встановлені такі факти та відповіді їм правовідносини.

07 березня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07.03.2019-10000056, в електронному вигляді, з використанням зразків підписів, відповідно до умов якого, договір було укладено на строк до одного місяця, а кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 20.03.2019 року та платою за користування кредитом у розмірі 2 400 грн., чим виконав свої зобов`язання своєчасно та у повному обсязі. (а.с.9-10).

Відповідно до п.5.4. кредитного договору у випадку невиконання / неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором, кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору ,у разі несплати кредиту та/або процентів у строки, встановлені договором, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів до позичальника може бути застосований штраф згідно з п.5.4. кредитного договору.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та видав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією від 07 березня 2019 року №135770819 (а.с.11).

19 березня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір № 19.03.2019-10000095 з використанням зразків підписів у електронній формі, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. для зарахування вимог про видачу кредиту у такому ж розмірі за кредитним договором від 07.03.2019 року №07.03.2019-10000056 зі сплатою відсотків у розмірі 28% за 14 календарних днів у сумі 2240 грн. ,із строком виконання - до 02.04.2019 року. / а.с.15-16/

За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 19 березня 2019 року та на підставі ст.601 ЦК України сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 8000 грн. за кредитним договором №19.03.2019 - 10000095 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 8000 грн. за кредитним договором №07.03.2019-10000056 від 07 березня 2019 року.

27 березня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.03.2019-010001031, в електронному вигляді, з використанням зразків підписів у електронній формі, з аналогічними умовами, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. для зарахування вимог про видачу кредиту у такому ж розмірі за кредитним договором від 19.03.2019 року № 19.03.2019-10000095 зі сплатою відсотків у розмірі 28% за 14 календарних днів у сумі 2240 грн., із строком виконання - до 10.04.2019 року. /а.с. 20,21/.

За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 27 березня 2019 року та на підставі ст.601 ЦК України сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 8000 грн. за кредитним договором № 27.03.2019-010001031 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 8000 грн. за кредитним договором №19.03.2019 - 10000095 від 19 березня 2019 року.

Відповідно до заявок від 07.03.2019 року,19.03.2019 року, 27.03.2019 року , які є невід`ємними частинами пропозиції про укладення кредитних договорів (оферти), з якими позичальник ознайомився у ті ж дати , ОСОБА_1 , відповідно до вищезазначених кредитних договорів ,надавалися кредити в сумі по 8000 грн щоразу. Вказані заявки підписані електронним підписом та одноразовим ідентифікатором, який був направлений на телефон відповідача.

Відповідно до пункту 5.4. договору № 27.03.2019-010001031 від 27 березня 2019 року, у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2% починаючи від 2% у перший день невиконання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, а саме, заборгованість за кредитом у розмірі 8000 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 2 240 грн., а також штраф за період з 11.04.2019 по 28.10.2019 у розмірі 41164,80 грн., який розрахований відповідно до пункту 5.4. кредитного договору з урахуванням кількості днів невиконання зобов`язання - 201 дні.

Тобто, окрім суми заборгованості за кредитом у розмірі 8 000 грн 00 коп. та процентів за користування кредитом у розмірі 2 240 грн , позивач просив стягнути з відповідача на свою користь також штраф, однак лише його частину у розмірі 4000 грн.,що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ст. 13 ЦПК УКраїни.

Вказані обставини підтверджуються наданим позивачем розрахунком заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом .

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу ,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частини 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою ст.129 Конституції України..

Положеннями ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд же оцінює докази у їх сукупності у відповідності до вимог ЦПК України.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1статті 81 ЦПК України).

Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 27.03.2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 27.03.2019-010001031 від 27 березня 2019 року в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідач у передбачений законом 14-денний строк, тобто до 10.04.2019 року заборгованість не повернув.

Посилання відповідача на те ,що жодних договорів він не укладав, спростовується наданими позивачем доказами.

Так, на підтвердження укладення електронного кредитного договору № 27.03.2019-010001031 від 27 березня 2019 року ТОВ «Споживчий центр» було надано суду «Log File» з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі (а.с. 9).

Також суду надано довідку від 09 січня 2020 року, яка містить дані про те, що фінансовий номер телефону , вказаний позичальником у договорі, укладеному у простій письмовій формі у відділенні Товариства , співпадає з номером телефону, який був використаний при укладенні електронного кредитного договору № 27.03.2019-010001031 від 27 березня 2019 року та цифри в CMC-повідомленні співпадають з цифрами, введеними в поле підпису одноразовим ідентифікатором під акцептом. При вході в особистий кабінет позичальника був використаний пароль позичальника, (а.с. 8).

Згідно довідки ТОВ «Старт-Мобайл» від 03 січня 2019 року, CMC-повідомлення з кодом підтвердження « F5596» було надіслано 27 березня 2019 року на номер абонента НОМЕР_1 о 21:11:58, тоді як із роздрукованого електронного кредитного договору № 27.03.2019-010001031 вбачається, що при його укладенні був використаний саме код підтвердження «« F5596» (а.с.20).

Заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) були підписані відповідачем двома способами, а саме одноразовим ідентифікатором, отриманим останнім на належний йому номер телефону, та за допомогою аналогу власноручного підпису позичальника (факсимільного відтворення підпису), право на використання якого та його зразок були передбачені у пункті 11.1. кредитного договору № 19.07.2018-100002948 від 20 липня 2018 року, який укладений сторонами у простій письмовій формі (а.с. 20, 70-71).

При цьому слід зазначити , що в укладеному між сторонами кредитному договорі №19.07.2018-100002948 від 20 липня 2018 року вони визначили, що відповідач зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати засоби факсимільного відтворення його підпису та/або номер телефону, зазначений в даному договорі (пункт 11.11).

Відповідач же не заперечував , що вказаний номер телефон і до цього часу належить йому , як і не заперечував , що картка АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_2 належить йому особисто, а ТОВ «Споживчий центр» саме на цю картку і перерахувало кошти.

У довідці ТОВ ФК «Елаєнс» від 08 січня 2020 року зазначений цей самий номер картки з відповідним картковим рахунком/ а.с.58/

Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору №27.03.2019-010001031 від 27 березня 2019 року, обов`язок по перерахуванню коштів вважається виконаним з моменту списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора.

Таким чином, кредит у розмірі 8000 грн був безготівково перерахований ОСОБА_1 на його картку в АТ «ОТП Банк» та вказаний платіж пройшов успішно (а.с. 17- 21,58,107, ).

Відповідно до ухвали суду від 22 січня 2020 року про витребування доказів АТ «ОТП Банк» було надано інформацію щодо клієнта ОСОБА_1 та була підтверджена належність відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_3 / картка № НОМЕР_2 , а також надана виписка по його картковому рахунку, з якої вбачається, що 07 березня 2019 року відповідачу надійшло 8000 грн (а.с. 119-120).

Після отримання вказаних коштів відповідач у дату, коли укладав наступний договір від 19 березня 2019 року, яким здійснювалося перекредитування попереднього договору від 07 березня 2019 рік через особистий кабінет з власної картки № НОМЕР_2 сплатив позивачу 2080 грн, що орієнтовно відповідає сумі нарахованих відсотків на користування коштами, а в подальшому у дату, коли укладав наступний договір від 27 березня 2019 року, яким здійснювалося перекредитування попереднього договору від 19 березня 2019 рік через особистий кабінет з власної картки № НОМЕР_2 сплатив позивачу 1280 грн, що орієнтовно відповідає сумі нарахованих відсотків на користування коштами.

При цьому у опису призначення платежів було вказано відповідно « сплата по договору №07.03.2019-10000056» та « сплата по договору № 19.03.2019-10000095»/ а.с.66,76/

Слід зауважити , що підписання договорів одноразовим ідентифікатором по часу співпадає з часом перерахування відповідачем коштів на рахунок позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що йому невідому ,чому саме у платіжках , які здійснювалися ним з його ж картки , вказане саме такі призначення платежів , однак суд з правомірною критичністю ставиться до такої позиції сторони відповідача, враховуючи , що при перерахуванні коштів з власної картки призначення платежу зазначає саме особа, яка здійснює такій платіж.

Отже, встановивши фактичні обставини справи та давши їм належну правову оцінку, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про те, що кредитний договір № 27.032019-010001031 був підписаний саме відповідачем ОСОБА_1 27 березня 2019 року у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті ТОВ «Споживчий центр», який отримав на свій мобільний телефон.

Враховуючи наведене, оскільки позичальник підписав кредитний договір у встановленому законом порядку і формі, зазначивши про своє бажання перекретитуватися за кредитним договором № 19.03.2019-10000095» , суд вважає, що сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку, який не є нікчемним, тому наявні усі правові підстави для стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням умов цього правочину.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530, ст.610, ч.1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідач презумпцію правомірності правочину, встановлену у статті 204 ЦК України, не спростував, кредитний договір є дійсним та підлягає виконанню його сторонами, а будь-яких доказів на спростування факту укладення кредитного договору і отримання зазначених коштів суду не надано.

Всі інші доводи відповідача зводяться до суб`єктивної переоцінки встановлених судом обставин , при цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною )

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону, умови договору та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку , що з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № № 27.032019-010001031 від 27 березня 2019 року у загальному розмірі 14 240 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 8000 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 2 240 грн. та штраф у розмірі 4000 грн., а тому позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України ,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, так як суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог , то з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 612, 615 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265, 280 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 14240 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №27.03.2019-010001031 в розмірі 14240 грн. (з них: тіло кредиту - 8000 грн., відсотки за користування кредитом - 2240 грн., штраф - 4000 грн.) та судовий збір в сумі 1921 грн., а всього стягнути - 16161 грн.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 березня 2020 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко