Ухвала суду № 88520474, 26.03.2020, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1044/20

Провадження № 2/577/531/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2020 р.

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Кравченко В.О. ознайомившись з позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Сумській області, КП “Конотопське МБТІ” про зобов”язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернувся до суду з позовом, у якому просить зобов”язати Конотопську міську раду повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 , в оренду з урахуванням висновків експерта Сумського відділення ХНДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса експертного будівельно-технічного дослідження №127 від 14.02.2020 року.

За ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду від 18.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено до судового розгляду на 09:00 год. 29.04.2020 року.

Вважаю, що провадження у справі відкрито помилково, а тому підлягає закриттю внаслідок того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказаний висновок зроблений виходячи із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Тобто, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

За приписами ч. 8 ст. 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій – третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

Отже, при прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах, тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у подібних справах, зокрема у постановах: від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 30.05.2018 р. у справі № 826/5737/16 та від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17.

З огляду на викладене провадження у справі відкрито помилково, а тому підлягає закриттю на підставі ч.1 п.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин право позивача підлягає захисту шляхом звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Сумській області, КП “Конотопське МБТІ” про зобов”язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Роз`яснити ОСОБА_1 що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 840 грн. 40 коп. сплачений 19.02.2020 року згідно квитанції № 60_12 на рахунок: Дебет UA593516290000000001002204181; Кредит UA773516290000000002902504182, банк отримувача «Конотопське УК/Конотопський район/22030101», Код отримувача 37784555, код банку отримувача 899998, призначення платежу: *;101; НОМЕР_2 ;22030101; Суд. збір за позовом; ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання.

СуддяВ. О. Кравченко