Рішення № 88515121, 20.03.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8206/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Кайрякової К.О.

справа 466/8206/19

2/466/475/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з нерухомого майна

ВСТАНОВИВ :

09.10.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з нерухомого майна, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.01..2020р. просить суд ухвалити рішення, яким зняти арешт (заборону відчуження) з нежитлового приміщення площею 460,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 1627397346101), яке належить на праві власності ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 09.05.1997 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Бугрином І.Г., зареєстрований за №1270, та реєстраційного посвідчення №377 від 14.05.1997 року, яке видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, який накладений у виконавчому провадженні №5328850 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.11.2007 року державного виконавця Шевченківського Відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Сокальського Д.А. (реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 27593701; реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 6719802).

В обґрунтування уточнених позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 , є власником нежитлового приміщення площею 460,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 1627397346101), яке було придбане мною згідно договору купівлі-продажу від 09.05.1997 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Бугрином І.Г. (зареєстрований за №1270) та передане на підставі акта приймання-передачі №7 від 12.05.1997 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням №377 від 14.05.1997 року, яке видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №181373168 від 17.09.2019 року, яка сформована приватним нотаріусом ЛМНО Баглай Н.Б. на підставі поданої заяви від 17.09.2019 року. Запис про право власності на зазначене нежитлове приміщення до ДРРПНМ внесено 21.05.2003 року.

Із вказаної Інформаційної довідки позивач дізнався про наявність обтяження належного йому на праві власності нежитлового приміщення за реєстраційним номером 6719802 у виді заборони, яке зареєстроване реєстратором Львівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ 04.03.2008 року за №6719802, накладеної державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Сокальським Д.А. на підставі наказу господарського суду Львівської області від 04.10.2007 року №7/312-7/159. Власником нежитлового приміщення у відомостях про обтяження вказано приватне підприємство «Бойки», код 25232674, 79000, м. Львів, вул. Поліщука, 91 кв. 2 . Вказаний запис пре обтяження за №27593701 до ДРРПНМ було перенесено 22.08.2018 року.

Позивач вважає, що арешт (заборона відчуження) на нежитлове приміщення площею 460,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 1627397346101), що належить на праві власності ОСОБА_1 , який накладений державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Сокальським Д.А. у виконавчому провадженні №5328850 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.11.2007 року повинен бути знятий, виходячи з наступних міркувань.

У 2007 році господарським судом Львівської області розглядалась справа №7/312 7/159 про банкрутство приватного підприємства «Бойки». В межах розгляду вказаної справи господарським судом Львівської області було прийнято ухвалу про заборону директору ПП «Бойки» (код 25232674, 79000, м. Львів, вул. Поліщука, 91 кв. 2) відчужувати нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , про що було видано наказ від 04.10.2007 року. Вказаний наказ було подано до примусового виконання в Шевченківський ВДВС ЛМУЮ.

На підставі цього наказу, 09.11.2007 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Сокальським Д.А. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №5328850, якою накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , що належить ПП «Бойки» (боржник), яке належить позивачу на праві власності.

Станом на 26.06.2008 року приватне підприємство «Бойки», код 25232674 припинене, про що внесено відповідний запис за №14151170003020337 до ДРЮОФП, що підтверджується долученою до позовної заяви інформацією про юридичну особу.

Відтак позивач вважає, що накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нежитлове приміщення площею 460,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження №5328850, яке здійснювалось Шевченківським ВДВС ЛМУЮ, є незаконним та порушує право власності.

Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Наявність у виконавчому провадженні арешту нерухомого майна позивача без передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав, порушує право власності на це майно.

Відповідно до п. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З врахуванням вищевикладеного, позивач вимушений звернутися до суду та просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Цімко П.О. уточнені позовні вимоги підтримав повністю, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити. В останнє судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Згідно Реєстраційного посвідчення на будинок №377, виданого 14.05.1997 року ЛОУ ЖКГ «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації», нежитлове приміщення площею 460,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.05.1997 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Бугрин І.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1270 (а.с.5-6).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №181373168 від 17.09.2019 року, яка сформована приватним нотаріусом ЛМНО Баглай Н.Б. на підставі поданої позивачем заяви від 17.09.2019 року, ОСОБА_1 стало відомо про наявність обтяження належного йому на праві власності нежитлового приміщення за реєстраційним номером 6719802 у виді заборони, яке зареєстроване реєстратором Львівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ 04.03.2008 року за №6719802, накладеної державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Сокальським Д.А. на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 04.10.2007 року №7/312-7/159. Власником нежитлового приміщення у відомостях про обтяження вказано приватне підприємство «Бойки», код 25232674, 79000, м. Львів, вул. Поліщука, 91 кв. 2 . Вказаний запис пре обтяження за №27593701 до ДРРПНМ перенесено 22.08.2018 року (а.с.7-8).

Відповідно до копії наказу Господарського суду Львівської області від 04.10.2007 року №7/312-7/159 про примусове виконання рішення на виконання ухвали господарського суду від 04.10.2007 року, заборонено директору ПП «Бойки» (м. Львів, вул. Поліщука, 91/2) відчужувати нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (а.с.9).

Так, постановою заступника начальника Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Сокальського Д.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , що належить ПП «Бойки» (м. Львів, вул. Поліщука, 91/2) та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу (а.с.10).

Проте, як встановлено судом, згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 29-30.05.2008 року по справі №7/312-7/159 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута та ліквідовано юридичну особу - банкрута ПП «Бойки» код ЄДРПОУ 25232674, м. Львів, вул. Поліщука, 91/2. Припинено провадження по справі (а.с.48).

Станом на 26.06.2008 року приватне підприємство «Бойки», код 25232674 припинене, про що внесено відповідний запис за №14151170003020337 до ДРЮОФП, що підтверджується долученою інформацією про юридичну особу (а.с.11-12).

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові може звернутися до суду з позовом про зняття арешту.

Відтак, оскільки наявність арешту на належні позивачу на праві приватної власності нежитлові приміщення площею 460,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , порушує права позивача ОСОБА_1 як власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, а тому позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідач надіслав заяву про визнання позову.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,247,263,265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати арешт (заборону відчуження) з нежитлового приміщення площею 460,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 1627397346101), яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) згідно договору купівлі-продажу від 09.05.1997 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Бугрином І.Г., зареєстрований за №1270, та реєстраційного посвідчення №377 від 14.05.1997 року, яке видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, який накладений у виконавчому провадженні №5328850 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.11.2007 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Сокальського Д.А. (реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 27593701; реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 6719802).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 20.03.2020 року.

Суддя О. І. Ковальчук