Ухвала суду № 88514361, 25.03.2020, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/872/18

Провадження по справі № 1-кс/514/153/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року смт Тарутине

Слідчий суддя Тарутинського районного суду Одеської області Кравченко П.А., за участю секретаря Мельниченко Н.М., слідчого Узун-Куртогло О.І., власника майна ОСОБА_1 , адвоката - Польського М.В. розглянувши внесене в кримінальному провадженні № 12018160430000183 від 06.06.2018 року, клопотання про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

До Тарутинського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції Узун-Куртогло О.І. за погодженням прокурора Білгород- Дністровської місцевої прокуратури Бахчиванжи Є.І. про арешт майна.

Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке 06.06.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160430000183 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, відносно колишнього голови Ламбрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обґрунтовано підозрюється у службовому підробленні, а саме у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та розтраті чужого майна, вчиненої повторно, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем

03.03.2020 відповідно до ст.ст. 42, 276-278 КПК України ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 своїми неправомірними діями, що виразились у внесенні завідомо недостовірних відомостей у офіційні документи, використовуючи своє службове становище допустив розтрату чужого майна, а саме бюджетних коштів Ламбрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області на загальну суму 74 160, 50 гривень, чим спричинив збиток територіальній громаді в особі Ламбрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області на зазначену суму.

В даному випадку доцільність накладення арешту на майно є забезпечення цивільного позову, однак, обов`язковою умовою для його застосування є наявність достатніх підстав вважати, що не застосування арешту утруднить чи зробить неможливим виконання вироку в частині цивільного позову через приховування, пошкодження, псування, знищення або відчуження відповідного майна підозрюваним або іншими особами.

Отже, враховуючи розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (злочинів), з метою забезпечення цивільного позову про відшкодування шкоди, є необхідність у накладенні арешту на належне останньому майно, вартість якого є розумним та співрозмірним тим збиткам, що завдані неправомірними діями підозрюваного ОСОБА_1 .

Слідчий в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_1 та його адвокат Польський М.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Так, статтею 131 КПК України передбачено вичерпний перелік видів заходів забезпечення кримінального провадження, серед яких є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, відповідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Однак, з матеріалів кримінального провадження, наявних в розпорядженні слідчого судді вбачається, що слідчим не доведено належними та достовірними даними існування обставин, які б давали підстави для заборони відчуження, зокрема і не наведено будь-яких обставин, які б виправдовували такий ступінь втручання держави у право власності.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУ НП в Одеській області ст. лейтенанта поліції Узун-Куртогло О.І. про арешт майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2020 року.

Слідчий суддя П.А. Кравченко