Рішення № 88513362, 31.03.2020, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/367/20

Пр. 2-а/621/12/20

Рішення

іменем України

31 березня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючогосудді - Шахової В.В.,за участі секретаря - Міненко Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Змієві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Рябець Вікторії Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора УПП в Харківськійобласті Департаменту патрульної поліції Рябець В.О. про скасування постанови серії ЕАК № 2060804 від 03.02.2020 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП. Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки при розгляді справи патрульним не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки вказаного адміністративного правопорушення, докази не були надані для огляду, порушено його право на захист, а також справа розглянута на місці зупинки транспортного засобу.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених у ньому.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, також просив справу розглянути без його участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до постанови серії ЕАК № 2060804 від 03.02.2020 ОСОБА_1 03.02.2020 0 09:38 керуючи автомобілем Тойота Аурис д.н. НОМЕР_1 на 423 км а/д М-03, рухався в населеному пункті Гонтів Яр (дозволена швидкість не більше 50 км/год) зі швидкістю 76 км/год, тобто перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 26 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП

Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортни хзасобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортнихзасобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичн ідані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньогоруху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.

Відповідач на підтвердження порушення ОСОБА_1 п. 12.4. ПДР та наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП надав фотозображення з приладу TruCam, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яким здійснювалась фіксація порушення, а також диск з відеозаписом самого правопорушення та процедурою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

З вищезазначених доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми, чітко вбачається факт перевищення позивачем дозволеної швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год. Також, з відеозапису чітко вбачається, що позивачу були роз`ясненні інспектором поліції його права, в тому числі щодо права користуватися юридичною допомогою адвоката. Після роз`яснення прав, позивач зазначив, що права йому зрозумілі, при цьому будь-яких клопотань, в тому числі, щодо залучення адвоката для реалізації ним права на захист не заявляв. Інспектором поліції була роз`яснена суть обвинувачення ОСОБА_1 , пред`явлено для огляду прилад TruCam, на якому було зафіксовано факт правопорушення та повідомлено про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу, при цьому поведінка позивача свідчила про його погодження з виявленим правопорушенням та діями працівників поліції.

Таким чином, доводи позивача у позові щодо не порушення ним ПДР, порушення при цьому процедури притягнення його до адміністративної відповідальності та порушення його права на захист є необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо доводів позивача про незаконний розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі № 5-рп/2015 (надалі - Рішення) визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Також, Конституційний Суд у вказаному рішенні звернув увагу на те, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 року № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею, передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.

Суд звертає увагу, що рішення № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року прийняте Конституційним Судом України раніше Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху". Внесені зміни стосувались зокрема положень статей 33, 221, 258, 276 КУпАП.

В свою чергу, питання стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху "за місцем вчинення" чи "на місці вчинення", було доповнено та деталізовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом внесення змін в липні 2015 року, у відповідності до яких перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх

вчинення, викладений в частині 1 статті 258 КУпАП, доповнено правопорушеннями, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції у відповідності до частині 1 статті 222 КУпАП.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Таким чином, доводи позивача про недотримання відповідачем норм КУпАП та розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу, є також необґрунтованими та відхиляються судом.

За таких підстав, постанова серії ЕАК № 2060804 від 03.02.2020 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП, винесена відповідачем у межах своїх повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення підтверджується належними доказами по справі.

Отже , суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 77, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Рябець Вікторії Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення -відмовити.

Рішення може бути оскарженоповністюабочастково до Другого апеляційногоадміністративного суду через Зміївськийрайонний суд Харківськоїобласті шляхом подачіапеляційноїскаргипротягом десяти днів з дня йогопроголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складено 31.03.2020.

Суддя В.В. Шахова