Рішення № 88512052, 04.02.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5515/19

Провадження 2/206/102/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 лютого 2020 року в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

встановив:

01 жовтня 2019 року представник позивача звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , в якому він просить суд стягнути із неї заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 від 29 січня 2016 року, яка склалася станом на 11 вересня 2019 року у сумі 16247 гривень 63 копійок, та судові витрати у сумі 1921 гривня 00 копійок (а.с. 1).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між банком та ОСОБА_1 29 січня 2016 року укладено договір про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 . 09 лютого 2016 року між ними укладено додаткову угоду № 1 до нього про відкриття кредитної лінії, відповідно до якої ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію з лімітом не більше 4000 гривень. Відповідачка зобов`язалася погашати заборгованість по кредиту та сплачувати відсотки за користування ним у терміни та на умовах, передбачених договором та додатковою угодою. Позичальник свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до кредитних коштів. Однак відповідачка своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти не повертає, відсотки за користування кредитом не сплачує. Внаслідок цього, станом на 11 вересня 2019 року, за нею утворилася заборгованість у сумі 16247 гривень 63 копійок. Тому позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у сумі 16247 гривень 63 копійок разом із судовими витратами у сумі 1921 гривні (а.с. 59-64).

Ухвалою від 30 жовтня 2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с. 73).

В судовому засіданні представник позивача Ніколайчук О.М. позов підтримала просила його задовольнити.

У судові засідання призначені 28.11.2019, 23.12.2019 та 04.02.2020 відповідач, повідомлена про дату та час судового засідання належним чином через розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова Влада» (а.с. 81), в призначені судові засідання не з`явилася, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 УПК Країни, суд розглядає дану справу без її участі в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 січня 2016 року сторони уклали договір про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 та додаткову угоду № 1 до нього про відкриття кредитної лінії від 29 січня 2016 року, за якими ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію з лімітом не більше 4000 гривень (а.с. 12-25).

Позичальниця зобов`язалася сплачувати заборгованість по кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитом, однак свої обов`язки не виконує. Станом на 11 вересня 2019 року, за розрахунком банку утворилася заборгованість у сумі 16247 гривень 63 копійок, яка складається із: простроченої заборгованості по кредиту у сумі 3996 гривень 24 копійок, заборгованості за відсотками у сумі 4574 гривень 05 копійок, пені за прострочення боргу у сумі 3312 гривень 50 копійок, пені за прострочення відсотків у сумі 2244 гривень 68 копійки, інфляційних втрат за прострочення боргу у сумі 1085 гривень 26 копійок, інфляційних втрат за прострочення суми боргу за відсотками у сумі 519 гривень 85 копійок, 3% річних від прострочення боргу у сумі 313 гривень 35 копійок, 3% річних від прострочення суми боргу за відсотками у сумі 201 гривень 70 копійок (а.с. 5-6).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори й інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту.

З наданого розрахунку вбачається, що відповідача перед позивачем дійсно утворилася заборгованість за користування кредитом, однак суд не погоджується, що саме зазначена сума в розмірі 16247,63 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позивачем не надано жодного підтвердження звідки утворилася сума боргу в розмірі 3 проценти річних від простроченої суми заборгованості на суму 313,35 грн. та три проценти річних від простроченої суми боргу за процентами, оскільки зазначені умови при укладанні договору між позивачем та відповідачем від 29.01.2016 року не були передбачені в договорі, а отже не підлягають стягненню.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, позивач зокрема просить суд стягнути із відповідача витрати від інфляції за прострочення сплати основного боргу – 1085,26грн., витрати від інфляції за прострочення сплати процентів – 519,85 грн., заявляючи при цьому вимоги і про стягнення пені.

Відповідно до ч 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вище викладеного, оскільки договором № 8012155365 від 29 січня 2016 року, та додатковим договором передбачені відсотки то три проценти річних та витрати від інфляції не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку з такими обставинами, вимоги позивача в частині стягнення із відповідача витрати від інфляції за прострочення сплати основного боргу – 1085,26грн., втрати від інфляції за прострочення сплати процентів – 519,85 грн., задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення простроченої заборгованості по кредиту – 3996,24грн., простроченої заборгованості за процентами – 4574,05грн., пені за прострочення основного боргу – 3312,50грн., пені за прострочення процентів – 2244,68 грн., в іншій частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03125, вул.. Антоновича, 127, м. Київ, ЄДРПОУ 00032112) заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 від 29.02.2016 року, станом на 11.09.2019 року в розмірі 14127 (чотирнадцять тисяч сто двадцять сім) гривень 47 копійок, що складається з простроченої заборгованості по кредиту 3996,24 грн., простроченої заборгованості за процентами 4574,05грн., пені за прострочення основного боргу 3312,50 грн., пені за прострочення процентів 2244,68 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «державний експортно-імпортний банк України» (03125, вул. Антоновича, 127, м. Київ, ЄДРПОУ 00032112) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення, апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 березня 2020 року.

Суддя А.О. Сухоруков