Рішення № 8851058, 08.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2010 Справа № 3/44-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТМ", м. Миколаїв

до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот"- "Херсонський суднобудівний-судноремонтний завод ім.Комінтерна", м. Херсон

про стягнення 166015 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Константінов Є.О. представник дов. б/н від 16.10.2009 р.;

від відповідача - Заремба М.В. представник дов. № 07/01-03/98 від 24.12.2009 р. (в судове засідання 08.04.2010р. не прибув).

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТМ" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот" - "Херсонського суднобудівного - судноремонтного заводу ім. Комінтерна" (відповідач) 166016 грн. 04 коп. боргу за виконані в межах договору підряду від 16.06.09р. № 05-26/1 ремонтні роботи по заміні металоконструкцій на теплоході "VELES", з яких 146364 грн. 66 коп. основного боргу, 11934 грн. 46 коп. пені, 5909 грн. 60 коп. інфляційних збитків та 1806 грн. 32 коп. річних.

          Позовні вимоги позивач (виконавець) обґрунтовує невиконанням грошових зобов'язань за договором відповідачем (замовником) у повному обсязі, що змусило ТзОВ "ВТМ" звернутися за захистом своїх майнових прав до суду.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Відповідач відзиву на позов не надав ні на вимогу ухвали суду від 26.02.2010 року ні на вимогу ухвали суду від 18.03.2010 року. Представник відповідача заперечує проти позову, просить відкласти розгляд справи на іншу дату, обґрунтовуючи своє клопотання зверненням з позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області про визнання недійсним договору.

          В судовому засіданні 1 квітня 2010 року оголошувалась перерва до 8 квітня 2010 року до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

                                                  в с т а н о в и в:

          16 червня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 05-26/1 (далі –Договір), предметом якого є ремонтні роботи по заміні металоконструкцій на теплоході

"VELES ", виконати які зобов'язався позивач (виконавець), а відповідач (замовник) прийняв обов'язок оплатити роботи в порядку, визначеному договором.

          За своєю правовою природою характер даного договору відповідає приписам ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, тобто є договором підряду.

          8 липня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №05-35 до Договору № 05-26/1 від 16.06.2009 р. (а.с.25) –(далі –Додаткова угода №1).

          20 липня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №05-35-3/2 до Договору № 05-26/1 від 16.06.2009 р. (а.с.24) –(далі –Додаткова угода №2).

За умовами договору позивач (підрядник) зобов'язався (з урахування умов Додаткової угоди №2) виконати зварювальні роботи у трюмах № 2, 3 на теплоході " VELES ".

          Відповідно до умов Додаткової угоди №2 (п.2.1 договору) договірна вартість робіт складає 37,00 грн. в т.ч. ПДВ за 1 н/час за умови забезпечення видатковими матеріалами (окрім зварювальної проволоки, вугільних електродів) з урахуванням відшкодування їх вартості. Кількість відпрацьованих н/часов по факту. Кінцева вартість виконаних робіт визначається актом прийому - передачі таких робіт, складеним після їх фактичного виконання (п.2.3. договору.).

          За умовами п.3.1 договору, оплата здійснюється замовником в наступному порядку:

1-й платіж –авансовий у розмірі 20 % від початкової вартості ремонту на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання акту початку робіт, 2-й платіж –кінцевий розрахунок протягом 10-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

          Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору відповідачем платіжним дорученням №10279 від 2 липня 2009 року перераховано позивачу грошові кошти в сумі 19625,00 грн.

Відповідно до акту прийомки підрядних робіт (а.с.26) підрядні роботи виконані на суму 165167,16 грн. вважаються прийнятими 10.08.2009 року. Відповідно до акту прийомки підрядних робіт (а.с.27) підрядні роботи виконані на суму 822,50 грн. вважаються прийнятими 25.08.2009 року. На думку суду, вищевказані акти є підтвердженням отримання послуг з боку відповідача.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ч.7 цієї ж статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

          За умовами ч.1 ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором за актом від 10.08.2009 р. у сумі 145542,16 грн. виник 26 серпня 2009 року, тобто на десятий банківський день після дати підписання акту; за актом від 25.08.2009 р у сумі 822,50 грн. виник 9 вересня 2009 року, тобто на десятий банківський день після дати підписання акту.

          Враховуючи викладене, грошові зобов'язання за договором підряду відповідач виконав частково, доказів погашення заборгованості за договором у сумі 143364,66 грн. відповідачем суду не надано.

          З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 146364,66 грн. боргу суд визнає обґрунтованими.

          Пунктом 6.8 договору передбачена в разі затримки оплати більш, ніж на 5 банківських днів, відповідальність замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, але не більше суми боргу.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення заявленої позивачем пені в сумі 11934,16 грн. за період з 26.08.2009 року по 18.01.2010 року (щодо боргу в сумі 145542,16 грн. за актом від 10.08.2009 р.), суд виходить із наступного.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») сума пені складає 11913,23 грн. Але судом здійснено обрахунок пені за двома актами: на суму 145542,16 грн. за період з 26.08.2009 р. по 18.01.2010 р. (пеня за 145 днів складає 11852,71 грн.) та актом на суму 822,50 грн. за період з 09.09.2009 р. по 18.01.2010 р. (пеня за 131 день складає 60,52 грн.). Оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача щодо стягнення пені частково в сумі 11852,71 грн. (за актом від 10.08.2009 року на суму 145542,16 грн.).

          Крім того, ст.625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.

          В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

          Розрахунки 5909,60 грн. інфляційних збитків та 1806,32 грн. річних, які окрім основного боргу просить стягнути позивач, останнім виконано невірно, оскільки дані зобов'язання обраховано з 21.08.2009 року, в той час як договором передбачено урахування десяти банківських днів. Днем початку нарахування річних та інфляційних збитків має бути наступний день після дня, коли зобов'язання мало бути виконане, тобто з 26.08.2009 року. Кінцевою датою нарахування річних позивач обрав 18 січня 2010 року, а інфляційні збитки обраховані по грудень 2009 року включно.          

          За розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), стягненню з відповідача за двома актами виконаних підрядних робіт підлягають річні в сумі 1743,40 грн. та інфляційні в сумі 5413,74 грн. Але, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача щодо стягнення річних частково в сумі 1734,54 грн. за період з 26.08.2009 р. по 18.01.2010 р. та інфляційні в сумі 5385,06 грн. за період з вересня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. ( тільки за актом від 10.08.2009 року на суму 145542,16 грн.).

          В решті позовних вимог в сумі 677,77 грн., з яких 81,45 грн. пені, 524,54 грн. інфляційних збитків та 71,78 грн. річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

          01.04.2010 року в судовому засіданні відповідачем надано заяву, в якій він просить з посиланням на ч.2 ст.232 ГК України не стягувати нараховані позивачем суми понад суму основного боргу. Суд вважає вищевказану заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки стягнення річних та інфляційних передбачено ст.625 ЦК України і є формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов»язань. Одночасно суд зазначає, що інфляційні втрати пов»язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Згідно з Роз»ясненням ВАСУ від 29.04.94. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань», 3% річних є платою саме за користування чужими грошовими коштами. У розумінні спільного листа від 03.04.97. №62-97 ВСУ і Міністерства статистики України, Роз»яснення ВАСУ №02-5/223 від 12.05.99. «Про деякі питання, пов»язані з застосуванням індексу інфляції», Роз»яснення ВАСУ від 30.03.95. №02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов»язань за договором поставки», застосування індексу інфляції є коефіцієнтом знецінення грошових коштів, що визначає відповідність (еквівалентність) певних грошових сум у різний час.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд також відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване зверненням відповідача з позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області про визнання недійсним договору, оскільки, по-перше, відкладення розгляду справи на підставі ст.77 ГПК України є правом, а не обов»язком суду і використовується ним, якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. По-друге, вхідний штамп Господарського суду Миколаївської області датований 15 березням 2010 року і не є належним доказом того, що справу дійсно прийнято до розгляду господарським судом. Ухвалу про порушення провадження по справі вищевказаним судом станом на 1 квітня 2010 року відповідач не надав.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Оскільки спір доведений до врегулювання у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягуються 1653,40 грн. витрат по оплаті державного мита та 235,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі ст. 193, ч.1 ст.230, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст. 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково, в сумі 165336,97 грн., з яких 146364,66 грн. основного боргу, 11852,71 грн. пені, 5385,06 грн. інфляційних збитків та 1734,54 грн. річних

          2. Стягнути з акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот" - "Херсонського суднобудівного - судноремонтного заводу ім. Комінтерна" (м. Херсон, Карантинний острів, буд. 1, код ЄДРПОУ 25929300, р/рах. 2600701692069 в Укрексімбанку м. Херсона, МФО 352639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТМ" (м. Миколаїв, вул. Макарова, буд. 33, кв. 5, код ЄДРПОУ 34665630, р/рах. 2600875010153 в КБ "Хрещатик" у м. Миколаєві, МФО 386423) 146364,66 грн. основного боргу, 11852,71 грн. пені, 5385,06 грн. інфляційних збитків, 1734,54 грн. річних, 1653,40 грн. витрат по оплаті державного мита та 235,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

          3. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 677,77 грн. з яких:

81,45 грн. пені, 524,54 грн. інфляційних збитків та 71,78 грн. річних відмовити.

Суддя В.В.Людоговська