Вирок № 88510544, 31.03.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3929/14-к

Провадження № 1-кп/211/3/20

В и р о к

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В., Преліповій О.М.

з участю прокурорів Котова В.В., Козюри О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Косяк О.В., Біденко О.С.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Вако М.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12013040720003505 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, на утримані має неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого на ПАТ «Українська залізниця» Регіональна філія «Придніпровська залізниця» СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» начальником станції Грекувата, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 122 ч. 1 КК України , суд,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 15.09.2013 року приблизно в 22-00 годин знаходився за адресою АДРЕСА_1 , де зустрів свою колишню дружину ОСОБА_2 .

В ході спілкування між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, на грунті давніх особистих неприязних відносин, та обоюдних образ, сталася сварка, в ході якої у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за мотивами особистої неприязні до неї, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_1 діючи умисно, проявляючи агресію, знаходячись на кухні квартири АДРЕСА_1 , цілеспрямовано наніс ОСОБА_2 один удар рукою, зжатою в кулак, в область лівого вуха та не менше 5-ти ударів рукою зжатою в кулак, в область голови, в результаті чого спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді саден, синців в області голови, набряк м`яких тканин обличчя, розрив шкіри зовнішнього слухового проходу, які у своїй сукупності є складовими черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась струсом головного мозку та ускладнилась значним порушенням слуху на обидва вуха, які згідно висновку судової комісійної експертизи № 24 від 12.03.2014 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров`я; черепно-мозкова травма, яка ускладнилась в процесі перебігу травматичного процесу значним зниженням слуху на обидва вуха та яка привела до стійкої загальної працездатності менше ніж на 1/ 3, яка згідно висновку судової комісійної експертизи № 24 від 12.03.2014 року відноситься до середнього ступеню тяжкості; саден лівої молочної залози, які згідно висновку судової комісійної експертизи № 24 від 12.03.2014 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України не визнав та зазначив що ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносив. З приводу події пояснив, що 15.09.2013 року у вечірній час він зі своєю дівчиною ОСОБА_4 прийшли до квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуваючи у даній квартирі, через деякий час почули як хтось у замкову щілину вхідних дверей вставляє ключ, так як двері були зачинені на внутрішній засувці, двері відчинити не вдалося. Після почався гучний стукіт у двері з вимогою ОСОБА_2 відчинити двері. Двері відчиняти він не хотів, однак ОСОБА_2 наполягала. Він зателефонував до матері порадитись з вказаного приводу. Знаючи свою колишню дружину ОСОБА_2 та її характер, відчинив їй двері та одразу пішов до своєї кімнати. Обвинувачений зазначив, що ОСОБА_2 мешкає в іншому місці, але приходить до вказаної квартири на вихідні, у них з нею існує певна домовленість з приводу користування приміщеннями цієї квартири, так він займає меншу кімнату з виходом на балкон, а ОСОБА_2 займає іншу кімнату. У той вечір він з ОСОБА_4 знаходився у своїй кімнаті, ОСОБА_2 зайшовши до квартири пішла до його кімнати де побачила ОСОБА_4 та відразу почала вимагати щоб покинули квартиру. Оскільки час вже був пізній, він та ОСОБА_4 почали умовляти ОСОБА_2 повернутися до своєї кімнати та припинити конфлікт. Однак ОСОБА_2 не реагувала та продовжувала агресивно поводитись, вимагаючи покинути квартиру. У словесній перепалці між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , він розмовляючи по телефону з батьками намагався стримати ОСОБА_2 від контакту з ОСОБА_4 , яка знаходилася в нього за спиною у його кімнаті, оскільки метою ОСОБА_2 було нанести ОСОБА_4 якісь ушкодження. Однак ОСОБА_2 обійшовши його вчепилася у голову ОСОБА_4 та почала видирати їй волосся, подряпала їй лице. ОСОБА_4 намагалася чинити опір, після чого він декілька разів долонею правої руки відштовхнув ОСОБА_2 в плече. На його зауваження ОСОБА_2 вийшла з його кімнати та на тому сварка була закінчена. Дана бійка між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у його кімнаті тривала приблизно 2 - 3 хвилини. Через деякий час до них у квартиру прийшла знайома його батьків ОСОБА_5 , ОСОБА_2 знаходилася у ванній кімнаті або у своїй кімнаті. Він пояснив ОСОБА_5 що їх виганяють з квартири, після чого ОСОБА_5 поспілкувавшись з ОСОБА_2 , сказала їм збиратися та вони одягнули верхній одяг, вийшли з квартири на вулицю де чекали на батьків, а ОСОБА_2 залишилася у квартирі. Також обвинувачений додав що, коли ОСОБА_2 прийшла до квартири та коли вони уходили з квартири він не бачив у ОСОБА_2 крові та тілесних пошкоджень, уваги не звертав. Бачив як ОСОБА_2 у ванній кімнаті трималася за мочку вуха, поправляла сережку. Зазначив, що ОСОБА_4 на свій мобільний телефон вела зйомку тієї події, та про те, що ведеться зйомка він не знав та особисто відео зйомку не вів. Вважає, що ОСОБА_4 не могла нанести ОСОБА_2 тілесні ушкодження, оскільки у момент бійки, ОСОБА_4 була стиснута руками ОСОБА_2 , ОСОБА_4 намагалася відбити руки ОСОБА_2 від свого обличчя. У ОСОБА_4 була роздерта щока. Також обвинувачений додав, що ОСОБА_2 прийшла до квартири саме, без дитини та вікна квартири є досить великими, та зашторені жалюзями . В судових дебатах ОСОБА_1 зазначив, що травму ОСОБА_2 могла отримати від дій самої потерпілої та від дій ОСОБА_4 .

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, підтверджується показами потерпілої та свідків.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з дитиною. ОСОБА_1 мешкає у батьків, але періодично приходить до квартири, саме коли її не буває дома або вночі. 15.09.2013 року о 21-45 годині зі знайомим на його автомобілі поверталася додому, заїхали до її батьків і забрали дитину. Під`їхавши, до вказаного будинку знайомий поставив свою машину на проти вікон її квартири і провів її, а потім вона піднялася на другий поверх, дістала ключі і почала відкривати двері квартири, але не змогла їх відчинити. З квартири почула голос жінки та чоловіка. Через 2-3 хвилини двері відчинив колишній чоловік ОСОБА_1 який був у нетверезому стані. Зайшовши до квартири, відвела дитину у першу кімнату, а сама пішла на кухню, та проходячи на кухню у кімнаті побачила жінку яка була напівоголена і палила. Вона попросила жінку покинути квартиру, та у відповідь жінка щось кричала. ОСОБА_1 сказав, що вони нікуди не підуть. У кімнаті вона побачила пакет з речами та хотіла віднести його до коридору, але ОСОБА_1 схопив її за руку, та вона зробила декілька шагів назад і опинилася на кухні біля вікна і ОСОБА_1 вдарив її кулаком по лівому вуху, від чого вона присіла, а потім, він ще декілька разів вдарив її по лівому вуху, не менше п`яти разів. Перший удар був сильний. Коли вона опритомніла відчула що мокра та щось капає з вуха, зайшовши до ванної кімнати побачила, що в неї з вуха капає кров. Повернулася у кімнату де знаходилася її дитина і почала телефонувати подрузі ОСОБА_6 яка живе неподалік. Через декілька хвилин подруга прийшла до квартири, спитала в неї - що з вухом, вона сказала подрузі забрати дитину оскільки дуже погано себе почуває. Коли подруга забрала дитину, вона повернулася до кімнати і почала дзвонити знайомому ОСОБА_7 , але він не відповідав. Їй стало погано і вона ще раз повернулася до ванної кімнати де зателефонувала ще одному знайомому, який живе неподалік. Проходячи з ванної до кімнати вона побачила жінку - знайому ОСОБА_1 , яка бачила в неї кров, та жінка спитала що сталося і прохала її не звертатися до міліції. Потерпіла додала, що викликала міліцію, але було зайнято. У той день знайомий відвіз її до міліції де вона написала заяву та вранці звернулася до лікарні, де її оглянули та через декілька днів її поклали на лікування. Також потерпіла додала що подія відбувалася у нічний час, та вікно на кухні квартири на той час не було зашторене через стан ремонту.

Також в ході додаткового допиту у зв`язку зі зміною захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , Біденко О.С., потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що покази , які раніше давала у суді підтримує у повному обсязі та на запитання захисника Біденко О.С. зокрема пояснила, що двері до квартири їй відчинив обвинувачений ОСОБА_1 . Вона просила жінку яка перебувала у кімнаті зібратися та піти з квартири, але в той час втрутився ОСОБА_1 , чи було тоді в неї щось в руках вона не пам`ятає. ОСОБА_1 наносив їй багато ударів кулаком по вуху . Вона телефонувала своєму другу який привіз її додому, але він не відповідав. Потім телефонувала сусідці ОСОБА_6 , та своєму знайомому, який у подальшому відвіз її до міліції. До квартири вона прийшла разом з дитиною, а під час події дитина перебувала у іншій кімнаті. Коли зайшла до квартири, біля під`їзду на дворі на неї ніхто не чекав. Кров у неї була на лівому вухі та були синці. У стані після побиття, її бачила знайома обвинуваченого ОСОБА_1 , яка просила її не звертатися до поліції. Після події першим з квартири пішов ОСОБА_1 , а потім вона поїхала зі знайомим до міліції. Чи викликала вона міліцію на місце події, не пам`ятає, тоді почувала себе погано. Після події вона звернулася до лікарні, де після огляду її одразу госпіталізували та вона знаходилася на лікуванні досить тривалий час, а після того як виписалася з лікарні, продовжувала перебувати на лікарняному вдома. Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 просила визначити найсуворіше.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що потерпіла ОСОБА_2 є його знайомою. 15.09.2013 року у вечорі вона зателефонувала йому, плакала та повідомила, що її побив чоловік, попросила відвезти її до міліції щоб написати там заяву. Він викликав таксі і приїхав за тією адресою яку дала ОСОБА_2 . Приїхавши, зателефонував ОСОБА_2 , підійшов до будинку неподалік якого біля автомобіля знаходилися якісь люди. Підійшовши до квартири, двері відчинила ОСОБА_2 . У квартирі був безлад та накурено. Приїхавши до міліції, ОСОБА_2 написала заяву, а потім він відвіз її додому. Також свідок додав, що зі слів ОСОБА_2 знає, що її чоловік наніс їй кулаком удар один раз. Коли він приїхав додому до ОСОБА_2 дитини не було, але ОСОБА_2 розповідала що приходила додому разом з дитиною, потім дитину забрала сусідка. На той час двері під`їзду були дерев`яні та облаштовані замком, у під`їзд він потрапив вільно, двері були відчинені.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що потерпіла ОСОБА_2 , є його знайомою, відносини мають дружні. Приблизно у середині вересня 2013 року він запросив потерпілу до кінотеатру та потім на своєму автомобілі відвіз її додому. По дорозі вони заїхали до батьків потерпілої, де забрали її дитину. Під`їхавши до будинку потерпілої, він припаркував автомобіль неподалік під`їзду біля будинку, провів її до під`їзду, та вона ключем відчинила двері до під`їзду, пішла додому, він до квартири не підходив. Його автомобіль був припаркований напроти вікон вказаного будинку приблизно 15-20 метрів. Перебуваючи на вулиці біля свого автомобіля, бачив у вікні на другому поверсі, як чоловік бив потерпілу в область лівого вуха. Він підбіг до під`їзду але двері на той час були зачинені, та на його телефонні дзвінки, потерпіла не відповідача, а повернувшись до свого автомобіля подивився на те саме вікно, але там вже нікого не було. Також свідок додатково додав, що вікно було великим, на той час воно було зачинене та не зашторене , також у вікні горіло світло, та було дуже добре видно обвинуваченого до пояса, який був оголений , було видно як він наніс один удар потерпілій та вона впала. Як він зрозумів, це вікно було з приміщення кухні.

Також в ході додаткового допиту свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що його автомобіль стояв передом на відстані приблизно 10 метрів до будинку, він потерпілу не чекав, просто стояв біля свого автомобіля та палив, бачив у вікні чоловіка який наносив потерпілій удари руками в область голови. Подія тривала приблизно 10 хвилин. Також сідок додав, що потерпіла ОСОБА_2 відчиняла двері під`їзду ключем.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що є братом потерпілої. Про подію довідався через декілька днів потому. Восени 2013 року прийшов до матері де зі слів сестри ОСОБА_2 , йому стало відомо, що напередодні вона прийшла до себе додому та не могла потрапити до квартири. У квартирі побачила свого колишнього чоловіка з невідомою жінкою, між ними на грунті того, що вона попросила їх піти, виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_1 вдарив її кулаком в область вуха.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що є знайомою ОСОБА_1 , також трохи знає ОСОБА_2 . Мешкає у сусідньому будинку. Восени 2013 року, приблизно після дев`ятої години вечора їй зателефонувала матір ОСОБА_1 , та повідомила що ОСОБА_1 перебуває на «Батуринській» та туди також приїхала ОСОБА_2 , попрохала її сходити до квартири. Прийшовши до під`їзду будинку, на площадці чула жіночий крик лайливого характеру, вони лаялися, гадає що це був крик саме ОСОБА_2 . Як вона зрозуміла конфлікт стався через те, що ОСОБА_1 прийшов з жінкою. Двері до квартири їй відчинив ОСОБА_1 . Зайшовши до квартири, конфлікту вже не було, були лише словесні перепалки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вона пройшла до кімнати ОСОБА_2 та стала з нею розмовляти. Також в квартирі окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , була ще жінка, дитини не було. Бачила як ОСОБА_2 держалася за вухо, але крові не бачила, в тому числі на вусі. Також ОСОБА_2 їй казала що її вдарив ОСОБА_1 , та що зараз їй привезуть дитину. Після спілкування з ОСОБА_2 , вона пішла з квартири, та ОСОБА_1 пішов за нею, в їх слід ОСОБА_2 кидала капці. У квартирі вона перебувала приблизно 15 хвилин. Пізніше, знаходячись неподалік під`їзду, бачила як ОСОБА_2 вийшла з під`їзду, потім під`їхала машина до якої вона сіла та поїхала. Також свідок зазначила, що вона до кухні у квартирі не заходила, проходила до коридору та у кімнату де була ОСОБА_2 . Предметів алкоголю у квартирі не бачила, також не бачила на ОСОБА_2 ніяких тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_11 на підставі ст. 63 Конституції України, відмовилася від надання пояснень.

Допитана в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_12 суду пояснила, що працює зав.відділенням комісійних експертиз КЗ «ДОБ СМЕ`ДОР». Експертне дослідження № 24 від 12.03.3014 року проводилося за наявними медичними документами з особистим дослідженням потерпілої ОСОБА_2 . Також при наданні вказаного висновку експерти керувалися літературою, що зазначена у кінці висновку. Зазначила, що аудіограммою встановлюється поріг сприйняття слуху особи. Самим головним методом дослідження є саме аудіограмма, та саме цей метод був проведений відносно потерпілої, який є самим об`єктивним методом дослідження, він проводиться на спеціальному апараті (обладнанні) та не залежить від дослідженої особи, фіксується на відповідних графіках. Вказаного методу було достатньо, тому інших методів не проводилось.

Також експерт додала, що при проведенні дослідження експерт керується оригіналами документів, але також може брати до уваги копії документів якщо вони читаються, правильно підшити та є затвердженими. Так на експертизу були надані оригінали документів, але оригінал медичної картки потерпілої містив в собі копії деяких документів, які бралися до уваги та про що було зазначено у висновку. Також експерт вказала, що наявності у потерпілої ОСОБА_2 перелому скроневої кістки не малося та не підтверджувалося ніякими доказами. Питання щодо отримання потерпілою тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії та вирішується шляхом слідства. При виконанні висновку до уваги бралися усі виявленні у потерпілої тілесні ушкодження як при надходженні її до лікарні так і які були виявлені при первинному огляді СМЕ, що відображується у висновку у відповіді на перше питання та є об`єктивним. Підтверджувати чи спростовувати що вказано чи не вказано експертом у попередніх висновках, це не входить до їх компетенції.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що у неділю 14 чи 15 вересня 2013 року, після 20 -00 години, вони з ОСОБА_1 поїхали до його квартири на « АДРЕСА_1 ». Так перебуваючи у квартирі вона писала контрольні робити та біля 22-00 години у двері хтось став гучно стукати та у замкову щілину почав всовуватися ключ. Вони зрозуміли що хтось прийшов та вирішили відчинити двері та у той час ОСОБА_1 зателефонував своїм батькам та повідомив що до квартири напевно прийшла ОСОБА_2 . Потім ОСОБА_2 почала кричати щоб відчинили двері, та через хвилину вони відчинили їй двері і вона зайшла до квартири одна без дитини і почала кричати та ОСОБА_1 одразу її попередив, що він у квартири не сам і щоб вона йшла до своєї кімнати, а він залишиться у своїй кімнаті, на що ОСОБА_2 забігла у кімнату де вони перебували у двох з ОСОБА_1 та почала кричати, махати та нападати на неї, в результаті чого подряпала її та вирвала волосся, у той час ОСОБА_1 намагався відсовувати ОСОБА_2 від неї, та ОСОБА_2 почала ображати її і кидатись речами що були в неї під руками. В той час вона намагалася заспокоїти ОСОБА_2 та спокійно поговорити, але остання не бажала нічого слухати, казала, що вона викличе міліцію, що зараз у квартиру привезуть дитину та щоб вони уходили . Пізніше прийшла ОСОБА_5 яку викликала матір ОСОБА_1 ОСОБА_5 намагалася заспокоїти ОСОБА_2 . Вони не хотіли щоб даний конфлікт бачила дитина, та вирішили піти , та як вони виходили ОСОБА_2 кидала на них різні предмети. Перебуваючи на вулиці, приїхали батьки ОСОБА_1 , та вони почали розмовляти, а ОСОБА_2 вийшла з під`їзду а потім пішла назад. Також свідок додала, що конфлікт тривав приблизно сім хвилин до приходу ОСОБА_5 у кімнаті ОСОБА_1 . Коли прийшла ОСОБА_2 до квартири, ніяких тілесних ушкоджень на ній не було, та під час конфлікту ОСОБА_1 ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не наносив, навпаки ОСОБА_2 намагалася битися, та її ніхто не торкався. У день події вони з ОСОБА_1 алкогольні напої не вживали. Вона зверталася до медичного закладу з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень та писала заяву до міліції. Під час конфлікту вона намагалася вести зйомку на мобільний телефон та весь час була поряд з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також провина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами кримінального провадження:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.09.2013 року від потерпілої ОСОБА_2 , (к.п. том 1 , а.с. 40);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2014 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , фото таблицею до нього ( к.п. том 1, а.с. 57-64);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2014 року за участю свідка ОСОБА_7 (к.п. том 1, а.с. 74-75);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 22.05.2014 року, фото таблицею до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка нанесла потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження в приміщенні квартири, розташованої на другому поверсі буд. АДРЕСА_1 ) (к.п. том 1, а.с. 93-96);

-висновком експерта № 2612 від 17 10 2013 р. ( проведено експертом Кармелюковим Ю.В. ) відповідно до якого , при судово-медичній експертизі у потерпілої ОСОБА_2 виявлено: Закрита черепно - мозкова травма. Струс головного мозку. Набряк м`яких тканин та синці лівої вушної раковини, синці обличчя; саден голови, обличчя, грудної клітини. Характер тілесних ушкоджень у потерпілої свідчить про те, що ушкодження у неї виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок удару (ударів) кулаками, взутими ногами, або при ударі о тупі тверді предмети (предмет), які мають такі ж властивості. Виявлені у неї ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день), - П.2.3.3. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 01 1995 р. На момент проведення експертизи встановлений діагноз: «Посттравматическая двухсторонняя нейросенсорная тугоухость « - при визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховується. Підстава пункт № 4.13.2 (невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним для життя) правил судово-медичного визначення ступеню «тяжкості тілесних ушкоджень наказу № 6 МОЗ України, від 17.01.1995р. Для підтвердження вищевказаного діагнозу необхідно очікування кінцевого результату ( через 3 місяця) для виявлення динаміки зміни слухової функції від моменту травми ( 16 12 2013 року) та залучення лікарів фахівців у даній галузі лікаря сурдолога, окуліста , проведення повторних аудіограм ( том 1, а.с. 105-107 );

-висновком комісійної судово- медичної експертизи № 24 від 12.03.2014 року проведеної експертами КЗ « Дніпропетровське обласне Бюро судово- медичної експертизи ДОР» відповідно до якого згідно наданої медичної документації та результатів обстеження, на теперішній час у ОСОБА_2 встановлені наступні, об`єктивно підтверджені, тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці у кількості 4-х в завушній ділянці ліворуч, в області середньої третини лівої вушної раковини, в ділянці нижньої третини лівої вушної раковини з садном на тлі та в області кута нижньої щелепи ліворуч; розрив шкіри лівого слухового проходу, набряк лівої вушної раковини та лівої щоки; двобічна після травматична нейросенсорна туговухість, різке зниження слуху на обидва вуха, а саме: шепітна річ на обидва вуха -0, розмовна - на праве вухо 0,3 м, на ліве - у вуха. 3 (три) садна в області верхнє-внутрішнього квадранту лівої молочної залози. Характер ушкоджень (садна, синці, набряк, розрив шкіри) свідчить про те, що всі ушкодження, виявленні у гр. ОСОБА_2 , виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), діючих в область лівої половини голови та лівої молочної залози, якими могли бути рука, нога, взута у взуття, а також інший тупий твердий предмет, визначити конкретні характерологічні ознаки контактуючої поверхні якого (яких), в даному випадку не представляється можливим, так як вона контактуюча поверхня) не відобразилася пошкодженнях шкіряних покровів. Але враховуючи розміри та форма (дугоподібна) саден в області лівої молочної залози, не виключно, що ці пошкодження могли виникнути від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, яким (якими) могли бути нігті людини. Якихось інших тілесних ушкоджень не встановлено. На наданих рентгенограмах черепу кістково-травматичних та кістково-деструктивних змін не виявлено. Якоїсь патології з боку зору також не виявлено. Враховуючи локалізацію та кількість тілесних ушкоджень, розташованих окремо одне від одного на шкіряних покровах потерпілої, відмічених вище в відповіді на поставлене перше питання, вважаємо, що тупі тверді предмети діяли в область лівої вушної раковини, в ліву завушну ділянку, в область кута нижньої щелепи, в область лівої щоки та ліву молочну залозу. Вище зазначене дає можливість судово-медичній експертній комісії визначити, що, в даному випадку, кількість механічних дій тупого твердого предмету (ударів) було менше ніж 5-7. Вважаємо необхідним відмітити, що вирішення питання відносно обставин спричинення тих чи інших тілесних ушкоджень не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, а вирішуються шляхом слідства. Судово-медичний експерт не може приймати до уваги показання потерпілих, свідків, обвинувачених та інших осіб, так як вони (показання) можуть змінюватися, як на досудовому слідстві так і в суді. Оцінка показань являється приреготивою судово-слідчих органів. Але, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, вище зазначений механізм їх утворення, вважаємо що судово-медичні дані, відносно механізму та терміну спричиненні тілесних ушкоджень не знаходяться в протиріччя з даними, вказаним потерпілою в протоколі її допиту. Кількість, характер та локалізація пошкоджень, визначений механізм їх виникнення, виключає можливість спричинення всіх тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, власною рукою, хоча анатомічні ділянки, де розташовані тілесні ушкодження, є доступними для спричинення власною рукою. Пошкодження виникли від неодноразової дії тупого твердого предмету (предметів), діючих в область лівої половини голови та грудної клітини потерпілої Згідно п. 2.2.2.Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року за № 6 зав узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України та Міністерством внутрішніх справ України тілесні ушкодження, виявлені в області голови у вигляді саден, синців, набряку м`яких тканин обличчя, розриву шкіри зовнішнього слухового проходу у своїй сукупності є складовими черепно- мозкової травми, яка супроводжувалася струсом головного мозку та ускладнилася значним порушенням слуху на обидва вуха, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я, тривалістю понад три тижні (21 день). Також згідно п. 22.2.3. тих Правил, тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, яка ускладнилася в процесі перебігу травматичного процесу значним зниження слуху на обидва вуха та яка привела до стійкої втрати загальної працездатності менше ніж на 1/3, також відносяться до середнього ступеню тяжкості. Згідно п.2.3.5. вище зазначених Правил тілесні ушкодження у вигляді саден лівої молочної залози по своєму характеру відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, як таке, яке не потягло короткочасного розладу здоров`я або незначну стійку втрату працездатності, - це пошкодження, котрі мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше ніж шість днів (к.п. том 1 , а.с. 110-124);

-протоколом одночасного допиту свідка ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_1 від 04.06.2014 року (к.п. том 1, а.с. 134-135);

-протоколом одночасного допиту потерпілої ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 від 12.06.2014 року (к.п. том 1, а.с. 136-138).

Зібрані у справі докази, свідчать про те, що органи досудового розслідування дії обвинуваченого вірно кваліфікували за ст. 122 ч.1 КК України, за ознаками: умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я та стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даного кримінального правопорушення, судом перш за все враховано вимоги ст.ст. 28,62 Конституції України, ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувачений не визнає вини посилаючись на потиріччя між доказами , які зібрані досудовим слідством, зокрема акту СМЕ та висновків. Для підтвердження діагнозу відповідно до висновку експерта № 2612 від 17 10 2013 р. про необхідність очікування кінцевого результату ( через 3 місяця) для виявлення динаміки зміни слухової функції від моменту травми ( 16 12 2013 року) та залучення лікарів фахівців у даній галузі лікаря сурдолога, окуліста , проведення повторних аудіограм та за постановою слідчого було призначено комісійна судово - медична експертиза. Висновком комісійної судово- медичної експертизи № 24 від 12.03.2014 року визначено що кількість, характер та локалізація пошкоджень, визначений механізм їх виникнення, виключає можливість спричинення всіх тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, власною рукою, хоча анатомічні ділянки, де розташовані тілесні ушкодження, є доступними для спричинення власною рукою. Так дійсно, як зазначає обвинувачений та його захисник, в даному висновку експерти зробили висновок що «… хоча анатомічні ділянки, де розташовані тілесні ушкодження, є доступними для спричинення власною рукою « потерпілої, однак вони не звернули уваги на те, що початком даного речення є «Кількість, характер та локалізація пошкоджень, визначений механізм їх виникнення, виключає можливість спричинення всіх тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, власною рукою». В даному висновку встановлено неможливість спричинення всіх тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, власною рукою, враховуючи кількість, характер та локалізацію пошкоджень, та механізм їх виникнення. Що спростовує твердження ОСОБА_1 про спричинення потерпілою пошкоджень сама собі.

Як зазначила допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 експертне дослідження № 24 від 12.03.3014 року проводилося за наявними медичними документами з особистим дослідженням потерпілої ОСОБА_2 . Зазначила, що аудіограммою встановлюється поріг сприйняття слуху особи. Самим головним методом дослідження є саме аудіограмма, та саме цей метод був проведений відносно потерпілої, та не залежить від дослідженої особи, фіксується на відповідних графіках. Вказаного методу було достатньо, тому інших методів не проводилось. При проведенні дослідження експерт керується оригіналами документів, але також може брати до уваги копії документів якщо вони читаються, правильно підшити та є затвердженими. У суду не має підстав ставити під сумнів дану експертизу , оскільки вона проводилася комісійно у складі декількох спеціалістів, які підписали висновок без зауважень.

Обвинувачений посилається на відеозапис, який зробила на телефон свідок ОСОБА_4 та стверджує, посилаючись на дане відео, що він не чіпав потерпілу, тілесних ушкоджень не наносив. Записом на цьому відео стверджує, що потерпіла надає суду не достовірну інформацію про те, що відбувалося в квартирі.

Відповідно до даного відеозапису, який переглянутий в судовому засіданні, вбачається, що зйомка почалася вже в кімнаті де мешкав ОСОБА_1 , а не з самого початку, коли потерпіла ОСОБА_2 зайшла до квартири, та з даного відео не вбачається завершення конфлікту, а тому до даного відеозапису суд відноситься критично. Натомість з даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2 у груди ( час запису - 0:00:13 ), у зв`язку з чим у потерпілої малися тілесні ушкодження у виді спадин грудної клітини згідно висновку експерта № 2612 від 17 10 2013 року. При штовханині , відеозапис не чіткий , однак чути ( час запису 0:00:33 ) голос жінки « ОСОБА_1 , не трож її , не трож «. На відеозапису ( час 0:00:29 ) видно, що потерпіла держиться за ліве вухо , а перед цим голос жінки « ОСОБА_1 !«. Наявність даного діалогу підтверджує конфлікт між обвинуваченим та потерпілою.

Суд вважає, що не визнанням вини та перекладанням її на саму потерпілу та свідка ОСОБА_4 ( в частині отримання потерпілою тілесних ушкоджень ) ОСОБА_1 намагається уникнути відповідальності.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правоворушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення в подальшому скоєння ним злочинів, суд ,керуючись вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання враховує, суспільну небезпеку вчиненого ним злочину,що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно ст.12 КК України відносяться до злочину середньої тяжкості, за місцем праці та проживання характеризуєтьсяпозитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено ( а.с. 142, 143, 145,146,147, 148, 150 - копія паспорту громадянина України, вимога на судимість, довідки, копія свідоцтва про народження дитини , характеристики).

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, також що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховуючи характеризуючи дані особи винного, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі з можливістю звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Таким чином згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.

Так згідно до вимог ст.49 ч.1 п. 3 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

ОСОБА_1 вчинив даний злочин 15 вересня 2013 року, від явки до органів слідства, прокурора та суду не ухилявся та не переховувався, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався. Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності закінчився.

Отже враховуючи те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що обвинувачений ОСОБА_2 ухилявся від явки до органів слідства, прокурора та суду, не переховувався, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався, йому інкримінується злочин за ст.122 ч. 1 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості і з дня вчинення якого минуло більше п`яти років, суд вважає за необхідне визнати його винним у вчиненні злочину, призначити покарання, та звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов заявлявся, але ухвалою суду від 02.03.2016 року повернутий потерпілій ОСОБА_2 .

Судові витрати відсутні.

Питання про речові докази, слід вирішувати відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку в 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст.. 122 ч 1 КК України на підставі ст.. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речовий доказ по справі - оптичний диск що містить відеозапис конфлікту, що зберігається у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: С. В. Ткаченко