Ухвала суду № 88508837, 31.03.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №221/2733/19

Провадження №1-кп/265/194/20

У Х В А Л А

31 березня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л.В., суддів Мельник І.Г., Шиян В.В.

за участю секретаря Куксенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №2 Голінко І.І. по обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно: ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Галівця М.М.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Мироненко О.О.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.1 ст.115 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обгрунтування заявленого клопотання посилався на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Зазначені події набули суспільного резонансу, неодноразово висвітлювались у засобах масової інформації. На даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання на території іншої області і тимчасово окупованої АР Крим, так як він зареєстрований в смт.Каланчак Херсонської області, де розташований КПВВ «Каланчак» на адміністративному кордоні з АР Крим, а також може продовжувати вчиняти злочини із застосуванням вогнепальної зброї. Крім цього, обвинувачений за місцем свого проживання характеризується негативно, як конфліктна людина, яка зловживає спиртними напоями і в стані алкогольного сп`яніння веде себе неадекватно.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора. Також висловив свою думку про те, що зухвала поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 і його ставлення до вчиненого ним злочину призводить до напруження не тільки його родини, а й усіх мешканців села. З урахуванням схильності до конфліктів, особливо в нетверезому стані, вважає, що єдиним доцільним запобіжним заходом відносно ОСОБА_1 є тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти клопотання прокурора, пояснивши суду, що на даний час він працевлаштувався механіком на роботу в ТОВ «АВТОКЛАСС», тому обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту зведе на внівець, його намагання заробити кошти на відшкодування завданої шкоди.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Мироненко О.О. заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на його безпіставність та необгрунтованість. Зазначав, що ОСОБА_1 не ухиляється від явки до суду та не має такого наміру. Потерпілий та всі свідки в судовому засіданні допитані, відомостей про наміри ОСОБА_1 чинити на них тиск суду надано не було. На даний час ОСОБА_1 працевлаштувався механіком в ТОВ «АВТОКЛАСС», де характеризується позитивно, з отриманої заробітної плати має намір здійснювати відшкодування заявлених потерпілим позовних вимог. В зв`язку з цим, просив суд відмовити прокурору в клопотанні і вважав достатнім запобіжним заходом відносно обвинуваченого особисте зобов`язання.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для застосування запобіжного заходу є необхідність наявності не тільки обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, яке відповідно до вимог КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Заявляючи клопотання прокурор вказав на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України та наявність ризиків, а саме - переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання та продовження вчинення злочинів із застосуванням вогнепальної зброї.

Суд вважає, що реальність ризику переховування від суду та продовження вчинення злочинів із застосуванням вогнепальної зброї, може мати місце на початкових стадіях досудового розслідування чи судового розгляду, але в подальшому, повинно обов`язково підтверджуватися не абстрактними припущеннями, а реальними фактами. Зокрема: це може бути фактичне переховування від органів досудового розслідування та/або суду, придбання квитків, зміна місця проживання підтверджені документально, відомості про відсутність постійного місця проживання, тощо. На думку суду, сама по собі тяжкість пред`явленого обвинувачення не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під цілодобовим домашнім арештом.

При цьому, суд враховує праву позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України», де зокрема зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Однак сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Доказів того, що станом на час проведення судового засідання по даному кримінальному провадженню ОСОБА_1 може переховуватися від суду та продовжити вчинення злочинів із застосуванням вогнепальної зброї, суду не надано.

Судом також враховано, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в період з 04 березня 2020 року по даний час не було застосовано жодного запобіжного заходу. В цей же період обвинувачений працевлаштувався на роботу. При цьому будь-яких даних, які б свідчили про невиконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків згідно закону, суду не надано.

Отже, будь-які дані про особу обвинуваченого чи обставини його особистого життя, які б могли свідчити про наявність ризиків переховування від суду, продовження вчиняти злочини та інших способів неналежної процесуальної поведінки з його боку в розпорядженні суду відсутні.

Таким чином, під час судового розгляду, суду не надано будь-яких доказів того, що існують ризики, передбачені пп.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт.

В той же час, відповідно до ч.2 ст. 318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

За ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.194 КПК України, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини передбачені пунктами 2, 3 частини першої цієї статті.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора та необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 зобов`язання прибувати до суду за першою вимогою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 179, 314, 315, 316, КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області Голінко І.І. про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В.Копилова

Судді І.Г.Мельник

В.В.Шиян