Рішення № 88504271, 31.03.2020, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3836/17

Провадження № 2-а/367/50/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Стародубець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов`язання вчинити дії в якому зазначив, що 17 травня 2017 року звернувся до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». До заяви надав довідку про заробітну плату від 12.05.2017р. № 14, видану виконавчим комітетом Ірпінської міської ради щодо розміру заробітної плати на посаді, яку обіймав при виході на пенсію. До виходу на пенсію працював на посаді начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, оборонної та мобілізаційної роботи Ірпінської міської ради. Рішенням Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду Київської області від 26.05.2017р. № 50 відмовлено у перерахунку пенсії посадової особи місцевого самоврядування з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-V111, відповідно до якого у разі неприйняття до 1 червня 2015р. закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 1 червня 2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються (перераховуються) відповідно до ряду законів України, зокрема, «Про службу в органах місцевого самоврядування». Вважає рішення відповідача про відмову в проведенні перерахунку пенсії безпідставним, у зв`язку з чим змушений звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Просив визнати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії посадової особи місцевого самоврядування з 01.12.2015 року у зв`язку підвищенням заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» протиправним; зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії посадової особи місцевого самоврядування в розмірі 90% заробітної плати з 01.12.2015 року , виходячи з довідки про заробітну плату, виданої виконавчим комітетом Ірпінської міської ради, у зв`язку з підвищенням заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до ухвали суду від 23.10.2019 року допущено заміну відповідача Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого 26.10.2012 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, 2 грп. загальне захворювання.

Згідно довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію від 12.05.2017 року № 14 виданої Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради ОСОБА_1 працював в Виконавчому комітеті Ірпінської міської ради та займав посаду начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, оборонної та мобілізаційної роботи.

Згідно рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України № 50 від 26.05.2017 року в перерахунку пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.

В рішенні зазначено, що відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії по Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII. У зв`язку з цим, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, який набрав чинності з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 15.12.2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року.

23.09.2016 року постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 року взагалі втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Як вбачається із постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, на яку посилається позивач, ним регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати.

Отже, виходячи з того, що заяву про перерахунок пенсії позивачем подано 17.05.2017 року, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні такого перерахунку, оскільки правові норми, які б передбачали перерахунок призначеної позивачеві пенсії на час звернення до відповідача відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача не призвело до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку позивачу.

Оскільки, оскаржуване рішення прийняте відповідачем в межах своїх повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-76, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов`язання вчинити дії.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя Н.Ф. Карабаза