Рішення № 8850352, 06.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.10                                                                                           Справа№ 11/249

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент», м.Миколаїв Львівської області

До відповідача: Дочірнього підприємства «Цемекс-Бетон», м.Львів

Про стягнення заборгованості в розмірі 4855,84грн.

Представники:

Від позивача –Галан М.В. –предст.

Від відповідача - Панченко У.О. –нач. юр./від.

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством «Миколаївцемент»про стягнення із Дочірнього підприємства «Цемекс-Бетон»97187,42грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2009року суддею Довгою О.І. припинено провадження у даній справі (справа № 10/63).

13.05.2009року позивач звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду № 10/63 про припинення провадження у справі, оскільки відповідач перерахував лише суму основного боргу (92331,58грн.), а судом припинено провадження у справі на всю суму позову, яка складалася в тому числі і з 276,50грн. річних 2677,61грн.-інфляційних та 1901,73грн.-пені.

Постановою Львівського апеляційного суду Львівської області скасовано ухвалу господарського суду № 10/63 від 23.04.2010року та передано справу на новий розгляд.

Ухвалою від 03.12.2010року суддею Салом І.А. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.12.2009року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Позивач на задоволенні позову в частині стягнення 4855,84грн. наполягає.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 308-241 від 27.08.2008року позивач здійснював відповідачу поставку товару (цемента власного виробництва марки Портланд 400М), що підтверджено відповідними накладними:

-          № 8052521 від 22.12.2008року;

-          № 8052529 від 23.12.2008року;

-          № 8052572 від 23.12.2008року;

-          № 8052621 від 24.12.2008року;

-          № 8052727 від 26.12.2008року;

-          № 8052760 від 26.12.2008року;

-          № 8052858 від 30.12.2008року;

Загальна вартість поставки складала 99630,85грн.

Термін оплати товару, згідно специфікації № 1 до договору, за кожну окрему партію товару визначено протягом 30 днів з моменту відвантаження.

Після проведення часткової проплати станом на 21.04.2009року заборгованість відповідача становила 95577,07грн., про що сторони підписали акт звірки розрахунків.

Станом на 16 квітня 2009року відповідач здійснив повну оплату вартості отриманого товару, однак із врахуванням прострочення в оплаті позивачем нараховано 2484,72грн. пені, 310,59грн.-річних та 2060,53грн. інфляційних, що взагальному складає 4855,84грн. на стягненні яких позивач наполягає уточнення до позовної заяви від 06.04.2010року).

Дана сума і є предметом позову.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості отриманої продукції.

Відповідно до специфікації № 1 до договору, за кожну окрему партію товару визначено протягом 30 днів з моменту відвантаження.

Остання партія товару отримана відповідачем 30.12.2008року згідно накладної № 8052858. Таким чином, термін оплати сплив 29.01.2009року.

Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили нарахування пені за порушення терміну оплати, в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого цементу за кожен день що перевищує вставлений термін оплати.

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що у зв’язку із невиконанням договірних зобов»язань відповідачем, позивач поніс відповідні фінансові збитки, пов’язані із непоступленням коштів, а тому розмір невідшкодованих збитків збільшився у зв’язку із ростом цін на майно.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання ним грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Заперечення відповідача спростовуюся долученими до справи доказами.

Керуючись ст. ст. 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Цемекс-Бетон», м.Львів, вул. Левандівська, 3 (код ЄДРПОУ 36078490) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент», м.Миколаїв Львівської області (код ЄДРПОУ 00293025) 2484,72грн. пені, 310,59грн. річних та 2060,53грн. інфляційних.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя