Рішення № 88503188, 17.03.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р.,

м. Київ

Справа № 911/2809/19

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочка Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (51451, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Кочережки, вул. Шевченко, буд. 85, код ЄДРПОУ 37513475)

до Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704)

про визнання недійсним договору поставки №643/18/225 від 02.11.2017,

за участю представників:

позивача: не з`явились;

відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 07.11.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" до Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки №643/18/225 від 02.11.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

20.11.2019 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 18.10.2019, подано заяву б/н від 19.11.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 25.11.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2019, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

09.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано заяву б/н від 06.12.2019 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 11.12.2019 судом відмовлено позивачу у задоволенні заяви б/н від 06.12.2019 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16.12.2019 від відповідача надійшов відзив №2380 від 12.12.2019.

21.12.2019 не електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н 18.12.2019 про відкладення судового засідання.

23.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання б/н 18.12.2019 про відкладення судового засідання.

У підготовчому засіданні 23.12.2019 суд задовольнив клопотання позивача б/н від 18.12.2019 про відкладення судового засідання та постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 13.01.2020.

09.01.2019 через канцелярію суду надійшла заява б/н від 03.01.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №268/20 від 09.01.2020 вказану заяву передано до розгляду судді Чонговій С.І.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2020 (суддя Чонгова С.І.) відмовлено в задоволенні заяви б/н від 03.01.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

13.01.2020 через електронну адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 10.01.2020 про проведення судового засідання 13.01.2020 за відсутності представника.

13.01.2020 через електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 10.01.2020 про витребування доказів.

13.01.2020 через електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника.

13.01.2020 від позивача надійшло клопотання б/н від 10.01.2020 про витребування доказів.

13.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому судовому засіданні 13.01.2020 суд задовольнив клопотання позивача б/н від 13.01.2020 про проведення судового засідання за відсутності представника. Також, суд встановив відповідачу строк для надання заперечення на відповідь на відзив до наступного судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання позивача б/н від 13.01.2020 про витребування доказів та продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Поряд з тим, суд задовольнив заяву позивача б/н від 13.01.2020 про проведення судового засідання з використанням відеоконференцзв`язку та постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 27.01.2020.

24.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання б/н від 23.01.2020 про витребування доказів (повторно, уточнене) та клопотання б/н від 23.01.2020 про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

27.01.2020 від відповідача надійшло заперечення №176 від 22.01.2020 на клопотання позивача про витребування доказів та заперечення №177 від 22.01.2020 на відповідь на відзив.

У підготовчому судовому засіданні 27.01.2020 суд зобов`язав відповідача надати письмові заперечення на клопотання б/н від 23.01.2020 про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів та оголосив перерву у судовому засіданні до 17.02.2020.

11.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення №314 від 04.02.2020 на клопотання позивача про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

У підготовчому судовому засіданні 17.02.2020 судом відмовлено позивачу у задоволенні клопотання б/н від 23.01.2020 про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів та клопотання б/н від 23.01.2020 про витребування доказів. Також, судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.02.2020.

21.02.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 21.02.2020 про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 21.02.2020 судом відкрито розгляд справи по суті та винесено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 17.03.2020.

24.02.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача б/н від 21.02.2020 про відкладення судового засідання, яке було подано останнім до суду 21.02.2020 електронною поштою.

10.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 05.03.2020 про проведення судового засідання за відсутності представника.

17.03.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява №590 від 17.03.2020 про розгляд справи за відсутності представника.

У судове засідання з розгляду справи по суті 17.03.2020 представники сторін не з`явились.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №643/18/225 від 02.11.2017 та ряд додатків до нього, водночас, вказаний договір та додатки підписані директором ОСОБА_2, який на момент підписання даного договору не мав права на його підписання. Також, позивач констатує, що спірний договір поставки укладений для позивача на невигідних умовах, завдає останньому значних збитків, а тому є таким, що порушує інтереси позивача та суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що статутом позивача не встановлені обмеження щодо укладення договорів (угод) для виконавчого органу, яким є директор. Крім того, відповідач наголошує, що договір поставки №643/18/225 від 02.11.2017 виконувався належним чином, тобто товар поставлявся відповідачем та частково сплачувався позивачем.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2017 між Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (позивач, покупець) укладено договір поставки №643/18/225 (далі - Договір) за яким, в порядку та на умовах цього договору Постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару (п. 1.1. Договору).

Загальна вартість товару, що поставляється за цим Договором (ціна Договору) визначається додатками та видатковими накладними, з урахуванням п. 3.2. Договору У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи з курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару.

Поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків та порядку оплати товару передбачених Договором. У разі порушення покупцем строків чи порядку оплати Товару, постачальник має право притримати поставку товару по Договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні покупцем порядку здійснення попередньої оплати на строк більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів постачальник залишає за собою право відмовити покупцю в поставці товару умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені покупцем (п. 5.2. Договору).

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору у разі виявлення будь-яких недоліків товару, Покупець зобов`язаний негайно, до закінчення приймання товару, письмово повідомити про це постачальника та викликати його уповноваженого представника для складання акту про виявлені недоліки товару. Представник постачальника має прибути на виклик покупця впродовж 36 годин до моменту отримання повідомлення. В разі не прибуття представника постачальника або його відмови з`явитися на виклик покупця у встановлений строк, акт про виявлені недоліки товару складається покупцем за участю представника Торгово-промислової палати України. При відсутності повідомлення покупця про виявлені недоліки товару, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості.

Претензії щодо кількості та якості товару, які неможливо було виявити під час його прийняття, повинні бути пред`явлені до повного чи часткового використання товару, але не пізніше: по кількості - не пізніше 2 (двох) календарних днів з моменту отримання товару; по якості - протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виявлення прихованих недоліків товару, але не пізніше 3 (трьох) місяців з дати отримання товару. Відбір проб, (зразків) товару для перевірки якості проводиться представником погодженої сторонами лабораторії, що акредитована та уповноважена на проведення таких досліджень, із використанням зразків товару, що не містить пошкодження упаковки, тари та пломб на ній (якщо такі передбачені) та за обов`язкової участі уповноважених представників покупця та постачальника, в п`ятиденний строк після отримання товару покупцем. За результатами відбору проб Товару, сторони складають та підписують акт відбору проб (п. 5.5 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 9.2. Договору).

Також, судом встановлено, що позивач та відповідач в період з 02.11.2017 по 07.09.2018 уклали 9 (дев`ять) додатків до договору №643/18/225 від 02.11.2017.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає наступне:

- Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" виключна компетенція по прийняттю рішень щодо укладенню договорів (угод) на суму, що перевищує 25000,00 грн та по уповноваженню виконавчого органу (директора) на їх підписання від імені Товариства належить Загальним зборам;

- договір поставки №643/18/225 від 02.11.2017 та дев`ять додатків до нього підписаний Директором ОСОБА_2, який не мав повноважень на його підписання, позаяк, сума зобов`язань позивача за укладеним договором та додатками до нього значно перевищує допустимий статутом розмір зобов`язання, на укладення якого не потрібна згода Загальних зборів;

- спірний договір поставки укладений для позивача на невигідних умовах, завдає останньому значних збитків, а тому є таким, що порушує інтереси позивача та суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Заперечуючи у відзиві проти позову відповідач зазначає:

- підписуючи договір поставки №643/18/225 від 02.11.2017 Директор жодним чином не перевищив встановлених товариством обмежень, позаяк, в тексті вказаного договору не має визначення ціни або суми договору.

- статутом позивача не встановлені обмеження щодо укладення договорів (угод) для виконавчого органу, яким є Директор;

- договір поставки №643/18/225 від 02.11.2017 виконувався належним чином та тривалий час, про що свідчать додані до справи докази;

- спірний договір діяв до 31.12.2018, водночас, позивач намагається визнати договір недійсним після закінчення його дії та виконання з метою затягування розгляду справи №904/4891/19 про стягнення з позивача заборгованості, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

Суд, дослідивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За ст. 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відтак, з доданих до матеріалів справи доказів (доданих до відзиву) вбачається, що договір №643/18/225 від 02.11.2017 разом з додатками до нього, належним чином виконувався сторонами починаючи з моменту його укладання. Вказані обставини, зокрема, підтверджуються підписаними сторонами видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують те, що поставлений відповідачем товар був не належної якості та не відповідав умовам вищевказаного договору поставки.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача, стосовно того, що Директор останнього ОСОБА_2 підписуючи договір поставки діяв з перевищенням наданих йому повноважень Загальними зборами.

Як вже зазначалось вище п. 2.3 Договору сторони погодили, що Загальна вартість товару, що поставляється за цим Договором (ціна Договору) визначається додатками та видатковими накладними, з урахуванням п. 3.2. Договору У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

Так, з даного пункту договору вбачається, що ціною даного правочину є саме ціна за накладними, а не конкретно визначена та прописана у договорі сума, а отже, вказане свідчить про те, що Директор ОСОБА_2 мав всі правові підстави на укладення та, відповідно підписання вказаного, спірного договору.

Відтак, на момент укладення договору сторонами ще не було погоджено розмір поставок за накладними які в подальшому могли перевищувати суму у розмір 25000,00 грн, а отже, в суду не має підстав стверджувати, що в момент підписання договору Директор позивача діяв з перевищенням своїх повноважень.

Разом з тим, позивач, стверджуючи про те, що укладений ОСОБА_2 договір на невигідних умовах та про те, що останній спричиняє позивачу значних збитків не додає до позовної заяви та не посилається на докази, які підтверджують дані обставини (наявність непогашених позик, кредитів, боргів тощо), спричинені виконанням спірного договору.

З матеріалів справи вбачається, що виконання спірного договору мали місце в період з лютого 2018 по 31.12.2018 (кінцева дата строку дії Договору). Вбачається, та не спростовано сторонами провадження, що починаючи з лютого 2018 року та протягом дії договору відповідач не здійснив жодної юридично значимої дії спрямованої на реалізацію правомочності щодо погодження з відповідачем питання можливості розірвання договору та повернення товару продавцеві.

Відтак, з огляду на викладене, та враховуючи, що позивач після отримання від відповідача якісного та такого, що відповідає всім умовам Договору товару та усвідомлюючи, з огляду на твердження останнього, невигідність даних поставок не вчинив дій щодо погодження умов припинення договору та повернення вказаного товару відповідачу, суд доходить висновків про те, що позивачем штучно створюються умови для уникнення виконання свого зобов`язання перед відповідачем згідно договору поставки №643/18/225 від 02.11.2017.

Враховуючи вищевикладене суд вважає вимогу позивача про визнання договору поставки №643/18/225 від 02.11.2017 недійсним необґрунтованою, документально не підтвердженою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз