Рішення № 88502914, 24.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/12/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2020 Справа № 908/446/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/446/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Строгаз" (69124, м. Запоріжжя, вул. Дорошенка, буд. 6-А, кв. 71)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Бест Вуд" (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 14)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

20.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 04.02.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Строгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Бест Вуд" про стягнення 13518,98 грн. основного боргу, який виник за договором № 164 від 03.04.2018, 1277,45 грн. інфляційних втрат, 636,54 грн. 3% річних, 7219,41 грн. пені.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/446/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрите провадження у справі № 908/446/20, якій присвоєний номер провадження 33/12/20, справу призначено до розгляду в засіданні на 24.03.2020, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання 24.03.2020 представники сторін не з`явилися, про час та місце слухання справи сторони повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 24.03.2020 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовано таким. Позивачем у повному обсязі виконані за договором № 164 від 03.04.2018 будівельно-монтажні роботи. 03.07.2018 сторони на підтвердження вказаного підписали акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за липень 2018 на суму 145063,27 грн. Відповідачем був перерахований аванс у сумі 101544,29 грн. та частково оплачені виконані роботи на суму 30000,00 грн. Строк виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт сплив 11.07.2018. Заборгованість склала 13518,98 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. На підставі п. 7.5 позивач нарахував пеню у сумі 7219,41 грн., а також згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - 1277,45 грн. втрат від інфляції, 636,54 грн. 3% річних. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 525, 526, 853 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 317, 318 ГК України, умовами договору № 164 від 03.04.2018.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, відзив на позов не подав.

Ухвала суду від 25.02.2020 про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання, яка направлялася на адресу відповідача, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 14, повернута до суду поштовим відділенням зв`язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відтак, відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду є врученою відповідачу.

Згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Позивач ухвалу суду від 25.02.2020 отримав 29.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін у порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строгаз" (виконавець, підрядник за договором, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Бест Вуд" (замовник, відповідач) укладений договір № 164 на виконання будівельно-монтажних робіт, за умовами якого підрядник зобов`язався своїми або залученими силами і засобами за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: реконструкцію існуючих газових мереж, підключених до ГРС об`єкту ТОВ "НВФ "Бест Вуд" за адресою: вул. Уральська, 1, а замовник - прийняти результат таких робіт і сплатити підряднику їх вартість (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Виконавець зобов`язався не пізніше 5 календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного у п. 4.1 цього договору, передати замовникові результати виконаних будівельно-монтажних робіт та скласти й зі свого боку підписати акт приймання-передачі. Замовник зобов`язався не зволікати з прийманням результатів виконаних робіт за договором та підписати акти приймання-передачі (п.п. 2.3, 2.4).

У пункті 3.1 договору сторони визначили, що вартість робіт виконавця в рамках цього договору становить 120886,06 грн., ПДВ - 24177,21 грн., разом з ПДВ 145063,27 грн.

Згідно п. 3.2 розрахунок за даним договором здійснюється шляхом перерахування замовником авансового платежу в розмірі 70% вартості будівельно-монтажних робіт на розрахунковий рахунок виконавця, що становить 101544,29 грн. Остаточний розрахунок здійснюється у термін, що не перевищує 5 робочих днів від дня отримання рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг від виконавця в безготівковій формі шляхом здійснення замовником перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно п. 8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору.

Сторонами до договору підписана договірна ціна, яка склала 145063,27 грн.

У період дії договору 05.04.2018 відповідач, за умовами п. 3.2 договору, згідно з платіжним дорученням № 106 від 05.04.2018 перерахував на рахунок позивача 101544,29 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 186 від 15.06.2018 відповідач перерахував позивачу 30000,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, сторонами 03.07.2018 підписаний акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 (за формою № КБ-2в) на суму 145063,27 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою № КБ-3) на суму 145063,27 грн.

У матеріалах справи наявні копії листів позивача вих. № 422 від 27.12.2019, вих. № 282 від 10.10.2018, адресовані відповідачу, стосовно погашення заборгованості у розмірі 13518,98 грн. Однак докази направлення/вручення вказаних листів відповідачу позивачем не подані.

У зв`язку з наявною заборгованістю за договором № 164 від 03.04.2018 позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правовідносини між сторонами у справі врегульовані договором підряду. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до матеріалів справи відповідач без заперечень та зауважень підписав 03.07.2018 акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 (за формою № КБ-2в) на суму 145063,27 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою № КБ-3) на суму 145063,27 грн.

За умовами п. 3.2 договору № 164 відповідачем була здійснена передплата у сумі 101544,29 грн. (70% вартості робіт).

Договором (п. 3.2) встановлений порядок здійснення розрахунків: остаточний розрахунок здійснюється у термін, що не перевищує 5 робочих днів від дня отримання рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг.

Тобто, основною умовою для оплати робіт є отримання відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором № 164 від 03.04.2018, а саме: виконав обумовлені договором роботи на суму 145063,27 грн., про що був оформлений акт приймання виконаних будівельних робіт, який без зауважень підписаний сторонами 03.07.2018 та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідач виконання позивачем робіт за договором № 164 не заперечив.

15.06.2018 відповідач перерахував позивачу 30000,00 грн. плати за будівельно-монтажні роботи.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказів оплати 13518,98 грн. заборгованості (145063,27 грн. (сума виконаних робіт) - 101544,29 грн. (оплата) - 30000,00 грн. (оплата) за виконані роботи суду не надав.

Враховуючи наведене вище, позовна вимога про стягнення 13518,98 грн. заборгованості за виконані за договором від 03.04.2018 № 164 роботи є обґрунтованою та доведеною, судом задовольняється.

На прострочену заборгованість позивачем нарахована пеня за період з 11.07.2018 по 03.02.2020 у розмірі 7219,41 грн., 3% річних за період з 11.07.2018 по 03.02.2020 у розмірі 636,54 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2018 по грудень 2019 у розмірі 1277,45 грн.

Останнім днем виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт за договором (пункт 3.2) було 10.07.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 договору закріплено, що за несвоєчасну сплату послуг, передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення до дня повного виконання зобов`язань включно.

Тобто сторонами встановлений інший (більший) строк, ніж визначений у ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем, та вважає його правильним. Так, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 7219,41 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано. Розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, є правильним, у зв`язку з чим стягненню підлягають 3% річних у сумі 636,54 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, однак у своєму розрахунку ним не враховані вищенаведені положення.

Виходячи з того, що найменшим періодом нарахування інфляційних втрат є місяць та втрати нараховуються починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період серпня 2018 по грудень 2019 року (у межах заявленого позивачем періоду). За розрахунком суду інфляційні втрати складають суму, що є більшою від тієї, що заявлена позивачем (1381,23 грн.). Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає сума інфляційних втрат, що заявлена позивачем - 1277,45 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 2102,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. При цьому, у позовній заяві позивач виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, вказавши, що очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 24.01.2020 № 24/01/20/ЗФ, укладеного між ТОВ "Строгаз" (замовник) та Запорізькою філією Адвокатського об`єднання "Мітракс". За договором адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати замовнику в межах його замовлення правову допомогу, зокрема підготовку (розробку) документів юридичного характеру, представництво, захист у встановленому порядку інтересів замовника в судових органах всіх інстанцій, а замовник зобов`язався здійснити плату за надану правову допомогу на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору (п. 2.1). Виконавець надає послуги замовнику відповідно до замовлення останнього (п. 4.1). Відомості про надані послуги та додаткові витрати виконавця фіксуються в акті прийому-передачі, який підписується сторонами після набрання законної сили судовим рішенням (п. 4.4). Згідно п. 5.2 порядок та форма розрахунку адвокатського гонорару за даним договором встановлюється в розмірі 795 грн. за одну годину роботи адвоката, загальний розмір гонорару зазначається у замовленні до договору.

Позивачем подано підписане між ним та адвокатським об`єднанням замовлення № 1 від 24.01.2020, відповідно до якого загальна вартість замовленої правової допомоги склала 5000,00 грн., а саме: аналіз матеріалів та підготовка позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Бест Вуд" про стягнення заборгованості за договором на виконання будівельно-монтажних робіт № 164 від 03.04.2018 - вартість послуги 2500,00 грн.; представництво інтересів замовника по справі за позовом замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Бест Вуд" про стягнення заборгованості за договором на виконання будівельно-монтажних робіт № 164 від 03.04.2018 - вартість послуги 2500,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 5074 від 07.02.2020 позивач перерахував на рахунок адвокатського об`єднання 5000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 24/01/20/ЗФ від 24.01.2020.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що фактично адвокатським об`єднанням не надані позивачу послуги на суму 2500,00 грн. (згідно з замовленням № 1) з представництва його інтересів у Господарському суді Запорізької області у дійсній справі. Доказів представництва інтересів позивача по справі за позовом замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Бест Вуд" суду не подано. Так, представник позивача (адвокат) у судове засідання 24.03.2020 не з`явився, будь-яких заяв, клопотань від позивача не надійшло.

Таким чином, враховуючи подані позивачем докази суд стягує з відповідача 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Бест Вуд" (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 14, код ЄДРПОУ 31230395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строгаз" (69124, м. Запоріжжя, вул. Дорошенка, буд. 6-А, кв. 71, код ЄДРПОУ 39958735) 13518 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 98 коп. основного боргу, 7219 (сім тисяч двісті дев`ятнадцять) грн. 41 коп. пені, 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 45 коп. втрат від інфляції, 636 (шістсот тридцять шість) грн. 54 коп. 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору, 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30 березня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко