Рішення № 88501046, 31.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 826/13461/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення від 02 листопада 2017 року №94/26-55-1-3-02,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) з уточненими 07 вересня 2018 року позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платників податків єдиного податку ФОП ОСОБА_1 від 02 листопада 2017 року №94/26-55-1-3-02, які обґрунтовує тим, що перебуває на податковому обліку відповідача з 15 грудня 2004 року та, починаючи з 01 січня 2016 року здійснив перехід на спрощену систему оподаткування (ІІІ група 5%).

Наприкінці квітня 2018 року, увійшовши до електронного кабінету платника податків, позивач дізнався, що його виключено з реєстру платника єдиного податку, починаючи з 30 вересня 2017 року, проте жодних рішень про це позивач не отримував, у зв`язку з чим звернувся до відповідача з проханням надати копію відповідного рішення, яке отримав листом від 10 травня 2018 року.

Із отриманої копії оскаржуваного рішення вбачалося, що позивача виключено з реєстру платника єдиного податку на підставі пункту 299.10 статті 299 з урахуванням пункту 298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Документом, яким підтверджує наявність підстав для виключення з реєстру відповідачем зазначено довідку про наявність податкового боргу від 02 листопада 2017 року №2193/26-55-13-02 по земельному податку з фізичних осіб, який становить 17 984,59 грн.

Позивач стверджує, що несплата ним податкового боргу встановлена контролюючим органом на підставі баз даних та аналізу податкового боргу по земельному податку, а не на підставі акту перевірки, яка не проводилася взагалі, у зв`язку з чим порушено порядок прийняття оскаржуваного рішення. При цьому інформація щодо наявності боргу з плати за землю до відома позивача не доводилася жодним чином.

Окрім того, відповідно до даних електронного кабінету платника податків в частині інформації щодо стану розрахунків ФОП ОСОБА_1 стосовно плати за землю вказано про відсутність податкового боргу та, навпаки, зазначено про наявність переплати в розмірі 13,70 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року, відкрито провадження у справі, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем подано до суду відзив через відділ діловодства суду 31 жовтня 2018 року, з якого вбачається, що в інтегрованій картці платника податку по коду платежу 18010700 (земельний податок з фізичних осіб) за позивачем рахується податковий борг, починаючи з 05 жовтня 2016 року, тому, оскільки платником податків самостійно не виконано обов`язку щодо переходу на сплату інших податків і зборів, прийнято оскаржуване рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 із реєстру платників єдиного податку. У задоволенні позову відповідач просить відмовити.

У свою чергу позивачем 13 листопада 2018 року подано відповідь на відзив позивача.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Отже, суд завершує розгляд справи по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з 15 грудня 2004 року.

Починаючи з 01 січня 2016 року ФОП ОСОБА_1 здійснив перехід на спрощену систему оподаткування (ІІІ група 5%).

З рішення відповідача від 02 листопада 2017 року за №94/26-55-1-3-02, копія якого фактично отримана 10 травня 2018 року, позивач дізнався про виключення із реєстру платника єдиного податку на підставі пункту 299.10 статті 299 з урахуванням пункту 298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Документом, яким підтверджує наявність підстав для виключення з реєстру відповідачем зазначено довідку про наявність податкового боргу від 02 листопада 2017 року №2193/26-55-13-02 по земельному податку з фізичних осіб, який становить 17 984,59 грн.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням від 02 листопада 2017 року, позивачем подано скаргу від 23 травня 2018 року з проханням оскаржуване рішення скасувати та відновити запис про ФОП ОСОБА_1 як про платника єдиного податку третьої групи у реєстрі платників єдиного податку та привести у відповідність подані декларації та податкові платежі.

У відповідь позивачем отримано лист ГУ ДФС у м. Києві за №27489/П/26-15-13-02-15 від 08 червня 2018 року, у якому серед іншого було зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року №1629-1305 та від 28 квітня 2017 року №1933498-1305 з плати за землю вважаються відкликаними, а інтегрована картка ФОП ОСОБА_1 по платі за землю приведена у відповідність.

Позивач стверджує, що ніколи не отримував зазначених податкових повідомлень-рішень, а факт їх відкликання свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо наявності податкової заборгованості зі сплати за землю, та вказує на протиправність оскаржуваного рішення від 02 листопада 2017 року.

У цьому зв`язку позивачем направлено звернення з проханням повідомити про вжиті заходи у зв`язку з розглядом ГУ ДФС у м. Києві його скарги та викладеної у листі від 08 червня 2018 року інформації.

Проте, листом ГУ ДФС у м. Києві від 03 липня 2018 року №31531/П/26-15-13-02-15 позивача повідомлено, що питання скасування рішення відповідача від 02 листопада 2017 року знаходиться на оскарженні в ДФС України і до вирішення питання по суті фіскальним органом вищого рівня жодних інших рішень прийнято не буде.

Водночас, листом ДФС України №10569/П/99-99-13-01-02-14 від 20 липня 2018 року скаргу ОСОБА_1 від 23 травня 2018 року залишено без розгляду.

Отже, інформація про ФОП ОСОБА_1 відсутня в реєстрі платників єдиного податку у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення від 02 листопада 2017 року.

З цього приводу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та стверджує, що відсутність податкової заборгованості зі сплати за землю підтверджена листом ГУ ДФС у м. Києві за №27489/П/26-15-13-02-15 від 08 червня 2018 року, у якому окрім іншого також зазначено про наявність переплати в розмірі 13,70 грн. зі сплати за землю, а окрім того, позивач наполягає, що несплата ним податкового боргу встановлена контролюючим органом на підставі баз даних та аналізу податкового боргу по земельному податку, а не на підставі акту перевірки, яка не проводилася взагалі, у зв`язку з чим порушено порядок прийняття оскаржуваного рішення.

Зазначені твердження складають предмет розгляду у даній адміністративній справі №826/13461/18.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з того, що згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Враховуючи те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, і позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості, суд приходить до висновку про те, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №№813/1465/17 адміністративне провадження №К/9901/5215/17.

Окрім того, суд враховує, що в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було.

Також суд враховує інформацію, наведену у листі ГУ ДФС у м. Києві за №27489/П/26-15-13-02-15 від 08 червня 2018 року, у якому зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року №1629-1305 та від 28 квітня 2017 року №1933498-1305 з плати за землю вважаються відкликаними, а інтегрована картка ФОП ОСОБА_1 по платі за землю приведена у відповідність. При цьому, до матеріалів справи не надано копій зазначених податковий повідомлень-рішень, будь-яких доказів їх направлення позивачу, а також вжиття у зв`язку з цим заходів щодо відновлення запису про включення ФОП ОСОБА_1 до єдиного реєстру платників єдиного податку.

За встановлених обставин, суд вбачає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог та додатково зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Так, у рішенні ЄСПЛ «Лелак проти Хорватії» Суд зазначає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень при задоволенні позову.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем, який не є суб`єктом владних повноважень, сплачено 3 524,00 грн. судового збору відповідно до платіжного доручення від 20 серпня 2018 року (а.с.4). Водночас, у позові заявлено лише одну позовну вимогу немайнового характеру, тому відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1762, 00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 02 листопада 2017 року №94/26-55-1-3-02 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02 листопада 2018 року №94/26-55-1-3-02 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із реєстру платників єдиного податку.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві суму сплаченого судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач: Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, 4, код ЄДРПОУ 39669867, тел. 0442018942.

Суддя В.І. Келеберда