Ухвала суду № 88500991, 31.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

31 березня 2020 року м. Київ № 640/5890/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України,

третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи»

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, третя особа: Державне підприємство «національні інформаційні системи» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 28.12.2019 року №4296/5 «про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині: - анулювати доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виконання наказу покласти на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (п.3 Наказу); - направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (п.4 Наказу, до набрання законної сили рішення в даній справі;

- зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 02.03.2019 №739/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 " до набрання законної сили рішення суду в даній справі;

- зупинити дію Наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.03.2020 №334/6 "Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1" до набрання законної сили рішення суду в даній справі;

- визначити спосіб і порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову шляхом зобов`язання Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України вчинити необхідні дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надання доступу до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України "Про нотаріат".

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що вказані накази, якими анулювано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинено нотаріальну діяльність Приватного нотаріуса ОСОБА_1 , порушує право позивача на працю, а, відтак, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача.

Крім того, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме такі наслідки: відповідно до Закону України "Про нотаріат" позивач не може займатись будь-якою діяльністю, ніж нотаріальною, а тому оскаржуваними наказами позивач позбавлений можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності; відновлення прав позивача може бути ускладненим у випадку можливого задоволення позову, оскільки припинення діяльності приватного нотаріуса призведе до відсутності доходів позивача; позивач матиме право використати механізм відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, що може потягнути за собою грошові стягнення з Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву без повідомлення учасників справи, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Як встановлює частини друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому для прийняття рішення про забезпечення позову достатньо лише обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

За своєю правовою природою забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Водночас, невжиття заходів, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Оцінивши наявні у справі докази та мотиви поданої заяви, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи із наступного.

Наявні у справі докази свідчать, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №6997 від 28 липня 2008 року та реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №195 від 18 листопада 2008 року.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2019 року №4296/5 "Про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відповідно до пункту 6 частини 1 статті 27, пункту 2 частини першої статті 28 та пункту 2 частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, вирішено:

« 1. Скаргу від 27.12.2019 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 за №45694-33-19 задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2019 №10741070070004438 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 щодо Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 01387432). Виконання покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

3. Анулювати доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виконання покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

4. Направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю».

При цьому, як стверджує позивач його не було повідомлено належним чином про дату час і місце розгляду скарги від 27.12.2019 року, а саму скаргу було розгляну менше ніж за добу, а саме 28.12.2019 року о 09.00-9.35 год.

На офіційному сайті Міністерства юстиції України minjust.gov.ua було розміщено оголошення наступного змісту:

«На 9 год. 30 хв. Розгляд по суті скарги ОСОБА_5 від 27.12.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 за №45694-33-19.

Щодо публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (код за ЄДРПОУ 01387432).

Субєкт оскарження: приватний нотаріус ОСОБА_1

Заінтересована особа:

- ПАТ «Київметробуд»

- Метелиця О.М.»

Посилання на оголошення https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii-28-grudnya-2019-roku

На підставі наказу Міністерства юстиції №4296/5 Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату було прийнято рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса ОСОБА_1.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.03.2020 року №739/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю» було анулювано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса ОСОБА_1.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.03.2020 року № 334/6 припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 з 03 березня 2020 року.

При розгляді вказаної заяви суд враховує, що з огляду на визначені в ст.ст 150, 151, 152 КАС України правила і обставини, та враховуючи підстави прийняття Спірного наказу, слід виокремити, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (по тексту можливо - Закон) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Вказаний нормативно-правовий акт, поряд з правовим регулюванням питань, наприклад, системи органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, до яких, між іншим, відносяться: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно, зокрема, нотаріуси, регулює питання порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Так, за ч. 1 ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган (ч. 2 ст. 37 Закону).

Наведені приписи ст. 37 Закону визначають компетенцію Міністерства юстиції України та територіальних органів Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 37 Закону).

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства (ч. 8 ст. 37 Закону).

З правових конструкцій ч.ч. 3, 5, 6, 8 ст. 37 Закону випливає, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, окрім дотримання суб`єктом подачі скарги вимог щодо змісту/оформлення скарги, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги.

Частина дев`ята статті 37 Закону встановлює, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, "Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації", затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, визначається процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд (п. 3 Порядку).

Згідно п. 5 Порядку, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги (п. 8 Порядку).

Положеннями Порядку також передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Виходячи з наведених приписів Порядку та Закону, в їх сукупності, слід акцентувати увагу на необхідності дотримання комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації як процедурних питань розгляду скарги, у тому числі, щодо: строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; повідомлення осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги; так і дослідження обставин, викладених у скарзі у повному обсязі, для об`єктивного розгляду скарги; а також відповідно, і обов`язок прийняття комісією мотивованого рішення, яке, в свою чергу, приймається до уваги Міністерством юстиції України при прийнятті ним мотивованого рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Суд відзначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову, судом має враховуватися, по-перше, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

В розумінні наведених процесуальних норм КАС України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

По-друге, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

По-третє, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору в даній справі.

Додатково, суд примічає, що Закон України "Про нотаріат" встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.

В силу приписів Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

В розрізі наведених акцентів варто також зауважити, що при вирішенні процесуального питання "заходів забезпечення позову" суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, з аналізу викладених обставин справи в аспекті вказаних нормативних положень, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновків, що:

- по-перше, правомірність Спірних наказів, як, між іншим, і висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.12.2019, підлягають дослідженню під час судового розгляду цієї адміністративної справи, проте водночас Оскаржувані накази з моменту прийняття вже має правовим наслідком позбавлення позивача можливості та права на працю, а також здійснювати повноваження, визначені законодавством;

- по-друге, шляхом видачі Оспорюваних наказів позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від його професійної діяльності, пов`язаної також із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, у Приватного нотаріуса є зобов`язання як перед державою у вигляді сплати податків, так і щодо сплати заробітної плати та орендної плати, не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності;

- по-третє, прийняттям МЮ України Наказу фактично суттєво обмежено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки його діяльність (як приватного нотаріуса) значною мірою пов`язана із доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності (ст. 3 Закону України "Про нотаріат").

Таким чином, на думку суду, наведеним позивачем обґрунтуванням заяви про забезпечення позову та доданими до нього письмовими доказами, доведено, що невжиття заявлених у заяві заходів забезпечення позову в частині зупинення дії Наказів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернутися до суду.

Окрім того, з огляду на приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про нотаріат", судом наголошується, що у вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд акцентує увагу, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у просить Заявник, в частині зупинення дії оскаржуваних Наказів відповідають предмету позову та, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на наведене в цілому, приймаючи до уваги, що позивачем подані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з урахуванням доцільності, з огляду на вимоги ст. 152 КАС України, зупинення дії оскаржуваних Наказів на час розгляду справи.

Окремо, суд зауважує, що не висловлює думку в площині питань очевидності ознак протиправності оскаржуваних Наказів, а ухвала стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв`язку з оскарженням Спірного наказу.

У відповідності до ч. 1 статті 372 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення реального виконання даного судового рішення та уникнення випадків невірного трактування порядку його виконання, суд вважає за необхідне визначити спосіб і порядок його виконання шляхом зобов`язання Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Міністерства юстиції України вчинити необхідні дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надання доступу до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України "Про нотаріат".

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення до набрання законної сили рішення суду в даній справі дії:

- наказу Міністерства юстиції України від 28.12.2019 року №4296/5 «про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині: - анулювати доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виконання наказу покласти на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (п.3 Наказу); - направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (п.4 Наказу);

- наказу Міністерства юстиції України від 02.03.2019 №739/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ";

- зупинити дію Наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.03.2020 №334/6 "Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1" до набрання законної сили рішення суду в даній справі;

3. Визначити спосіб і порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову шляхом зобов`язання Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України вчинити необхідні дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надання доступу до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України "Про нотаріат

3. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

4. Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 31 березня 2023 року.

Стягувачем за даною ухвалою є ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

Боржниками за даною ухвалою є Міністерство юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, ЄДРПОУ - 00015622) та Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (адреса : 02000, м. Київ, провулок Музейних, 2-Д, ЄДРПОУ 34691374).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко