Рішення № 88500957, 31.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 березня 2020 року справа №640/24932/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Аркада-Будівництво»)доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ)про1) визнання дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28 листопада 2019 року №60723136/20.1/24; 2) зобов`язання відповідача вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання рішення суду від 23 серпня 2019 рокуВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає дії відповідача з повернення йому виконавчого документу без виконання протиправними, оскільки відповідачем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання від 28 листопада 2019 року №60723136/20.1/24 (далі по тексту - повідомлення про повернення виконавчого документу) підлягає скасуванню, а виконавче провадження підлягає відкриттю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/24932/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач не скористався правом, визначеним статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, та відзив на позовну заяву суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Назаровцем Андрієм Тарасовичем від 28 листопада 2019 року №60723136/20.1/24 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання позивачу повернуто без виконання ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року(виконавчий документ) відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», як такий, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не зазначено одного боржника та одного стягувача.

Позивач зазначає, що оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документу прийняте державним виконавцем з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», а також з порушенням процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим такі дії державного виконавця є протиправними, а повідомлення про повернення виконавчого документу таким, що підлягає скасуванню.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

У частині другій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває у кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

В ухвалі Окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року по справі №826/13209/18 про забезпечення позову суд ухвалив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради та Комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж тимчасової огорожі будівельного майданчика по об`єкту будівництва «Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення мікрорайонів 1, 2, 2а житлового масиву «Осокорки-Центральні» (назва та адреса об`єкту, зазначені в дозволі на виконання будівельних робіт: «Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення» (1,2,2амікрорайони) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва. 2 черга будівництва. Коригування», будівельна адреса: житловий масив Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва) та виносити будь-які приписи або інші розпорядчі документи щодо демонтажу тимчасової огорожі вказаного будівельного майданчика. До вирішення спору по суті вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж тимчасової огорожі будівельного майданчика по об`єкту будівництва «Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення мікрорайонів 1,2,а житлового масиву Осокорки-Центральні» (перша черга будівництва, будівництво підстанції ПС 110/10 кВ «Аркада» з КЛ 110 кВ «ТЕЦ-5-Аркада») за адресою Дарницький район ж/м Осокорки-Центральні (назва та адреса об`єкту, зазначені в дозволі на виконання будівельних робіт: «Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення мікрорайонів 1,2,2а житлового масиву «Осокорки-Центральні» у Дарницькому районі м. Києва. Перша черга будівництва. Будівництво підстанції ПС 110/10 кВ «Аркада» КЛ 110 кВ «ТЕЦ-5-Аркада», будівельна адреса: житловий масив «Осокорки-Центральні» у Дарницькому районі м. Києва 1 (мікрорайон)), та виносити будь-які приписи або інші розпорядчі документи щодо демонтажу тимчасової огорожі вказаного будівельного майданчика.

Отже, з ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про забезпечення позову ТОВ «Аркада-Будівництво» від 23 серпня 2019 року по справі №826/13209/18, що є виконавчим документом, вбачається два суб`єкти (боржники), а саме: Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради та Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що підпорядковані та підзвітні Київській міській раді, однак, є окремими суб`єктами господарювання і не визначається, що обов`язок не вчинення зазначених в ній дій є для боржників солідарним.

Фак визначення у виконавчому документі двох боржників визнається позивачем.

Судом також встановлено, що матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження позиції позивача щодо визначення у виконавчому документі про солідарний обов`язок для двох боржників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28 листопада 2019 року №60723136/20.1/24 прийнято відповідачем у відповідності до норм законодавства, діючого на момент його прийняття, а тому позовні вимоги нормативно не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Аркада-Будівництво» задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (01001, м. Київ, вул. Ольгинська,, буд. 3; ідентифікаційний код 34882504);

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622).

Суддя В.А. Кузьменко