Рішення № 88500514, 31.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 640/24934/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо закінчення виконавчого провадження № 30247671 та зняття арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборони на його відчуження, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2012 в рамках виконавчого провадження № 30247671;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 30247671;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборону на його відчуження, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2012 в рамках виконавчого провадження № 30247671.

Ухвалою суду від 23.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/24934/19, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не знято арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2012 в рамках виконавчого провадження № 30247671.

11 січня 2020 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи без його участі та зазначено, що надати засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 30247671 не має можливості, так як відповідно до порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, архівні провадження за 2014 рік знищено в 2018 році.

Разом з тим, повідомлено, що на примусовому виконанні у відділі з 07.12.2011 по 26.06.2014 перебувало виконавче провадження № 30247671 за виконавчим написом № 1191 від 05.12.2011 ПН КМНО про стягнення 317942,03 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , в ході якого накладено арешт на майно боржника, згідно з постановою від 29.03.2012.

У подальшому, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), постановою від 26.06.2014, виконавчий документ повернутий стягувачу з правом його повторного пред`явлення до виконання у встановлений законом строк.

У судовому засіданні призначеному на 16.01.2020 під час вступного слова представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Відповідачем подано клопотання про розгляд справи без його участі. Судом поставлено на обговорення питання щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, на що представник позивача не заперечив, в результаті чого судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (ВП - спецпідрозділ) від 09.01.2020 виконавче провадження № 30247671 за виконавчим написом № 1191 від 05.12.2011 ПН КМНО про стягнення 317942,03 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відкрито 08.12.2011.

29 березня 2012 року головним державним виконавцем Лисенко О.В. звернено стягнення на майно боржника, а саме прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

26 червня 2014 року головним державним виконавцем Лисенко О.В. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закон № 606-XIV повернуто виконавчий документ стягувачу,з правомйого повторного пред`явлення до виконання у встановлений строк.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 6, абз. 2 ч. 2 ст. 11, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч.ч. 1-5 ст. 52, ч.ч. 1-4 ст. 57, 64 Закону №606-XIV, в редакції станом на час прийняття вказаної вище постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Майно, що підлягає конфіскації, вилучається.

Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин державний виконавець був уповноважений на прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, з наявної в матеріалах справи роздруківки інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 09.01.2020 вбачається, що виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закон № 606-XIV, тобто у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, ч. 5 ст. 47 Закон № 606-XIV передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Виходячи з того, що в межах спірних правовідносин має місце повернення виконавчого документа стягувачу, суд приходить до висновку, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у державного виконавця був відсутній обов`язок зняти арешт, накладений на майно боржника (позивача) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2012 №30247671.

Однак, приписами статті 22 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Враховуючи з викладено суд приходить до висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа сплинув 27.06.2015, оскільки згідно з наявної інформації в Автоматизованій системі виконавчих проваджень постановою державного виконавця від 26.06.2014 виконавчий документ повернуто стягувачеві, а строк його пред`явлення складав один рік.

Крім того, п. 6 ч. 1 ст. 49 Закон № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження № 30247671 з виконання виконавчого напису № 1191 від 05.12.2011 ПН КМНО про стягнення 317942,03 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

При цьому, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, в редакції станом на час прийняття даного судового рішення, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що строк пред`явлення до виконання виконавчого документа закінчився (протилежного не доведено), виконавче провадження ВП № 30247671, в межах якого прийнято постанову, якою накладено спірний арешт та заборону його відчуження на майно позивача, знищено, а тому відсутні правові підстави для наявності заборони позивачу розпоряджатися своїм майном, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача зняти арешт з майна позивача, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2012 №30247671.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як зазначено відповідачем та не заперечується позивачем, у зв`язку зі сплином терміну зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, матеріали зазначеного виконавчого провадження знищено, у зв`язку з чим суд ухвалює рішення на підставі доказів наявних у матеріалах справи.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2305,20 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо закінчення виконавчого провадження № 30247671 та зняття арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборони на його відчуження, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2012 в рамках виконавчого провадження № 30247671;

3. Зобов`язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 30247671;

4. Зобов`язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборону на його відчуження, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2012 в рамках виконавчого провадження № 30247671.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ,

адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ;

Відповідач: Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593, тел. 0442348508.

Суддя В.І. Келеберда