Рішення № 88500468, 30.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ДО Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 березня 2020 року справа №640/4218/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про вирішення питання про судові витрати в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Київській області провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо належного та вчасного розгляду клопотання від 10 січня 2019 року позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,060 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області; 2) зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання від 10 січня 2019 року позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,060 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області; 3) зобов`язати відповідача видати належним чином оформлений наказ щодо розгляду клопотання від 10 січня 2019 року позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,060 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

17 лютого 2020 року (відповідно відмітки служби діловодства) від представника позивача надійшла заява про вирішення питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Розгляд заяви представника позивача про вирішення питання про судові витрати призначено на 23 березня 2020 року; у судове засідання представники учасників справи не прибули, у зв`язку із чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подану позивачем заяву та додаткові докази, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що представником позивача надано до суду квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12 лютого 2020 року №48, а також копії договору про надання правової допомоги від 25 лютого 2019 року №13/19, акта здачі-прийняття наданих послуг від 12 лютого 2020 року, прайс-листа вартості послуг правової допомоги.

Згідно акта здачі-прийняття наданих послуг від 12 лютого 2020 року, адвокатом у зв`язку з розглядом справи надано позивачу наступні послуги правової допомоги: опрацювання нормативно-правової бази, щодо спірних правовідносин - 1 000,00 грн.; підготовка, складання та друк адміністративного позову - 3 000,00 грн.; відправка поштою до суду адміністративного позову (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) - 60,00 грн.; підготовка, складання та друк відповіді на відзив - 2 500,00 грн.; відправка поштою відповідачу та до суду відповіді на відзив (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) - 120,00 грн.; підготовка, складання заяви щодо розміру судових витрат - 200,00 грн.; відправка поштою до суду заяви щодо розміру судових витрат (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) - 60,00 грн.; підготовка, складання та друк клопотання про долучення доказів - 300,00 грн.; відправка поштою відповідачу та до суду клопотання про долучення доказів (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) - 120,00 грн.

Таким чином, позивачем надано розрахунок витрат та докази здійснених витрат на правову допомогу у сумі 7 360,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 360,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задовольнити.

2. Прийняти додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 360,00 грн. (сім тисяч триста шістдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко